Верховний
Суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2018 року
м. Київ
справа № 7/17-2087-2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4
на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2017
у справі № 7/17-2087-2011
за заявою ОСОБА_5
до Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство"
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2011 порушено провадження у справі про банкрутство Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" за заявою ОСОБА_5, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2013 у даній справі (суддя Бахарєв Ю.О.) затверджено реєстр вимог кредиторів Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство", у тому числі кредитора ОСОБА_4 на суму 30 085, 86 грн., з черговістю задоволення вимог - четверта черга.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.04.2016 затверджено мирову угоду, укладену між комітетом кредиторів Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" в особі голови комітету кредиторів Азарова А.С. та боржником в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Дворніченко О.О. на підставі протоколу засідання комітету кредиторів від 15.02.2016. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.05.2011, та припинено провадження у справі № 7/17-2087-2011 про банкрутство Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство".
Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.03.2013, кредитор ОСОБА_4 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просила зазначену ухвалу скасувати в частині визнання майнових вимог до боржника в сумі 30 085, 86 грн. та ухвалити рішення про визнання майнових вимог в сумі 61 366, 70 грн. з включенням їх до реєстру кредиторів.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у даній справі (колегія суддів у складі: Богатиря К.В. - головуючого, Аленіна О.Ю., Лишина В.В.) клопотання кредитора ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження відхилено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, кредитор ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права, а справу передати до апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
В обгрунтування порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права скаржник посилається на те, що в апеляціній скарзі він зазначав, що не був присутній у судовому засіданні 05.03.2013, йому не надсилався текст ухвали Господарського суду Одеської області від 05.03.2013. Про те, що заява про майнові вимоги до боржника розглянута судом, скаржник дізнався виключно з листа Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 № 02-09/7/17-2087-2011/913/2017, а посилання суду на те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень України і доступна для перегляду - є неспроможним аргументом, оскільки доступ до останнього не дає можливості побачити повний текст ухвали без спотворень, які до нього внесені при розміщенні у реєстрі.
Крім цього скаржник посилається на позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 20.03.2013 у справі № 6-5124св13, відповідно до якої навіть сама по собі присутність сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду без своєчасного отримання повного його тексту унеможливлює визначення необхідності подання апеляційної скарги та її мотивування, та Верховного Суду України у постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1250цс16, відповідно до якої якщо недотримання строків апеляційного оскарження було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, зокрема, особі не надіслана протягом строку на апеляційне оскарження копія повного тексту рішення суду першої інстанції, то ця обставина може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження за заявою особи, яка оскаржує судове рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 у даній справі (колегія суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В.) касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у засіданні суду на 21.11.2017.
У зв'язку з призначенням суддів Ткаченко Н.Г. та Катеринчук Л.Й. суддями Верховного Суду згідно з Указом Президента України № 357/2017 від 10.11.2017, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 7/17-2087-2011.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 у даній справі касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: Удовиченка О.С. - головуючого, Куровського С.В., Поліщука В.Ю., та призначено її розгляд на 20.12.2017.
На підставі ч. 5 ст. 31 та п. 6 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.12.2017 № 38-р касаційна скарга разом із справою № 7/17-2087/-2011 передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 визначено склад колегії для розгляду справи № 7/17-2087/-2011 за касаційною скаргою ОСОБА_4: Ткаченко Н.Г. - головуючий, судді: Білоус В.В., Жуков С.В.
Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.01.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 15.02.2018.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив Кредитної спілки "Перше Кредитне Товариство" без доказів надіслання його копій іншим учасникам справи. Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 295 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, до якого додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Враховуючи викладене, оскільки Кредитною спілкою "Перше Кредитне Товариство" відзив на касаційну скаргу подано без доказів надіслання його копій іншим учасникам справи, колегія суддів долучає його до матеріалів справи, проте розглядає касаційну скаргу без його врахування.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржену ухвалу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відмовляючи у задоволенні клопотання кредитора ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний господарський суд виходив з того, що з моменту проголошення ухвали Господарського суду Одеської області від 05.03.2013 сплинув значний термін - чотири роки. В свою чергу скаржником не надано доказів на підтвердження неможливості звернення з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду в межах строку, встановленого ГПК України.
Крім цього, оскаржувана ухвала була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є загальнодоступним для громадян України, в тому числі і для заявника апеляційної скарги у даній справі. При цьому посилання останнього на те, що він не отримував від суду своєчасно текст ухвали від 05.03.2013, не побачив в тексті оскаржуваної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень свого прізвища та сум кредиторських вимог, не прийняті колегією суддів до уваги, у зв'язку з надто тривалим часом пропуску встановленого строку для оскарження ухвали господарського суду в апеляційному порядку.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, та як результат - про повернення апеляційної скарги без розгляду, і в обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо її подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Частина 2 ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) встановлювала можливість поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.
Статтею 53 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Разом з тим, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Разом з тим, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті також слід враховувати іншу правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.
Апеляційним господарським судом встановлено, що з моменту проголошення ухвали Господарського суду Одеської області від 05.03.2013 сплинув значний термін - чотири роки, а скаржником не надано доказів на підтвердження неможливості звернення з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду в межах строку, встановленого ГПК України.
При цьому Одеським апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що кредитор ОСОБА_4 в розумні інтервали часу вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження. Зазначені заходи включають, але не обмежуються можливістю дізнатися про стан розгляду судової справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, у зв'язку з чим доводи скаржника, що він не мав можливості побачити повний текст ухвали місцевого господарського суду без спотворень, які до нього внесені при розміщенні у реєстрі, не свідчать про те, що останній вживав всіх належних заходів, щоб бути проінформованим про стан розгляду судової справи.
Доводи скаржника про неналежну оцінку судом апеляційної інстанції обставин стосовно того, що заявник апеляційної скарги не був присутній у судовому засіданні 05.03.2013, йому не надсилався текст ухвали Господарського суду Одеської області від 05.03.2013, а про те, що заява про майнові вимоги до боржника розглянута судом, скаржник дізнався виключно з листа Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 № 02-09/7/17-2087-2011/913/2017, є неприйнятними для суду касаційної інстанції з огляду на положення ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), відповідно до яких суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Щодо посилань заявника касаційної скарги на позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 20.03.2013 у справі № 6-5124св13 та постанові від 07.09.2016 у справі № 6-1250цс16 відповідно, колегія суддів зазначає, що наведені у них обставини несвоєчасного отримання повного тексту судового рішення або недотримання строків апеляційного оскарження, обумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції, можуть бути, але не являються безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, позаяк компетенцією щодо оцінки всіх обставин на підтвердження пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення в кожному окремому випадку наділений суд апеляційної інстанції, який наводить мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначає з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене.
Враховуючи викладене та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відхилення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повернення апеляційної скарги без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 - без змін.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017), суд-
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу кредитора ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 у справі № 7/17-2087-2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.
Судді: Білоус В.В.
Жуков С.В.
