Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
24 липня 2026 року
м. Київ
справа №260/3634/24
адміністративне провадження №К/990/27337/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В. від участі у розгляді справи №260/3634/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акта, визнання протиправним і скасування рішень,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , в якому просили:
- зобов`язати Дубівську селищну раду Тячівського району Закарпатської області опублікувати інформацію про відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений, а також на офіційній веб-сторінці Дубівської селищної ради;
- визнати протиправною бездіяльність Тячівської районної державної адміністрації як замовника та Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, що затвердила детальний план території, без проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні та громадського обговорення звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МТЕС №1 та МТЕС №2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області» (до Відповідача 1 та Відповідача 2);
- визнати протиправним і нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року №722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МГЕС №1 та МГЕС №2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області» (до всіх Відповідачів);
- визнати протиправним і скасувати рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року №723 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації - внесення змін до затвердженого детального плану території» (до Відповідача 2 та Відповідача 3).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення двадцять четвертої сесії VIII скликання Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ 04349633) від 14 серпня 2023 року №723 «Про надання дозволу на розроблення містобудівної документації - внесення змін до затвердженого детального плану території».
У задоволенні адміністративного позову у частині решти позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Дубівська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції звернулись з апеляційними скаргами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 апеляційні скарги Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, яким такі вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Тячівської районної державної адміністрації як замовника та Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області щодо затвердження детального плану територій, без дотримання процедури проведення громадських слухань, а саме відносно проектів містобудівної документації на місцевому рівні та громадського обговорення звіту про стратегічну екологічну оцінку документа державного планування «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МТЕС №1 та МТЕС №2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області».
Визнано протиправним і нечинним рішення Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 14 серпня 2023 року №722 «Про затвердження детального плану території «З метою уточнення положень обласної схеми планування та оформлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок під будівництво двох міні гідроелектростанцій дериваційного типу МГЕС №1 та МГЕС №2 за межами населеного пункту Калини, на річці Тересва, Тячівського району, Закарпатської області».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
18.06.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 (провадження №К/990/25805/25).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду від 18.06.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: ОСОБА_5, Тацій Л.В.
11.07.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 (провадження №К/990/29701/25).
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду Касаційного адміністративного суду від 11.07.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: ОСОБА_5, Тацій Л.В.
08.08.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Тячівської районної державної адміністрації на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2025 (провадження №К/990/33711/25).
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду Касаційного адміністративного суду від 08.08.2025 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: ОСОБА_5, Тацій Л.В.
Постановою Верховного Суду від 04.11.2025 касаційні скарги Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» задоволено частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 скасовано.
Справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправним і скасування рішень - направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційні скарги Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА» - задоволено.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №260/3634/24 в частині задоволення позову скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
В решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 у справі №260/3634/24 залишено без змін.
15.06.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду від 15.06.2026 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного суду від 14.07.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №260/3634/24 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Тячівської районної державної (військової) адміністрації, Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОРЕСУРС-ТЕРЕСВА», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним, нечинним нормативно-правового акту, визнання протиправним і скасування рішень.
21.07.2026 до Верховного Суду надійшли матеріали справи №260/3634/24.
23.07.2026 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій скаржницею заявлено відвід від участі у розгляді справи №260/3634/24 суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
В обґрунтування заявленого відводу заявниця, посилається на пункти 5 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та зазначає, що наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В., а тому останні, на її переконання, не можуть брати участь у розгляді справи №260/3634/24.
Обґрунтовуючи це, вказує, що аналіз звіту про автоматизований розподіл у провадженні К/990/27337/26 від 15.06.2026 дає підстави для обґрунтованої підозри щодо втручання в роботу ЄСІТС шляхом внесення недостовірних відомостей.
Так, під час вибору доповідача у звіті зазначено, що розподіл відбувся вперше.
Від участі у розподілі виключено суддів, які:
- не мають відповідної спеціалізації («не слухає відповідну категорію»), не слухали цю справу попереднього разу («Не слухав поєднану справу»);
- перебувають у відпустці та/чи за табелем відповідної категорії.
Згідно зі звітом до складу колегії обрано суддю за випадковим числом 3: Стеценко С.Г., який брав участь у розгляді цієї справи як суддя-доповідач в попередніх провадженнях №К/990/33711/25 від 08.08.2025, №К/990/29701/25 від 11.07.2025 та №К/990/25805/25 від 18.06.2025,
Також під час вибору судді-доповідача виключено із розподілу суддю Тацій Л.В. із зазначенням підстав «табель: відпустка 14 календ. днів і більше». Разом з тим, суддя Тацій Л.В. вибрана до складу колегії.
Поряд з цим, у протоколі автоматизованого розподілу від 15.06.2026 відсутня інформація, що судова справа передається раніше визначеному складу суду за рішенням зборів суддів, як підставу такого автоматизованого розподілу.
Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого відводу, Суд виходить з наступного.
Підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).
Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Як установлено частиною третьою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення порядку визначення колегії суддів для розгляду цієї справи слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 31 КАС України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 18 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Частиною другою статті 31 КАС України встановлено, що справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою суддя-доповідач.
