Номер провадження: 22-ц/813/3391/20
Номер провадження: 22-ц/813/3401/20
Номер справи місцевого суду: 2-3897/10
Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
Доповідач Сегеда С. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
10.03.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Цюри Т.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Сегеди С.М. Гірняк Л.А., Цюри Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року, та на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року,
встановив:
12 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогами про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів у розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що відповідачка залишила дитину в пологовому будинку, вихованням та матеріальним забезпеченням не займається.
15 червня 2010 року ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси справу за вказаним позовом було залишено без розгляду.
10 квітня 2017 року на вказану ухвалу подано апеляційну скаргу і 11 травня 2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
01 червня 2017 року справу розподілено в автоматизованому порядку, а 02.06.2017 року прийнято до провадження судді, призначено судове засідання.
14.07.2017 року судом прийнято ухвалу про витребування доказів про зміну прізвища відповідача.
17.10.2017 р. за заявою позивача позовну вимогу про позбавлення батьківських прав залишено без розгляду, а також витребувано відомості про доходи відповідача.
02.02.2018 року судом задоволено клопотання позивача та витребувано відомості про працевлаштування та отримані відповідачем доходи.
Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно в заяві від 29.11.2018 року просив стягнути аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 13750 грн. щомісячно, а також просив стягнути моральну шкоду завдану сину у розмірі 960501 грн. (т.1, а.с.7-11).
Представник відповідача заперечував проти позову частково, оскільки відповідачка згодна сплачувати аліменти, однак з розміром аліментів не згодна, вважає його необґрунтованим та безпідставним.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі, посилаючись на те, що судом не було вирішено вимогу про стягнення аліментів за період з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року.
Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 було задоволено.
Стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в період з 01.12.2017 року по 30.06.2018 року у розмірі 930 грн. щомісячно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року в частині визначення розміру аліментів, стягнувши з відповідачки на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 13750 грн. щомісячно, починаючи з 21.02.2010 року по 21.02.2028 року, та скасувати рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди, ухваливши у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Крім того, 19.12.2019 року від заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 надійшла заява про витребування доказів у вказаній цивільній справі, яка ухвалою колегії суддів від 26.02.2020 року була залишена без задоволення.
Однак , у зв`язку з неможливістю продовження розгляду справи, так як ОСОБА_1 перешкоджав у проведенні судового засідання, наполягаючи на оголошенні перерви, потім через виклик ним швидкої допомоги і надання йому первинної медичної допомоги, у справі було оголошено перерву до 13.03.2020 року, до 10.00 год.
28.03.2020 року від заявника ОСОБА_5 надійшла заява про відвід всій колегії суддів, у складі суддів Сегеда С.М., Гірняк Л.А., Цюри Т.В.
Заява обґрунтована неправомірними, на його думку, процесуальними діями суддів, а саме:
1)заявник ОСОБА_1 посилався на те, що в порушення вимог ст. 220 та ст. 221 ЦПК України головуючий у справі суддя Сегеда С.М. не роз`яснив про право заявляти відводи, а також про інші права ОСОБА_1 та його обов`язки, як сторони;
2)не надано право ОСОБА_1 надати додаткові пояснення по його заяві про витребування доказів у справі, а також задавати питання учасникам справи;
3)суд не оголосив про вихід до нарадчої кімнати;
4)незаконно відмовлено у задоволенні його клопотання про оголошення у справі перерви;
5)незаконними діями суду його «вибивали» із нормального психічного стану, погрожували застосуванням до нього негативних наслідків, застосовували до нього погрози та психологічне травлення, вчиняли психологічний тиск натовпом і таке інше.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи заявленого відводу, матеріали справи та обговоривши підстави заявленого відводу, колегія суддів приходить до висновку, що заява є необгрунтованою, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і являється частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В процесуальному судочинстві діє презумпція безсторонності суду, яка може бути спростована.
Право учасника справи на відвід судді є однією із гарантій права на справедливий суд.
Проте право на відвід не являється абсолютним. В інакшому випадку воно перетвориться у свавільне обрання суддів для розгляду справи та спосіб процесуального зловживання, що суперечитиме інтересам інших учасників справи та суспільним інтересам загалом.
Відвід має бути обґрунтований посиланням на факти, які вказують на залежність, упередженість або необ`єктивність судді щодо сторін чи будь-кого з них.
Лише за таких обставин відвід буде правомірним і убезпечить сторони від залежного, упередженого або необ`єктивного суду.
Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, зазначив:
по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.
По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).
ЄСПЛ в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».
