УКРАЇНА
Житомирський апеляційний суд
Справа №278/627/15-ц Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 39 Доповідач Трояновська Г. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів : Павицької Т.М., Шевчук А.М.
з участю секретаря судового засідання Ковальської Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/627/15 за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору та скасування запису про обтяження в реєстрі заборон
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Зубчук І.В. в м. Житомирі,
в с т а н о в и в:
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати спадковий договір від 02.12.2011 року, укладений між ним та ОСОБА_3 про набуття права власності ОСОБА_3 у випадку смерті ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 ; скасувати запис про обтяження в реєстрі заборон на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , що зареєстрована за № 4158 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02.12.2011 між ним та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір відповідно до умов якого, після його смерті відповідачка набуває право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку НОМЕР_5 площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а також земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 , а відповідачка в свою чергу зобов`язалася виконувати його особисті розпорядження, зокрема, здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу, виконувати господарсько-хатню роботу у випадку необхідності на його вимогу, у випадку хвороби забезпечувати ліками, здійснювати догляд, приймати участь у лікуванні, виконувати дрібний ремонт будинку. Оскільки відповідачка не виконує взяті на себе зазначеним договором зобов`язання щодо виконання його розпоряджень, просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 19 листопада 2015 року у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 до участі у справі було залучено його правонаступника - ОСОБА_2 .
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2019 року позов задоволено.
Розірвано спадковий договір від 02.12.2011 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про набуття права власності ОСОБА_3 у випадку смерті ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 .
Скасовано запис про обтяження в реєстрі заборон на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , що зареєстрована за № 4158 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи невідповідність висновків суду цим обставинами, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновком експерта №1/1149 від 19.05.2016 року у даній справі було встановлено, що підпис, який розміщений у позовній заяві виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, незважаючи, що позов було подано не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд першої інстанції розглянув справу і ухвалив у ній судове рішення. Вказує, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі. Окрім того зазначає і про відсутність належних доказів щодо невиконання ОСОБА_3 умов спадкового договору. Також звертає увагу суду на те, що нерухоме майно, що є предметом спірного договору було відчужене на користь малолітнього ОСОБА_5 на підставі договорів дарування, якого не було залучено до участі у розгляді справи, проте вирішено питання щодо його прав та законних інтересів.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зокрема зазначає, що питання належності правонаступництва та належності підпису померлому позивачу у позовній заяві з урахуванням висновків експертизи вже розглядалися судами та вирішені, а тому посилання в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими. Вказує, що ОСОБА_3 не довела належними доказами факт виконання нею умов спадкового договору, натомість висновки суду першої інстанції щодо оцінки наявних письмових доказів у справі та показів свідків є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи. Щодо незалучення судом першої інстанції малолітнього ОСОБА_5 , який є власником майна, що є предметом спадкового договору вказує, що відповідачка ОСОБА_3 є його матір`ю та законним представником, яка під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляла будь-яких клопотань з цього приводу. На посилання щодо способу захисту порушеного майнового права посилається на те, що в силу приписів цивільного законодавства обрання способу захисту свого права і заявлення відповідних вимог, які розглядає суд - це право позивача. Крім того вказує, що саме по собі закінчення дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин та не звільняє другу сторону від відповідальності за порушення зобов`язань.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 адвокат Гуртовенко Р.М. доводи апеляційної скарги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
ОСОБА_2 та її представник адвокат Войдевич О.А. проти доводів апеляційної скарги заперечили, надали пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов`язалася виконувати вказані у договорі розпорядження ОСОБА_1 , і в разі його смерті набуває право власності на належне йому майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8-12).
Відповідно до п. 2.3. вказаного договору ОСОБА_3 (набувач) зобов`язалась перед ОСОБА_1 (відчужувачем): здійснювати догляд та надавати необхідну допомогу; виконувати господарсько-хатні роботи (приготування їжі, прибирання в будинку, надання прально-банних послуг) у випадку необхідності та на вимогу відчужувача, та у зв`язку з його хворобою; забезпечувати необхідними лікувальними засобами, вартість яких визначається на підставі виданих лікарями рецептів, рекомендацій лікарів; у разі хвороби відчужувача здійснювати його догляд, приймати участь у лікуванні, відвідувати у разі влаштування його до лікарні; виконувати дрібний ремонт житлового будинку; у разі смерті відчужувача здійснити комплекс заходів та обрядових дій по похованню, відзначити роковини смерті відчужувача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер (т. 1 а.с. 48).