Частиною тринадцятою цієї ж статті визначено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 35 КАС України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39 (зі змінами та доповненнями) затверджено Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі - Положення).
Відповідно до пункту 2.3.1. Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Згідно з пунктом 2.3.2 цього Положення визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ.
Пунктом 2.3.39.7 цього Положення передбачено, що передача судової справи раніше визначеному судді, судді-доповідачу проводиться щодо апеляційних та касаційних скарг (в тому числі й тих, які подані в рамках однієї справи, але на різні судові рішення), що надійшли до суду апеляційної чи касаційної інстанції після визначення судді-доповідача у цій судовій справі якщо провадження не закінчено.
Відповідно до пункту 2.3.12 Положення збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості здійснення автоматизованого розподілу судових справ, зокрема, у разі повторного надходження до суду позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, з передбачених процесуальним законом підстав.
Рішенням зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 №9 «Про окремі питання передачі судових справ у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду раніше визначеному складу суду (судді-доповідачу, колегії суддів)» із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.24 №19, від 31.03.2025 №11, вирішено, що передача апеляційних і касаційних скарг раніше визначеному судді-доповідачу в судовій справі здійснюється щодо всіх апеляційних і касаційних скарг, поданих у межах однієї судової справи, зокрема на різні судові рішення та ті, що подано повторно.
Як зазначено вище, у цій справі раніше було визначено склад суду: Стеценко С.Г. (суддя-доповідач), судді: Тацій Л.В., ОСОБА_5
Отже, у відповідності до вимог статті 31 КАС України, Положення та з урахуванням Рішення зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 №9, при надходженні кожної наступної касаційної скарги у цій справі, вона має бути передана для розгляду судді-доповідачу - Стеценку С.Г. та суддям, які є членами колегії.
Однак, 13.01.2026 суддю Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді ОСОБА_5 виключено зі штату Верховного Суду внаслідок прийняття Вищою радою правосуддя рішення від 13.01.2026 №17/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_5 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» (наказ Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 13.01.2026 №86/0/5-26).
При вивченні підстав та порядку розподілу справи (провадження №К/990/27337/26) з`ясовано, що виключення судді - члена колегії ОСОБА_5 зі штату Суду технічно унеможливило проведення передачі справи раніше визначеному складу суду і формування відповідного протоколу.
Саме у зв`язку з відсутністю технічної можливості здійснити розподіл справи, сформовано протокол автоматизованого розподілу справи замість протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду. Фактично, відбулась передача справи судді-доповідачу Стеценку С.Г., судді - члену колегії Тацій Л.В. (яка входила до складу суду під час первинного автоматизованого розподілу та є членом постійної колегії), а суддю - члена колегія ОСОБА_5 замінено шляхом автоматизованого розподілу на суддю Коваленко Н.В.
Водночас, Верховний Суд підкреслює, що метою запровадження інституту відводу судді (суддів) є гарантування безсторонності суду, зокрема, запобігання упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Отже, стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Так, у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», від 10 червня 1996 року, пункт 38).
Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Тобто для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Слід зазначити, що відвід повинен бути належно вмотивованим, як того вимагає стаття 39 КАС України, тобто ґрунтуватись на об`єктивних фактах і обставинах, які реально існують, є доведеними й у взаємозв`язку з конкретною справою та ймовірними результатами її судового розгляду, наслідками ухвалення відповідного судового рішення можуть викликати розумний та обґрунтований сумнів щодо упередженості судді (суду) та його безсторонності не тільки у сторін, але й у стороннього спостерігача.
Усі інші обставини, які перебувають поза зв`язком із справою та судом, який її розглядає, не можуть і не повинні братись до уваги під час вирішення питання про відвід судді (суду) від участі у розгляді справи, оскільки відвід судді (суду) у справі як процесуальна гарантія забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, має бути спрямований на виконання саме тієї мети, яка закладена у цьому інституті.
Відвід судді (суду) не повинен бути безпідставним і заявлятись лише з формальних причин, інакше його задоволення за вказаних умов неминуче призведе до порушення задекларованих у процесуальному законі засад (принципів) адміністративного судочинства, зокрема, таких як верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 9 частини 3 статті 2 КАС України), незмінюваність складу суду (статті 31, 35 цього Кодексу).
Водночас, за відсутності проведення передачі справи раніше визначеному складу суду, а також повторного автоматизованого розподілу щодо заміни судді - члена колегії ОСОБА_5, який виключений зі штату Суду, доводи, викладені у заяві про відвід щодо дотримання вимог статті 31 КАС України, Положення та Рішення зборів суддів Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді від 22.07.2024 №9, є такими, що викликають обґрунтуванні сумніви у стороннього спостерігача та є підставою для задоволення заяви.
Керуючись статтями 31, 40, 236, КАС України,
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В. від участі у розгляді справи №260/3634/24 задоволити.
Передати справу №260/3634/24 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді Н.В. Коваленко
Л.В. Тацій
