Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 730/973/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/390/26 Категорія - ч. 3 ст. 297 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
з участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_11 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020270090000322 від 25.08.2020 за апеляційною скаргою прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року щодо
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України,
встановив:
Цим вироком ОСОБА_11 визнаний невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України за недоведеністю наявності в діянні складу кримінальних правопорушень.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_11 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 13 139 (тринадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 74 копійки - віднесено на рахунок держави.
Питання про долю речових доказів вирішено у порядку ст. 100 КПК України.
Судом першої інстанції зазначено, що згідно з обвинувальним актом зі зміненим обвинуваченням ОСОБА_11 обвинувачується в тому, що:
1. у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_13 (14.01.1909-10.10.1971), незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилі, а саме православним хрестом з нержавіючої сталі з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене з корисливих мотивів;
2. у період з 01.05.2020 по 07.09.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місць поховання ОСОБА_14 (1913-1965), ОСОБА_15 (1893-1963) та ОСОБА_16 (05.05.1908-24.04.1975), повторно незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме 12 секціями металевої огорожі з чорного металу з орнаментом у вигляді зірки, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
3. у період з 01.05.2020 по вересень 2020 року в нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місць поховання ОСОБА_17 (19.04.1987-03.11.1967), повторно незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилі, а саме православним хрестом із нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
4. у період з 01.06.2020 по 07.09.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_18 (20.06.1923-07.10.2005), повторно, незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме православним хрестом з нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
5. у період з 01.06.2020 по 07.09.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_19 (20.06.1915-13.10.1993), повторно, незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме православним хрестом з нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
6. у період з 01.06.2020 по 07.09.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_20 (24.06.1920-17.01.2003), повторно, незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме православним хрестом з нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
7. у період з 01.08.2020 по 25.08.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_21 (1925-1986) та ОСОБА_22 (1898-1987), повторно, незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме двома православними хрестами з нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином їх на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
8. у період з 01.08.2020 по 01.09.2020 у нічний час, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом демонтажу з місця поховання ОСОБА_23 (17.01.1903-08.03.1984), повторно, незаконно заволодів предметами, що знаходяться на могилах, а саме металевим православним хрестом з нержавіючої сталі, з метою подальшого збуту, обернувши таким чином його на свою користь та скористався викраденим на власний розсуд, чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів;
9. 07.09.2020 близько 03-00 год. ОСОБА_11 , перебуваючи на кладовищі по вул. Авіації в адміністративних межах м. Борзни Чернігівської області, грубо порушуючи суспільні відносини, що забезпечують загально прийняті моральні принципи та релігійні традиції щодо поховання померлих, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою подальшого збуту намагався повторно незаконно заволодіти предметами, що знаходяться на могилі, а саме шляхом демонтажу за допомогою попередньо підготовленої пилки по металу намагався демонтувати православний хрест з нержавіючої сталі із місця поховання ОСОБА_24 (1926 - 1995), однак не довів свій злочин до кінця, оскільки його дії були помічені та припинені ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , чим учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297 КК України, а саме незакінчений замах на незаконне заволодіння предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчинене повторно та з корисливих мотивів.
Таким чином, ОСОБА_11 обвинувачується органом досудового розслідування у незаконному заволодінні предметами, що знаходяться на могилі померлого, вчиненому повторно та з корисливих мотивів, та замаху на такі дії, тобто у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 297 та ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, суд зазначив, що стороною обвинувачення порушено вимоги ст. 290 КПК України щодо надання обвинуваченому доступу до матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними, внаслідок чого не прийняв як докази жодні письмові докази в справі з огляду на правила ч. 12 ст. 290 КПК України. Оцінюючи показання свідка ОСОБА_27 та потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , зазначив, що такими не підтверджується об`єктивна обґрунтованість вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень, оскільки їх показання не містять будь-якої інформації щодо обставин злочину, які не були очевидцями злочинів. Стосовно показань потерпілого ОСОБА_30 , на які сторона обвинувачення посилалася як на такі, що доводять вину обвинуваченого, то суд не взяв їх до уваги, що останній не допитувався слідчим суддею в порядку ч. 1 ст. 255 КПК України, тому його показання, надані суду першої інстанції під час попереднього судового розгляду не прийняв до уваги. Також судом зауважено, що свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які за версією обвинувачення помітили та припинили дії ОСОБА_11 з демонтажу за допомогою попередньо підготовленої пилки по металу, православного хреста з місця поховання ОСОБА_24 (1926-1995), що згідно обвинувачення мало місце 07.09.2020, не допитувалися судом безпосередньо в судовому засіданні, пославшись при цьому на положення КПК України щодо меж висунутого обвинувачення та принципу змагальності сторін. Відтак, дійшовши про відсутність достатніх та об`єктивних підстав для визнання обвинуваченого винуватим за пред`явленим обвинуваченням, суд його виправдав.
Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить дослідити у повному обсязі письмові докази, надані стороною обвинувачення та детально зазначені у апеляційній скарзі прокурором; дослідити заяви обвинуваченого ОСОБА_11 від: 11.06.2021, 23.07.2021, 03.11.2021, 02.06.2023, 02.06.2023; допитати потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_28 ОСОБА_29 ; допитати свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_25 . Дослідити технічний запис судового засідання Борзнянського районного суду Чернігівської області від 07.09.2022 в частині допиту потерпілого ОСОБА_31 . Дослідити протокол огляду речових доказів від 13.12.2021.
Виправдувальний вирок суду просить скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог КПК України, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_11 винуватим за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України та призначити йому покарання: за ч. 3 ст. 297 КК України у виді обмеження волі строком 5 років; за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 297 КК України у виді обмеження волі строком 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком 5 років. Строк відбування покарання обчислювати з моменту затримання ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили. Зарахувати на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбуття покарання термін попереднього ув`язнення з 07.09.2020 по 17.02.2021 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі.
Скасувати накладений арешт на майно згідно ухвал слідчого судді від 08.09.2020 у справі № 730/707/20 та від 11.09.2020 у справі № 730/730/20 та вирішити долю речових доказів у порядку, зазначеному прокурором в апеляційній скарзі та стягнути з обвинуваченого на користь держави 13139,74 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат, пов`язаних із проведенням судових експертиз.
В обґрунтування вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню через порушення принципів верховенства права, законності, змагальності та безпосередності, вважаючи, що суд був наперед упередженим у висновках та не намагався розглянути справу шляхом безпосереднього дослідження доказів, яким надав власну оцінку та визначив, що нібито Верховний Суд у постанові від 15.05.2024 року про скасування судових рішень зазначив про необхідність закрити провадження через допущені істотні порушення вимог КПК України стороною обвинувачення, тоді як хоча у відповідності до ч. 2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку є обов`язковими, однак це не позбавляє обов`язку надавати оцінку доказам з дотриманням вимог КПК України та практики Верховного Суду. Вказує, що такі висновки суду суперечать правовим висновкам Великої Палати ВС та об`єднаної палати ККС у складі ВС, які відповідно до ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 4 ст. 424 КПК України є обов`язковими для судів І та апеляційної інстанцій. Вказує, що ВП ВС у постанові від 16.10.2019 у справі № 13-43кс19, принцип змагальності є наскрізним і не вичерпується реалізацією положень ст. 290 КПК України, а навпаки, після передачі справи до суду, саме суд у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дослідження кожного доказу у змагальній процедурі. Наголошує, що ознайомлення з матеріалами розслідування, як зазначено у постанові ОП ККСВС від 24.10.2022 у справі № 216/4805/20, є правом сторони захисту, яке вона використовує на власний розсуд, тому не реалізація зазначеного права за умови належного виконання стороною обвинувачення приписів ст. 290 КПК України в частині надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не є підставою для визнання доказів недопустимими. Якщо у відповідності до ст. 290 КПК України учасникам провадження було надано доступ до матеріалів справі, які у своєму складі містять всі докази, що були предметом дослідження у судовому розгляді і сторона захисту мала реальну можливість узгодити позицію та підготуватися до захисту, то немає підстав вважати, що її права порушені. Наголошує, що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення виконала свій обов`язок, передбачений ст. 290 КПК, шляхом повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення досудового розслідування та надання можливості для ознайомлення з усіма доказами. Сторона захисту, маючи вільний доступ до матеріалів та необмежений час для їх вивчення, скористалася наданим правом (обвинувачений частково, його захисник у повному обсязі), про що свідчить відповідний протокол (том 4, а.п 105-106). Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_11 суд додатково надав йому можливість на реалізацію права ознайомлення з матеріалами, що прокурор підтверджує рядом відповідних заяв обвинуваченого з резолюціями судді про надання на ознайомлення матеріалів справи. Також вказує на наявність у матеріалах (том 4, а.п. 225-226) протоколу огляду речових доказів від 13.12.2021, проведеного на придомовій території суду суддею за участі учасників кримінального провадження. В подальшому при новому розгляді справи, вчергове оголошено письмові докази.