Звертаючись до суду із позовом за життя ОСОБА_1 вказав, що його дочка ОСОБА_3 із моменту укладення договору і до часу подання позову взяті зобов`язання не виконувала, за час хвороби відвідувала його лише двічі в лікарні, а він як людина похилого віку та тяжко хворий потребує сторонньої допомоги, коштів на лікування, догляду, а тому просив задовольнити його позовні вимоги.
Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Згідно зі ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 6.4 спадкового договору та ч. 1 ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи доведено невиконання ОСОБА_3 оспорюваного спадкового договору.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Із матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що до 02.04.2010 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 (а.с. 138 том 1), від якого мають доньку ОСОБА_3 (відповідачка по справі).
В подальшому, 12.11.2010 ОСОБА_1 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , з якою проживав у належному йому будинку АДРЕСА_1 до самої смерті (а.с. 49, 162 том 1).
02.12.2011 ОСОБА_1 уклав зі своєю донькою ОСОБА_3 оспорюваний спадковий договір, за яким остання зобов`язувалася виконувати його розпорядження та здійснювати догляд за батьком.
05.12.2014 ОСОБА_1 склав, нотаріально посвідчений, заповіт на користь своєї дружини ОСОБА_2 , згідно якого заповів останній усе своє майно, яке буде належати йому на день смерті (а.с. 50,170 том 1).
З наданих суду першої інстанції медичних документів вбачається, що за період з 31 жовтня 2014 року по 02 лютого 2015 року позивач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у лікувальних закладах.
Проте, єдиним доказом, як обгрунтовано зазначив суд першої інстанції, на підтвердження виконання своїх обов`язків набувачем у відповідності до п. 2.3. спірного договору - забезпечувати необхідними лікувальними засобами є копія накладної про придбання ліків від 05.11.2014 (а.с.202 том1). Інших документів, які б підтверджували виконання обов`язків ОСОБА_3 щодо забезпечення необхідними лікувальними засобами ОСОБА_1 матеріали справи не містять, хоча лікування останнього було тривалим.
Відповідачка також не довела виконання свого обов`язку щодо здійснення догляду позивача у разі його хвороби та відвідування у разі влаштування його до лікарні, оскільки за показаннями свідка ОСОБА_7 , яка працює медсестрою у хірургічному відділенні Станишівської районної лікарні, ОСОБА_1 , який неодноразовао і довго проходив лікування у зазначеному відділенні, відвідувала одна лише ОСОБА_2 . Відповідачку вона ніколи не бачила.
Вказані докази відповідачкою не спростовані.
При вирішенні спору суд також врахував показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які пояснили, що ОСОБА_1 довго хворів та часто перебував у лікарні на лікуванні, допомоги дочка (відповідачка) не надавала, організацією лікування займалася дружина ( ОСОБА_2 ), яка його доглядала. Свідок ОСОБА_8 , який був сусідом ОСОБА_1 пояснив, що знає ОСОБА_3 , однак дуже давно її не бачив.
Оцінюючи докази, суд першої інстанції також обгрунтовано взяв до уваги товарні чеки на придбання ритуальних товарів для поховання позивача, наданих ОСОБА_2 (т.1 а.с.222-223, т.3 а.с.88), оскільки та обставина, що саме вона займалась організацією та проведенням за власний рахунок похоронів ОСОБА_1 підтверджується додатково довідкою, виданою виконкомом Ліщинської сільської ради, виданою 30.04.2015 №285 (т.1 а.с.221).
З огляду на наведене суд першої інстанції обгрунтовано відхилив, як доказ, надану відповідачкою накладну стосовно придбання нею товарів на поховання ОСОБА_1 (т.1 а.с.201).
Посилання представника відповідачки ОСОБА_4 , що довідка Виконавчого комітету Ліщинської сільської ради від 30 квітня 2015 року № 285 не може підтвердити здійснення витрат на поховання не заслуговує на увагу, оскільки органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями щодо видачі таких документів та є належним доказом у справі.
Суд першої інстанції також обгрунтовано відхилив надані відповідачкою документи на підтвердження її участі у ремонті житлового будинку, оскільки зазначені докази стосуються періоду 2006-2007 років (т.1 а.с.183-187).
Направлення відповідачкою 12 лютого 2015 року листа на адресу позивача з приводу погодження дати та обсягу виконання спадкового договору не є належним підтвердженням виконання відповідачкою умов договору, оскільки вказаний лист був направлений на адресу позивача у тому ж місяці, що й подано позов про розірвання договору (лютий 2015 року), проте доказів вчинення стороною позивача перешкод у виконанні відповідачкою умов договору матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладені обставини та докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для розірвання спадкового договору на вимогу відчужувача.
