Єдиний державний реєстр судових рішень
Ухвала
Іменем України
30 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 759/22355/21
провадження № 51 - 5663 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу виправданого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року,
встановив:
Як вбачається із наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації, вироком Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2022 року ОСОБА_4 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдано у зв`язку за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення. Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - скасовано, звільнено ОСОБА_4 з під варти в залі судового засідання.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до вступу вироку в законну силу.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перевірку рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Частиною 2 ст. 424 КПК України передбачено, що ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з копії ухвали апеляційного суду, вказаний суд своєю ухвалою від 22 травня 2024 року в порядку ст. 401 КПК України задовольнив клопотання прокурора та продовжив ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, до вступу вироку в законну силу.
З урахуванням наведеного, оскаржуване судове рішення апеляційного суду не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки не перешкоджає подальшому кримінальному провадженню.
Зазначене узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, висловленою в в ухвалах Верховного Суду від 02 травня 2024 року (справа № 646/6806/17, провадження № 51-2268ск24), від 22 травня 2024 року (справа № 201/3889/23, провадження № 51-2648ск24), від 20 червня 2024 року (справа № 285/33/23, провадження № 51-1708ск24), від 02 вересня 2024 року (справа № 524/538/18, провадження № 51-2338ск24).
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню у касаційному порядку.
Враховуючи викладене та керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою виправданого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