Також вказує на неповноту судового розгляду, оскільки судом безпідставно було відмовлено у повторному застосуванні приводу до свідка ОСОБА_25 , допит якого має суттєве значення, в наслідок чого було втрачено можливість безпосереднього його допиту судом. Вважає безпідставними доводи суду про те, що інші потерпілі та свідки не були допитані із посиланням на створення умов для реалізації прав сторонами, оскільки поза увагою залишились обставини щодо неодноразового відкладення судового розгляду через неможливість обвинуваченого та його захисника, що призвело до затягування строку розгляду, чим вважає, сторону обвинувачення безпідставно обмежено у реалізації процесуального права на надання доказів.
Поза увагою суду, залишено і виявлення та затримання обвинуваченого неподалік вчинення кримінального правопорушення знаряддя вчинення злочину (пилки по металу); залишено судом поза увагою клопотання прокурора про виїзне судове засідання з метою огляду речових доказів, оскільки останні мають масо-габаритні характеристики, що унеможливлює їх огляд у суді. Зауважує, що сторона захисту заперечувала проти такого, тоді як обвинувачений вказував, що зазначені у клопотанні речові докази, вилучені у нього під час обшуку, він приніс додому сам, хоча заперечив причетність до незаконного демонтажу на кладовищі. Хоча таким виїзним судовим оглядом усунулись би всі протиріччя. Поза належною увагою суду вважає залишились показання свідка ОСОБА_27 про те, що ОСОБА_11 приносив йому речі, в яких пізніше люди визнавали такі, що викрадені і такі показання свідка вважає узгодженими з даними протоколу обшуку у домогосподарстві обвинуваченого, в ході якого виявлено та вилучено ряд доказів, що підтверджують його вину. Не дано належної оцінки судом і висновкам судово-трасологічних експертиз, якими встановлено приналежність слідів папілярних узорів, належних обвинуваченому на ряді речей (табличках та хрестах із кладовища). Також вважає посилання суду на неможливість дослідження показів потерпілого ОСОБА_30 через недотримання положень ст. 225 КПК України не релевантними, оскільки останній не перебував у стані, який унеможливлював би його допит судом до скерування обвинувального акту до суду. Тому вважає, що наведена судом практика касаційного суду стосувалася оцінки показань померлих свідків, наданих під час досудового розслідування. Натомість останній був допитаний у суді 07.04.2021 з дотриманням загальних принципів судочинства і такі його показання мають таку саму силу які отримуються за правилами ч 1 ст. 255 КПК.
Вважає всі ці докази здобуті в передбачений законом спосіб, тому могли бути покладені в основу обвинувального вироку суду.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити із викладених у ній підстав, просив виправдувальний вирок суду скасувати та постановити обвинувальний; потерпілу ОСОБА_12 , яка підтримали вимоги поданої апеляційної скарги прокурора та потерпілих ОСОБА_29 , ОСОБА_28 , які поклались на розсуд суду; обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вважаючи її безпідставною та залишити виправдувальний вирок суду першої інстанції без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок ухвалюється також при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення.
В силу положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумнім сумнівом.
Виправдувальний вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, містить формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_11 і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням переконливих мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.
Положення ст. 94 КПК України вимагають від суду належної оцінки кожного доказу з точки зору його допустимості, належності, достовірності, а сукупності доказів з точки зору їх достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Право на отримання мотивованого судового рішення є процесуальним елементом права на справедливий суд, встановленого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Колегія суддів звертає увагу, що ст. 91 КПК України визначає обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Дана норма відповідає на питання - встановлення яких фактів і обставин є метою доказування. Правильне визначення цих обставин, їх всебічне, повне і об`єктивне дослідження дозволяють вирішити кримінальне провадження по суті.
При доказуванні, насамперед, повинні бути встановлені обставини, які відносяться до події злочину (п.1 ч. 1 ст. 91 КПК України). А п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України вимагається встановлення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, яка означає доведеність належними, допустимими та достатніми доказами вчинення злочину конкретною особою.
За допомогою певного доказу встановлюється та чи інша обставина. Тому, суд, ухвалюючи рішення, має мотивувати якими конкретно доказами доводиться винуватість особи у вчиненні інкримінованого злочину. При цьому, має бути здійснено ґрунтовний аналіз використаних доказів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції наведені вимоги закону виконав достатньою мірою, дослідив у судовому засіданні всі докази, зазначивши їх у вироку.
В свою чергу, ч. 1 ст. 89 КПК України регламентовано, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення.
Частина 2 цієї статті передбачає, що у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим.
Аналіз підстав визнання доказів недопустимими дає змогу виокремити два види.