Доводи апеляційної скарги, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва та підпис, який розміщений у позовній заяві виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що унеможливлює розгляд вказаного позову є безпідставними, оскільки вказані питання вже вирішені судом та прийнято відповідні рішення про допустимість правонаступництва та незаконності призначення експертизи щодо належності підпису на позовній заяві, про що свідчать ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.20105 та від 15.03.2017, які набрали законної сили (а.с. 141-142 том 1, а.с. 26-27 том 3).
Сумнів представника відповідачки щодо показів свідків, так як остання не була присутня у судовому засіданні під час їх допиту не заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_3 повідомлялася про розгляд справи належним чином не була позбавлена можливості з`явитися до суду та реалізувати свої процесуальні права. Натомість, підстав ставити під сумнів показання свідків немає, оскільки вони були приведені судом до присяги та попереджені про кримінальну відповідальність у встановленому законом прядку, а відтак їх показання є належним доказом у справі.
Щодо доводів в апеляційній скарзі представника відповідачки ОСОБА_4 про незалучення до розгляду справи теперішнього власника майна, яке є предметом спадкового договору, який є неповнолітньою особою і права та інтереси якого даним рішенням можуть бути порушені, колегія суддів зазначає наступне.
Із матеріалів справи вбачається, що 15.08.2016 ОСОБА_3 зареєструвала за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки за тією ж адресою площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,085 га для ведення особистого селянського господарства на підставі спадкового договору від 02.12.2011 (а.с. 73-76 том 3).
Проте, в подальшому ОСОБА_3 подарувала зазначене вище майно своїй матері ОСОБА_6 , що підтверджується договорами дарування від 10.04.2017 № 300, 301, 302 та витягами із Державного реєстру речових правна нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 64-71 том 4).
1 червня 2017 року ОСОБА_6 подарувала своєму внуку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені якого як законний представник діяла його мати ОСОБА_3 , житловий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки площею 0,25 га та 0,085 га за тією ж адресою, що підтверджується договорами дарування № 594, 595, 596. Право власності на вказане майно за малолітнім зареєстровано 01.06.2017, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 58-63 том 4).
Пунктом 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частин 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже, відповідачка, знаючи про наявність судового спору про розірвання спадкового договору, а відтак спору - про нерухомість, зобов`язана була утриматися від дій по відчуженню спірного майна. Натомість за її участі було укладено декілька договорів, внаслідок чого власником спірного майна на теперішній час є її малолітній син ОСОБА_5 .
Зазначені договори дарування долучені до апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_4 . На час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення вказаних договорів матеріали справи не містили.
Отже, позивач позбавлена була можливості заявити клопотання про залучення до розгляду справи інших осіб.
Натомість, змінюючи власників майна, відповідачка була обізнана з тим хто є останнім його власником та також могла клопотати про залучення його до розгляду справи.
А тому, враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що незалучення до розгляду справи малолітнього ОСОБА_5 , який на теперішній час є власником майна, що є предметом оспорюваного спадкового договору, у даному випадку не є беззаперечною підставою для скасування цього рішення суду та відмови в позові. До того ж ОСОБА_3 є законним представником ОСОБА_5 ., брала участь у розгляді справи та обізнана про неї.
Матеріалами справи підтверджено, що під час посвідчення спірного спадкового договору приватним нотаріусом Стражник Т.О. накладено заборони відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна до припинення чи розірвання цього договору. Наведене підтверджено витягами про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.12.2011 №№ 34052279, 34052625,34052930.
У зв`язку зі смертю відчужувача на підставі заяви ОСОБА_3 від 15 серпня 2016 року приватним нотаріусом Житомирського районного нотаріального округу Демецькою С.Л. було знято заборони відчуження (припинено обтяження) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо належних померлому ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_4 , НОМЕР_2 .
Зазначені обставини встановлені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.03.2017.
З огляду на наведене у суду першої інстанції не було підстав для задоволення вимоги про скасування запису про обтяження в реєстрі заборон на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , що зареєстрована за № 4158 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., а тому в цій частині рішення суду необхідно скасувати.
В решті рішення суду залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 390, 391 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 01 березня 2019 року в частині скасування запису про обтяження в реєстрі заборон на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий № НОМЕР_1 , яка розташована по АДРЕСА_1 , та земельної ділянки площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий № НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 , що зареєстрована за № 4158 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення яким відмовити в задоволенні даної вимоги.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.06.2019.
Головуючий Судді
