ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/466/21 Справа № 178/1324/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області , який мешкає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 4 лютого 2021 року.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, раніше не судимий, одружений, не має дітей, проживає без реєстрації, тобто не має міцних соціальних зв`язків, на даний час по справі не допитані потерпілі, обвинувачений, та потерпіла ОСОБА_9 заявила про існування загрози її життю та життю інших потерпілих у разі застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що перебуваючи на волі, він може впливати в не передбачений законом спосіб на свідків, потерпілих, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, обравши більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанції, прийнята з порушенням діючого КПК України, без урахування обставин та без достатнього обґрунтування.
Так, захисник зазначає, що потерпіла дійсно неодноразово висловлювала побоювання за своє життя, проте жодного разу не вказувала ані на наявність погроз з боку обвинуваченого, ані на будь-які інші об`єктивні причини для своїх страхів.
Крім того, ОСОБА_7 до взяття під варту навчався, має дружину, батьків, що спростовує висновок суду про відсутність міцних соціальних зв`язків. В свою чергу, суворість передбаченого покарання дійсно є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування підозрюваного, проте воно не може бути єдиним елементом, який зумовлює обов`язковість настання такого наслідку.
Захисник вказує, що починаючи з вересня 2019 року і до теперішнього часу, тобто протягом більш як року, судове слідство обмежується одним-двома засіданнями на місяць, що не можна вважати додержанням розумних строків, та потерпілі, яких наразі не допитано, проживають постійно на території Великобританії, і коли саме вони зможуть з`явитися у судове засідання, або їх буде допитано на підставі заяви про міжнародну правову допомогу, яка до речі наразі ще навіть не подана - невідомо.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу захисника і з підстав, зазначених у ній просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, посилався на її безпідставність, а ухвалу суду вважав законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, думки сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Рішенням Конституційного суду України від 13.06.2019 року №4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 331 КПК України: - вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу; - незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до матеріалів справи, в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , за ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до обвинуваченого ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції, яке розглядалось 08.12.2020 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 з тих підстав, що обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу, не змінилися, а застосування до обвинувачених жодного із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При обґрунтуванні рішення про продовження строків тримання під вартою необхідно враховувати вимоги ст. 199 КПК України, статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського Суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний ОСОБА_7 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду, ризик чого є реальним та дійсним. Судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченому під вартою, судом правильно встановлено, що воно є доцільним, а підстави для заміни цього запобіжного заходу менш обтяжливим відсутні, зважаючи на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні трьох особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі. Усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за їх вчинення, усвідомлюючи невідворотність покарання, є ризики того, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, без поважних причин не з`являтись, та може незаконно впливати на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, які на даний час в суді не допитані, а також перешкоджати провадженню іншим чином. Крім того, колегія суддів враховує, що потерпіла ОСОБА_9 заявила про існування загрози її життю та життю інших потерпілих у разі застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Будь-який більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування його на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є беззаперечною підставою для продовження раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні Європейського суду за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Крім того, у справі Москаленко проти України, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Доводи захисникапро відсутністьризиків,передбачених ст.177КПК України,апеляційний судвважає необґрунтованими,оскільки прирозгляді клопотанняпрокурором доведенооб`єктивнеіснування обставин,які виправдовуютьподальше триманняпід вартою ОСОБА_7 ,та встановленанаявність ризиків,визначених ч.1ст.177КПК України,а будь-якихоб`єктивнихданих,які ббезумовно свідчилипро змінуабо відсутністьобставин,передбачених ч.1ст.194КПК України,які ранішеслугували підставоюдля обранняобвинуваченому запобіжногозаходу увиді триманняпід вартою,стороною захистуне наведено.
Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_7 до взяття під варту навчався, має дружину, батьків, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апеляційний суд вказані обставини та особу обвинуваченого враховує в сукупності з іншими обставинами, однак з метою запобігти вищезазначеним ризикам, беручи до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується, можливу міру покарання, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було обґрунтовано продовжено щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Щодо стосується тривалого часу розгляду справи, то колегія суддів, хоча і констатує тривалість судового розгляду, проте враховує критерії для визначення розумності строків кримінального провадження, передбачені ч. 3 ст. 28 КПК України, зокрема, складність даного кримінального провадження, соціальний інтерес до злочину, об`єм матеріалів, які досліджуються судом, а також поведінку учасників кримінального провадження.
За таких об`єктивних обставин, колегія суддів не вбачає істотного порушення загальних засад кримінального провадження розумність строків, передбаченого п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України та сам факт тривалості судового розгляду у даному випадку не свідчить, що ця обставина перешкодила чи могла перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване оскаржуване судове рішення.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_8 в інтересахобвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08 грудня 2020 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