Перший вид - очевидна недопустимість доказу, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Другий - докази, які суд може визнати недопустимими, це питання є оціночним, суб`єктивним і залишається на розсуд суду, воно вирішується після дослідження доказів у порядку визначеному ч. 1 ст. 89 КПК України.
Так, даючи оцінку доказам у нарадчій кімнаті, суд констатував, що мали місце порушення вимог кримінального процесуального закону під час відкриття матеріалів досудового розслідування, зокрема положень ст. 290 КПК України, пославшись при цьому на висновки Верховного Суду у постанові від 15.05.2024 року у цьому ж кримінальному провадженні, який дійшов висновку про істотність порушень вимог кримінального процесуального закону, що стало підставою для скасування рішень суду апеляційної та першої інстанцій та призначення нового розгляду у суді першої інстанції. При цьому суд першої інстанції врахував положення ч. 2 ст. 439 КПК України про обов`язковість вказівок суду касаційної інстанції для суду першої інстанції при новому розгляді.
З`ясувавши під час нового розгляду, що обвинувачений ОСОБА_11 наполягав на тому, що його не було ознайомлено з матеріалами досудового розслідування (та щодо матеріалів на 15 аркушах (висновки експертиз), ознайомлення з якими відбулося вже під час першого судового розгляду) та сторона обвинувачення так і не надала жодних доказів на підтвердження виконання вимог ст. 290 КПК України, а саме: на підтвердження виконання обов`язку не лише з надання доступу до матеріалів досудового розслідування, а і надання достатнього часу для ознайомлення обвинуваченого з ними, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв як докази жодні досліджені ним та зазначені у вироку письмові докази в справі з огляду на правила ч. 12 ст. 290 КПК України.
З такими висновками суду першої інстанції у цьому кримінальному провадженні погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки вони належним чином обґрунтовані та вмотивовані і за доводами апеляційної скарги прокурора не спростовуються.
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому було інкриміновано органом досудового розслідування, суд першої інстанції з достатньою повнотою мотивував своє рішення стосовно недоведеності його вини і показаннями свідків та потерпілих, зазначивши, що жоден із них не вказав про об`єктивну обґрунтованість вчинення обвинуваченим інкримінованих йому дій, оскільки їх показання не містять будь-якої інформації щодо обставин скоєних злочинів, вони не були очевидцями самих подій злочинів, а саме: незаконного заволодіння предметами, що знаходяться на могилах померлих та незакінченого замаху на таке.
Апеляційним судом у судовому засіданні було відмовлено у повторному дослідженні наявних у матеріалах кримінального провадження документальних доказів, дійшовши висновку, що судом першої інстанції були дослідженні вказані докази в ході судового розгляду та обґрунтовано визнано недопустимими через порушення вимог ст. 290 КПК України, на що прямо вказав ВС у своїй постанові та необґрунтованості заявленого клопотання прокурора про їх повторне дослідження.
З цих же підстав колегія суддів не визнає слушними і доводи сторони обвинувачення про відмову суду у виїзному судовому засіданні з метою огляду речових доказів, які вилучені в ході проведення обшуку домоволодіння обвинуваченого, оскільки протокол обшуку, який є письмовим доказом, визнано недопустимим доказом.
Стосовно доводів прокурора про безпідставність відхилення судом показань потерпілого ОСОБА_30 , даних суду першої інстанції при попередньому судовому розгляді через те, що він не був допитаний слідчим суддею у порядку ч. 1 ст. 255 КПК України та який помер на час повторного розгляду справи судом першої інстанції, то вони є слушними.
Колегія суддів бере до уваги, що відповідно до п. 16 ст. 7 КПК України безпосередність дослідження показань є загальною засадою кримінального судочинства.
Частиною 4 ст. 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що ця вимога сформульована як принцип, яким має керуватися суд, приймаючи процесуальні рішення в конкретній ситуації, у тому числі рішення щодо допустимості або недопустимості доказів.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість під час застосування в конкретних обставинах. В залежності від обставин ця засада реалізується в різних формах, оскільки суд має узгоджувати її з іншими засадами кримінального процесу та/або легітимними інтересами суспільства чи окремих осіб.
Положеннями ст. 23 КПК України визначено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже, з диспозиції вказаної статті вбачається, що суд має право визнати допустимими докази, які не були ним безпосередньо досліджені, лише у виключних випадках, передбачених процесуальним законом.
Враховуючи, що потерпілий ОСОБА_32 надавав показання безпосередньо суду, учасники судового розгляду мали змогу ставити питання, з`ясовувати обставини, відомі потерпілому, то дослідження звукового запису показань потерпілого не може стати порушенням принципу безпосередності, передбаченого ст. 23 КПК України.
