ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2950/20 Справа № 178/1324/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув в закритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 1201904045000327, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, який мешкає у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
В С Т А Н О В И Л А :
За ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 16 жовтня 2020 року включно.
Суд першої інстанції встановив, що на даний час по справі не допитані потерпілі, свідки, обвинувачений, а тому наявні ризики можливого впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків, а також ризику його переховування від суду.
В апеляції
- захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
В обґрунтування вказав, що копія клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу була йому вручена безпосередньо перед його проголошенням, що порушило право обвинуваченого на захист, шляхом позбавлення права на завчасне ознайомлення з клопотанням та підготовки заперечень.
Також вказує, що суд ухилився від перевірки доцільності продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор в своєму клопотанні фактично скопіював раніше подані аналогічні клопотання.
Захисник також вказав, що обвинувачений до затримання навчався, має дружину, батьків.
Заслухавши обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляції захисника, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про особу обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжують існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів також зважає, що розгляд кримінальногопровадження триває, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, і за які передбачено покарання виключно у виглядіпозбавленням волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованих йому злочинів та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому злочин. Окрім того, перебуваючи на свободі, обвинувачений ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та потерпілих з метою зміни показів, оскільки останні на даний час судом не допитані.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діяннь, які інкримінуються останньому, та більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі на те, що обвинувачений до затримання навчався, має дружину, батьків, то вказані обставини були враховані судом першої інстанції поряд іншими, та на переконання колегії суддів, не є само по собі достатньо переконливим фактом, який б переважав визначені ризики чи зменшив їх існування.
З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 серпня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
