ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/969/20 Справа № 178/1324/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні контрольне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пролетарське, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, станом на 21 грудня 2018 року перебував на посаді молодшого інспектора відділу нагляду та безпеки ДУ Дніпровська виправна колонія № 89, одружений, з повною загальною середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, у кримінальному провадженні № 12019040000000472,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_9 ,
в с т а н о в и л а:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 березня 2020 року.
Рішення суду обґрунтовано наступним.
В провадженні Баглійського районного суду м. Дніпропетровська Дніпропетровської області перебувають матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.
Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи, що строк тримання під вартою спливає 24 січня 2020 року, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може вчинити спроби незаконно впливати на свідків, потерпілих у даному кримінальному провадженні, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з огляду на те, що обвинувачується у вчиненні трьох особливо тяжких злочинів, дані про його особу, що не судимий, не працює, згідно клопотання не одружений не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв`язків, на даний час по справі не допитані потерпілі, свідки, обвинувачений, потерпіла ОСОБА_10 заявила про існування загрози її життю та життю інших потерпілих у разі застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.
Захисник не погодився з даним рішенням суду. В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням засобів електронного контролю.
Посилається на те, що судом першої інстанції постановлено ухвалу не дослідивши належним чином докази, якими обґрунтовується наявність ризиків, зазначених в клопотанні прокурора, в якому він не навів конкретних обставин на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Висновки суду про наявність загрози життю потерпілої ОСОБА_10 є безпідставними, оскільки останні не надавала підтверджень зазначеного факту і не зверталась до правоохоронних органів з заявами щодо погроз здоров`ю та життю.
Зазначає, що оскаржувана ухвала порушує конституційні права обвинуваченого ОСОБА_6 на свободу пересування та право на працю.
Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник підтримали апеляційні вимоги сторони захисту та просили їх задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних вимог та вважав ухвалу законною та обґрунтованою.
В судових дебатах учасники кримінального провадження підтримали такі ж позиції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали контрольного провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Цією ж нормою на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , повно та об`єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник.
Доводи захисника про недоведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на думку колегії є не обґрунтованими.
Так, однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Суд першої інстанції визнав такими, що не зменшилися від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ризики того, що ОСОБА_6 може вчинити спроби переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, або вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведеності його вини. Судом було взято до уваги заяву потерпілої ОСОБА_10 про існування загрози її життю та життю інших потерпілих у разі застосування до ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування зазначених ризиків, зокрема з огляду на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, до затримання не працював, тобто не мав постійного джерела доходу, не одружений, дітей не має, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити встановленим по справі ризикам.
Дослідивши належним чином матеріали провадження, дані, які характеризують особу обвинуваченого та інші, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, суд навів мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Тому підстав для застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу колегія не вбачає.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не вчиняв даних злочинів, що пред`явлене йому обвинувачення є необґрунтованим, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки на даному етапі провадження суд апеляційної інстанції не може вдаватися до аналізу обґрунтованості обвинувачення чи доведеності вини.
Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов`язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Істотні порушення процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судового рішення, по справі не встановлено.
Сукупність наведених даних приводять колегію суддів до висновку про законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення, оскільки постановлене воно відповідно до вимог процесуального закону, є таким, яке ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених достатніми даними, дослідженими та об`єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження обвинуваченого, про які йдеться в поданій скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, у зв`язку з чим, приходить до висновку про залишення її без задоволення, а ухвали - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 січня 2020 року про задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