З дослідженого судом апеляційної інстанції звукозапису судового засідання, вбачається, що допитаний в суді потерпілий ОСОБА_32 суду показав, що доглядав за могилами своїх покійних родичів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та влітку 2020 року востаннє відвідував могили. Від працівників поліції дізнався, що із могил його родичів викрадено 12 секцій огорожі, на могилах залишилась лише одна секція з чорного металу. Потім був викликаний слідчим до поліції, де впізнав огорожу. Під час слідчої дії був присутній слідчий та ще якісь люди, хто вони - не пам`ятає.
Водночас, дослідивши показання особи, які та давала під час її допиту в суді першої інстанції, суд повинен дати їм оцінку з погляду допустимості, належності та достовірності. Факт неможливості допиту цієї особи має враховуватися судом у ході оцінки достовірності цього доказу у сукупності з іншими доказами у справі.
Відтак, оцінюючи такі показання потерпілого на предмет доведеності ними вини ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України, колегія суддів приходить висновку про неспроможність таких, оскільки потерпілий ОСОБА_32 не був очевидцем події, його пояснення не містять даних про обставини вчинення кримінального правопорушення, а впізнання ним огорожі, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити на відповідність вилученій в обвинуваченого, через визнання недопустимими документальних доказів цього кримінального провадження з підстав, зазначених вище.
Допитані судом апеляційної інстанції за клопотанням сторони обвинувачення потерпілі та свідки показали:
Потерпіла ОСОБА_12 суду апеляційної інстанції показала, що бачила зрізані хрести на впізнанні в поліції, вдома в обвинуваченого хрестів із могил її близьких не бачила, хто їх зрізав не знає, але допускає, що саме ОСОБА_33 , апеляційну скаргу підтримує.
Потерпіла ОСОБА_28 підтвердила надані показання в суді першої інстанції пояснивши, що в 2020 році працівники поліції повідомили їй, що з могили батька зник хрест, який вона впізнала при його пред`явленні у відділенні поліції, претензій до обвинуваченого немає, щодо розгляду апеляційної скарги покладається на розсуд суду.
Допитаний в суді апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_29 надав показання, які співпадають з наданими показаннями в суді першої інстанції пояснивши, що самого обвинуваченого не бачив, але працівники поліції говорили, що це зробив ОСОБА_34 , щодо апеляції покладається на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_27 суду апеляційної інстанції надав покази про те, що здійснює прийом металобрухту та приймав від ОСОБА_35 металобрухт, зокрема труби, які не були візуально схожі на хрести, бо були порізані, по часу це співпадало з тим, коли почали зникати хрести на кладовищі, крім цього, приносив огорожу, а саме: хвіртку, яку ОСОБА_33 зняв у сусіда.
Від допиту свідка ОСОБА_25 прокурор відмовився.
З наданих ними показань не вбачається об`єктивних даних про вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_11 , тому такі як окремо, так і в сукупності, не можуть стати підставою для визнання його винуватості та скасування виправдувального вироку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, покликаючись на безпосередньо досліджені докази, суд першої інстанції, відповідно до ст. 94 КПК України, всебічно, повно та неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінив докази з точки зору належності, допустимості та достовірності визнавши ряд доказів недопустимими, а ряд такими, що не доводять вину поза розумним сумнівом.
Відтак, дослідивши матеріали, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність в діянні обвинуваченого ОСОБА_11 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України.
Оцінюючи сукупність юридичних ознак, що визначають суспільно небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення, передбачене законом про кримінальну відповідальність у рамках пред`явленого ОСОБА_11 обвинувачення, зіставляючи із установленими судом обставинами, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що суд І інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про недоведеність його вини.
Таким чином, дослідження та перевірка доводів апеляційної скарги не дає підстав для скасування виправдувального вироку суду, оскільки їх зміст та обсяг, на думку колегії суддів, є очевидно недостатніми для засудження обвинуваченого ОСОБА_11 за пред`явленим обвинуваченням, тобто у загальному, впливу на правильність висновків суду немає.
Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні №1-31/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та постанови законного і справедливого рішення у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зібрані у даному кримінальному провадженні докази, які визнані допустимими (пояснення свідків та потерпілих) не доводять вину ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 297, ч. 3 ст. 297 КК України поза розумним сумнівом, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у виправдувальному вироку.
За таких підстав, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а вироку суду першої інстанції не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу прокурора Ніжинської окружної прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 січня 2026 року щодо ОСОБА_11 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
СУДДІ:
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4