Крім того, як установлено Бангалорськими принципами поведінки судді, схваленими резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23 «об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті процесуальних дій, що супроводжують його прийняття».
Заявляючи відвід всьому складу колегії суддів, Городецький М.Б. посилався на поведінку суддів, які відмовляючи йому у витребуванні доказів і задоволенні клопотання про оголошення у справі перерви, на його думку, мали на меті розглянути справу на користь відповідачки.
Однак, зазначені обставини жодним чином не підтверджуються ні технічним записом судового засідання, повне фіксування якого проводилось секретарем судового засідання ОСОБА_6 , ні доповідною запискою судового розпорядника, ні трьома письмовими рапортами співробітників підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області (т.2, а.с. 128-132).
Колегією суддів у складі головуючого судді Сегеди С.М. та суддів Гірняк Л.А. і Цюри Т.В. жодним чином не порушувались права ОСОБА_1 при розгляді його апеляційної скарги на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року, та на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року. В свою чергу, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 не давав можливості вказаній колегії суддів проводити судове засідання, проявляючи явну неповагу до суду і порушуючи порядок проведення судового засідання, наполягаючи на оголошенні у справі перерви.
Таким чином, колегією суддів повністю дотримані вимоги ст. 6 ЦПК України, згідно яких суд зобов`язаний поважати усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, на що посилається заявник ОСОБА_1 .
В даному випадку очевидним є те, що всі неправомірні дії ОСОБА_1 вчиняв з єдиною метою: затягування розгляду справи та позбавлення суду можливості розглянути апеляційну скаргу у встановлені законом розумні строки, та прийняти у справі судове рішення.
Такого висновку колегія суддів дійшла виходячи з того, що ОСОБА_1 постійно наполягав на оголошенні у справі перерви.
Як вбачається з матеріалів справи, вона перебуває на розгляді суду майже 10 років.Позовна заява ОСОБА_5 подана 12.05.2010 року та ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15 червня 2010 року вказаний позов було залишено без розгляду, тобто фактично через місяць.
Однак, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 є позивачем у справі та юристом за фахом (з його слів), тобто обізнаний про свої права та обов`язки, передбачені ЦПК України, лише 10 квітня 2017 року, тобто майже через 7 років, подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, яка була задоволена судом апеляційної інстанції та 11 травня 2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 15.06.2010 року було скасовано, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (т.1, а.с.41-42).
Відповідно до практики ЄСПЛ критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів влади; характер процесу та його значення для заявника.
Крім того, слід зазначити, що законодавство, наділяючи учасника справи достатньо широким спектром процесуальних повноважень, зокрема і правом на відвід судді (суддів), разом з тим зауважує на недопустимості зловживання наданими процесуальними правами, оскільки необґрунтований відвід може сприяти безпідставному усуненню та ухиленню судді (суддів) від розгляду справи (апеляційної чи касаційної скарги), що суперечить завданню цивільного судочинства і зазіхає на саму сутність правосуддя, як такого.
З підстав викладеного, доводи заявника відводу ОСОБА_1 про те, що зазначені в заяві обставини достеменно підтверджують, що вказані судді не відносяться, ні до нього, ні до цієї справи об`єктивно та неупереджено, оскільки завідомо пригнічують його честь та гідність, відкрито виявляють до нього неприязнь, завідомо бажають завдати шкоди йому та його дитині, повністю спростовуються матеріалами справи.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується негайно.
Однак, враховуючи, що заява про відвід надійшла ввечері 28.02.2020 року, передана судді-доповідачу Сегеді С.М. наступного робочого дня, тобто 02.03.2020 року, а суддя Гірняк Л.А. в період з 01 по 07 березня 2020 року перебувала у відрядженні (т.2, а.с.147), то дана заява розглядається в перший робочий день після повернення судді Гірняк Л.А. з відрядження, тобто 10.03.2020 року.
Крім того, безпідставним є вимоги заявника ОСОБА_1 про повідомлення його про час і місце розгляду його заяви про відвід, оскільки за змістом ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Сегеді С.М., Гірняк Л.А. і Цюрі Т.В. є необгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 381, 389 ЦПК України,
ухвалив:
Заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Сегеді С.М., Гірняк Л.А., Цюрі Т.В. вважати необгрунтованим.
Матеріали справи передати до канцелярії суду для визначення судді у порядку, встановленою частиною першою статті 33 ЦПК України для вирішення питання про відвід суддям Сегеді С.М., Гірняк Л.А., Цюрі Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року, та на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л .А. Гірняк
Т.В. Цюра
