Справа № 433/2380/15-к
Провадження № 11-кп/810/193/19
ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді Руденка В.В.
суддів Чобура О.В., Рябчун О.В.
за участі:
секретаря судового засідання Данько Л.С.
прокурора Ламана С.І.
захисника Токарєва Г.В.
обвинуваченого ОСОБА_1 .
розглянувши «19» вересня 2019 року у відкритому судовому засіданні в приміщені Луганського апеляційного суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області в режимі відеоконференції із приміщенням Жовтневого районного суду м.Харкова апеляційну скаргу військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України Сопівника А.В. на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України, прокурору для усунення недоліків,-
В С Т А Н О В И Л А :
Оскаржуваною ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України повернуто прокурору для усунення недоліків, передбачених ст.291 КПК.
В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції у зв`язку з порушенням норм кримінального процесуального закону.
В обґрунтування зазначає, що відповідно до ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт лише, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. На думку апелянта, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК цілком відповідає вимогам ч.2 ст.291 КПК та в ньому зазначені усі відомості, передбачені вказаною нормою закону. Зокрема, в обвинувальному акті викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Також у своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на положення ст.ст.91, 368 КПК та зазначає, що суд першої інстанції лише на стадії ухвалення судового рішення має право вирішувати питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Стверджує, що судом не взято до уваги, що змість формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акту, підлягатиме доведенню під час судового розгляду і згідно положень ст.338 КПК України не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду та має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України.
Крім того, прокурор вказує, що суд першої інстанції, всупереч вимогам КПК, при підготовчому засіданні, передчасно та без проведення судового розгляду по суті, вдався до правової оцінки норм, визначених ст.323, 48, 49, 52, 297-3 КПК України. При цьому, як зауважує апелянт, суд у своєму рішенні жодним чином не вказав на конкретні порушення вимог п.5 ч.2 ст.291, ст.91 КПК при складанні обвинувальних актів.
Враховуючи вищенаведене прокурор просить апеляційний суд скасувати ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України прокурору для усунення недоліків та повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції зі стадії підготовчого судового розгляду.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та їх захисники Серікова К.С., Бєжанова А.В., Терес О.В. не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до положень ч.4 ст.405 КПК України, не перешкоджає судовому розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши прокурора на підтримку доводів поданої апеляційної скарги та який наполягав на її задоволенні у повному обсязі, вислухавши думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Токарєва Г.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Між тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не дотримано вимог кримінального процесуального закону з огляду на таке.
В обґрунтування свого рішення про невідповідність обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України вимогам кримінального процесуального закону та необхідність його повернення прокурору, суд першої інстанції зазначив наступне.
Аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що обвинувальний акт складений без дотримання положень п.5 ч.2 ст. 291, ст.91 КПК, фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення викладені неконкретно та неповно, в обвинувальному акті не розкриті фактичні обставини кримінального правопорушення.
При цьому суд першої інстанції, посилаючись на положення п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимоги КПК, вказує, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характері причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Натомість, як вказується в оскаржуваній ухвалі місцевого суду, у даній справі обвинувачення висунуто групі осіб, але кожному з них висунуте абсолютні однакові обвинувачення без їх індивідуалізації, їх текст тотожній. В частині обвинувачення відсутнє розмежування обвинувачення стосовно дій окремих осіб, не визначена роль кожного та ступінь участі, що робить обвинувачення неконкретним. Також, як зазначається у судовому рішенні, обвинуваченим ставиться в провину вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, але в обвинувальних актах не вказані форми досягнення попередньої домовленості та її зміст. Крім того, в обвинувальних актах вказано, що потерпілим від нападу є ОСОБА_4 , але в той же час у всіх трьох обвинувальних актах зазначено, що « ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи напали на ОСОБА_6 ». Окрім того, в обвинувальних актах не зазначено, які саме злочинні дії, що охоплюються складом ст.187 ч.3 КК України, були вчинені щодо потерпілої ОСОБА_5 .
Однак апеляційний суд не може погодитися з наведеними в ухвалі суду першої інстанції доводами виходячи з наступного.
Як зазначено у п.3 ч.3 ст.314 КПК у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт має містити відомості, зазначені у ч.2 ст.291 КПК.
Зокрема, відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Отже аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить про те, що на стадії підготовчого провадження в суді першої інстанції повернення обвинувального акту прокурору допускається лише у разі порушення прокурором чи слідчим вимог ч.2 ст.291 КПК.
Виходячи з завдань підготовчого судового засідання, на цій стадії встановлюється лише відповідність форми обвинувального акту вимогам, визначеним кримінальним процесуальним законом, як це передбачено ст.291 КПК, при тому, що оцінка викладених в обвинувальному акті обставин і їх відповідність формулі кваліфікації, відноситься до стадії судового розгляду кримінального провадження.
З цього приводу Верховним Судом України у постанові № 5-328кс16 від 24.11.2016 викладено правовий висновок.
У пунктах 2 та 3 мотивувальної частини свого рішення Суд зазначив, що за змістом положень пункту 5 частини другої статті 291 КПК, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Системно-структурний аналіз норм КПК доводить, що на стадії досудового розслідування обвинувачення особи пов`язується з моментом складання обвинувального акта, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Як вбачається зі змісту обвинувальних актів у об`єднаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України, у ньому містяться усі відомості щодо формулювання обвинувачення у вчиненні кожним із обвинувачених кримінального правопорушення, із зазначенням події кримінального правопорушення (часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення), форми вини, мотивів і мети вчинення злочину, а також правової кваліфікації дій обвинувачених.
Отже, на переконання апеляційного суду, наведені в обвинувальних актах фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Колегії суддів апеляційного суду вважає, що обставини, які, відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинувачених у його вчиненні, викладено чітко і конкретно.
Крім того, у пункті 7 своєї постанови Верховний Суд України виклав наступну правову позицію щодо питання, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.
Суд врахував, що у міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
Суд звернув увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Отже, на переконання колегії суддів, наведені в обвинувальних актах в об`єднаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Крім того, як слушно зазначається прокурором в апеляційній скарзі, змість формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акту, підлягатиме доведенню під час судового розгляду, не завжди може бути остаточним на момент його надходження до суду та під час судового розгляду може бути змінено прокурором в порядку ст.338 КПК.
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо недотримання судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412 КПК є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України, підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з поверненням обвинувального акту у об`єднаному кримінальному провадженні до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-315 КПК.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407, 409, 412 та 418, 419 КПК, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України Сопівника А.В. - задовольнити.
Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 31 серпня 2018 року про повернення прокурору обвинувального акту у об`єднаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за ч.3 ст.187 КК України - скасувати та повернути обвинувальний акт до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст.314-315 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :
В .В. Руденко О.В. Чобур О.В. Рябчун
