Справа № 433/2380/15-к
УХВАЛА
11 вересня 2018 року Колегія суддів Сватівського районного суду Луганської області у складі:
головуючого - судді Попової О.М.,
суддів Осіпенко Л.М., Половинки В.О.,
за участі секретаря судового засідання Філіпенко А.С.,
прокурора Кузьміна А.В.,
обвинуваченого ОСОБА_1,
обвинуваченого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_4,
захисника ОСОБА_5,
розглянувши в режимі відеоконференції у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, вдівця, який має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого з серпня 2014 року АДРЕСА_1, м. Харків, -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, не судимого, не працюючого, інваліда 2 групи, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, с. Валява, -
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_8, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, не судимого, маючого статус ветерана війни - учасника бойових дій, військовослужбовець військової служби за контрактом військової частини 3057, стрілця, у військовому званні старшого солдата, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 б; Донецька область, м. Маріуполь, військова частина 3057 НГУ, вул. Волгоградська 1 (місце проживання),
Встановила :
Згідно ухвали Апеляційного суду Луганської області від 01 лютого 2016 року в провадження Сватівського районного суду Луганської області передано кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 обвинувачених у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
02 лютого 2017 року ухвалою Троїцького районного суду Луганської області за клопотанням прокурора постановлено направити матеріали кримінального провадження № 42015040630000140 за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 187 КК України до Сватівського районного суду Луганської області для вирішення питання про об'єднання з кримінальним провадженням за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 187 КК України з метою їх спільного розгляду.
У травні 2014 року сформовано 24 батальйон територіальної оборони оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України, який також отримав назву військова частина - польова пошта В0624 (батальйон «Айдар», в подальшому 17.01.2015 військова частина отримала нове найменування польова пошта В2950), з осіб, які добровільно виявили бажання піти на військову службу для забезпечення збройної боротьби з терористичними збройними угрупованнями на сході України. При цьому, серед добровольців опинялися люди, які самі з'явилися до розташування батальйону. Значну частину добровольців до зазначеного батальйону прийняв безпосередньо командир батальйону (станом на травень - червень 2014 року командиром 24 батальйону територіальної оборони відповідно до наказу Міністра оборони України від 03.05.2014 № 175 призначено ОСОБА_6П.).
Серед зазначених громадян, які з'явилися до розташування батальйону, були й громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_1, зараховані у травні 2014 року командиром батальйону ОСОБА_6 до складу батальйону та які хоч і не були призвані, у встановленому законодавством порядку, на військову службу до Збройних Сил України, однак, почали виконувати обов'язки військової служби, накази і розпорядження командування військової частини у зоні проведення антитерористичної операції на території Луганської області.
Крім того, 11.05.2014 ОСОБА_1О, з моменту зарахування до осіб військової частини - польова пошта В0624 видано зброю - автомат АКС-74У №89693843 та набої до неї. 01 червня 2014 року під час перебування у зазначеній військовій частині ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_1 про отримання повідомлення щодо можливої причетності мешканця ІНФОРМАЦІЯ_10 до антидержавної діяльності та побиття місцевих активістів «Автомайдану», а також, про отримання ним, ОСОБА_7, розпорядження на перевірку зазначеного факту від командування частини.
У подальшому, ОСОБА_7, використовуючи зазначені обставини нібито для перевірки, разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_1 домовились, діючи за попередньою змовою групою осіб, вчинити розбійний напад на помешкання громадянина ОСОБА_8, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, та на самого господаря. При цьому, ОСОБА_1 погодився на пропозицію ОСОБА_2 використати для спільного пересування свій транспортний засіб - автомобіль марки «GROZ» державний номерний знак ВВ9138С1 та між іншим, виконувати функції водія. Готуючись до вчинення розбійного нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло особи, з метою уникнення викриття з боку можливих свідків та громадянина ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 вирішили підшукати маски, тобто предмети, які давали можливість прикрити обличчя, а також зброю та інші предмети за допомогою яких можливо подавити опір, завдати психологічного тиску та фізичного насилля, небезпечного для життя і здоров'я, а при необхідності застосувати таке насильство, використовуючи для цього зазначені предмети. 01 червня 2014 року, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, з метою уникнення викриття з боку можливих свідків та членів сім'ї громадянина ОСОБА_8 пришукали 2 маски, а також вирішили взяти автомат АКС-74У, виданий 11.05.2014 командуванням військової частини ОСОБА_1, пістолет ОСОБА_2 марки «ПМ», серійний номер, якого у ході досудового розслідування не встановлено, металеву битку сріблястого кольору, яка належала ОСОБА_4, тобто предмети, за допомогою яких можливо зламати волю потерпілого ОСОБА_8 та членів його родини, застосувати до них насильство, небезпечне для життя і здоров'я, подавивши, таким чином волю власника житла - ОСОБА_8 - та членів його родини.
ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовоюгрупою осіб, вирішили, що ОСОБА_1, під час вчинення розбійного нападу на ОСОБА_8 буде використовувати автомат АКС-74У виданий командуванням військової частини, ОСОБА_2 - пістолет марки «ПМ», а ОСОБА_4 - металеву битку сріблястого кольору, а також розподілили ролі, які кожен повинен був виконувати у ході вчинення розбійного нападу.
Так, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_2, повинні були проти волі власника житла - ОСОБА_8, порушуючи його, ОСОБА_8, право на недоторканість житла, гарантоване йому ст. 30 Конституції України, із застосуванням насильства небезпечного для життя і здоров'я, зброї - автомату АКС-74У завдати морального тиску на ОСОБА_8 та членів його сім'ї, подавивши волю останніх до вчинення опору, за необхідності, вивезти його, ОСОБА_8, та майно, що йому належить, до розташування польового табору військової частини В0624, який дислокується у Луганській області.
Також, відповідно до розподілених ролей, ОСОБА_1О, повинен був знаходитися із автоматом в руках біля виходу із приміщення квартири АДРЕСА_3, стежити за навколишньою обстановкою, щоб мати можливість попередити ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про з'явлення інших осіб, у тому числі, й працівників правоохоронних органів, блокування вхідних дверей у разі входу останніх до приміщення квартири та забезпечення безперешкодного залишення місця пригоди. 01 червня 2014 року, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4, ОСОБА_1 разом ОСОБА_2, усвідомлюючи, що вони не є працівниками правоохоронного органу, не маючи повноважень щодо перевірки повідомлень про факти протиправних дій громадян, та їх затримання, на автомобілі «GROZ», який належав ОСОБА_1 з місця тимчасової дислокації польового табору військової частини - польова пошта В0624 направились за місцем проживання громадянина ОСОБА_9 та членів його родини - квартири АДРЕСА_4.
Приблизно о 22:30 год. того ж дня прибувши за вказаною адресою, та продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, усвідомлюючи про відсутність у них будь-яких законних підстав для вторгнення у житло ОСОБА_8 та членів його родини, діючи всупереч волі останніх, шляхом відкривання дверей квартири АДРЕСА_5 дружиною ОСОБА_8 - ОСОБА_10, проти її волі та волі ОСОБА_8, проникли до приміщення зазначеної квартири.
Перебуваючи в приміщенні зазначеної квартири, ОСОБА_2, продовжуючи реалізацію єдиного злочинного наміру на вчинення розбійного нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, діючи умисно, із корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, погрожуючи ОСОБА_8 застосуванням пістолету, який він, ОСОБА_2, пришукав для цієї цілі, своїм поясним ременем зв’язав руки ОСОБА_8, лишивши, таким чином, останнього змоги чинити опір та вивівши останнього до коридору квартири АДРЕСА_5, завдав останньому металевою биткою удари в область тулубу, спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді: крововиливів з саднами лопаткових областей спини, лівого надпліччя, лівої задньої - бокової стінки грудної клітини, верхнього грудного відділу хребта, правого ліктьового відростку та обох передпліч; крововиливів передньої стінки грудної клітини та лівого променезап'ясткового суглобу, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 63 від 06.06.2014 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на вчинення розбійного нападу, поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи напали на ОСОБА_9 та відкрито заволоділи його майном: ноутбуком «FujitsuSiemens», мобільним телефоном «SAMSUNG» GT - С 3322 та цифровим фотоаппаратом «CANON Power Shot А2200», завдали ОСОБА_8, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 093/06/14 від 06.06.2014 матеріальної шкоди на загальну суму 3276 гривень.
У подальшому, ОСОБА_1, продовжуючи діяти за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи, що майно здобуте злочинним шляхом, внаслідок вчинення розбійного нападу на житло ОСОБА_8, маючи намір разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, розпорядитися у подальшому зазначеним майном, розмістив його у своєму автомобілі «GROZ», державний номерний знак НОМЕР_1.
У подальшому, маючи намір уникнути відповідальності за скоєний злочин та швидко залишити місце події, ОСОБА_4, ОСОБА_11О., та ОСОБА_2, сівши до автомобіля НОМЕР_2, зникли з місця пригоди, направившись до місця тимчасової дислокації польового табору військової частини - польова пошта В0624.
02 червня 2014 року о 01 год. 20 хв., на відстані приблизно 60 км. від місця події автомобіль НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, в якому перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зупинено працівниками правоохоронного органу на блокпосту при в'їзді до міста Сватове.
У цей же день, працівниками правоохоронного органу у ході огляду автомобіля НОМЕР_2 виявлено та вилучено майно, здобуте ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внаслідок вчинення останніми розбійного нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло ОСОБА_8, а саме: ноутбук «Fujitsu Siemens», мобільний телефон «SAMSUNG» GT - С 3322 та цифровий фотоапарат «CANON Power Shot А2200», загальною вартістю 3276 гривень.
Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 виконуючи обов'язки військової служби у 24 батальйоні територіальної оборони оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України - військова частина - польова пошта В0624, яка дислокувалась на території Луганської області, діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи на меті збагатитися за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, тобто діючи у формі прямого умислу, з корисливих мотивів, 01.06.2014 приблизно о 22 год. 30 хв. шляхом відкривання дверей квартири АДРЕСА_6 дружиною ОСОБА_8 - ОСОБА_10, проти волі ОСОБА_10 та ОСОБА_8 проникли до приміщення зазначеної кватири, де із застосуванням зброї та насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_8, як особи, що зазнала нападу, подавленим таким чином, опору останнього, спричинили ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження та відкрито заволоділи його, ОСОБА_8, майном, чим вчинили розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 187 ч.3 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що кримінальне провадження підсудне Сватівському районному суду Луганської області, підстав для закриття кримінального провадження не вбачається, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. Просив призначити справу до судового розгляду.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_12 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, виклавши його письмово, оскільки він складений, затверджений та переданий до суду неуповноваженими на те особами за результатами досудового розслідування, в ході якого було прийняте процесуальне рішення, текст якого містить ознаки службового підроблення. Обвинувачений підтримав клопотання захисника.
Захисникобвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 також звернувся з усним клопотанням про повернення обвинувальних актів, так як на його думку, вони не відповідають вимогам ст. 291 КПК України, а саме не зрозуміло які саме діяння вчинив його підзахисний ОСОБА_4
Суд, вивчивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування, вислухавши думку прокурора який заперечував проти задоволення клопотання, інших обвинувачених, які підтримали вказані клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 4 ст. 110 КПК України встановлено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.
Стаття 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я та по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
9) дату та місце його складення та затвердження.
Суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, що, на думку суду унеможливлює його призначення до судового розгляду, виходячи з наступного.
Аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291, ст.91 КПК України, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення.
Згідно положення п. а ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Тобто, викладення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та формулювання обвинувачення повинне бути в однозначно зрозумілій формі.
Відповідно до вимог КПК України кожному обвинуваченому у груповому злочині повинно бути висунуте індивідуальне обвинувачення із зазначенням конкретно вчинених ним дій. У даній справі обвинувачення висунуто групі осіб, але кожному з них висунуте абсолютні однакові обвинувачення без їх індивідуалізації, їх текст тотожній. Виключенням з цього є тільки вказівка на те, що саме ОСОБА_2 спричинив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_8 В іншій частині обвинувачення відсутнє розмежування обвинувачення стосовно дій окремих осіб, не визначена роль кожного, та ступінь участі, що робить обвинувачення неконкретним. Також обвинуваченим ставиться в провину вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Але в обвинувальних актах не вказані форми досягнення попередньої домовленості, та її зміст. Крім того, в обвинувальних актах вказано, що потерпілим від нападу є ОСОБА_8, але в той же час у всіх трьох обвинувальних актах зазначено, що «ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров'я особи напали на ОСОБА_8І.». Окрім того, в обвинувальних актах не зазначено, які саме злочинні дії, що огхоплюються складом ст.187 ч.3 КК України, були вчинені щодо потерпілої ОСОБА_10
Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України, обвинувачення має бути логічним та конкретним, виходячи з об'єктивно встановлених обставин кримінального правопорушення, і у ході співставлення яких з ознаками кваліфікації слідчому належить керуватися кримінальним законом, який характеризує об'єктивну сторону конкретного кримінального правопорушення. Суд встановив, що таким вимогам обвинувальні акти не відповідають, а відсутність конкретних обвинувачень свідчить про те, що слідчими та прокурорами проігноровані вказані вимоги закону, бо наведені обставини, що характеризують об'єктивну сторону злочинів, які інкримінуються обвинуваченим, зазначені в ньому формально, неповно, без вказівок обставин злочинів, які підлягають дослідженню при розгляді даної категорії справ.
При цьому, на стадії підготовчого провадження суд не розглядує та не вирішує питання щодо доведеності вини обвинувачених та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішує та не з’ясовує наперед питання про кваліфікацію дій обвинувачених. Суд лише констатує, що для вирішення цих питань в обвинувальних актах відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до ч.3 ст.314 КПК України суд повертає обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314-316 КПК України, суд -
Ухвалила :
Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 обвинувачених за ч. 3 ст. 187 КК України до військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України для усунення недоліків.
Ухвала може бути оскаржена учасниками провадження шляхом подання апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення через Сватівський районний суд Луганської області до Апеляційного суду Луганської області.
Повний текст ухвали виготовлено 11 вересня 2018 року о 10год.15 хв.
Головуючий суддя О.М. Попова
Судді Л.М. Осіпенко
ОСОБА_13
