Номер провадження: 22-з/813/127/20
Номер справи місцевого суду: 2-3897/10
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
12.03.2020 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Погорєлова С.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Сегеди С.М., Гірняк Л.А., Цюри Т.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року, та на додаткове рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року, -
встановив:
12 травня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів у розмірі 2000 грн. щомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що відповідачка залишила дитину в пологовому будинку, вихованням та матеріальним забезпеченням не займається.
Позивач неодноразово уточнював свої вимоги і остаточно просив суд стягнути аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі у розмірі 13 750,00 грн., а також просив стягнути моральну шкоду завдану сину у розмірі 960 501, 00 грн.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі, посилаючись на те, що судом не було вирішено вимогу про стягнення аліментів за період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року.
Додатковим рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року заяву ОСОБА_1 було задоволено.
Стягнуто з відповідачки на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в період з 01 грудня 2017 року по 30 червня 2018 року у розмірі 930 грн. щомісячно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 поставив питання про зміну рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2019 року та додаткового рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 травня 2019 року в частині визначення розміру аліментів, стягнувши з відповідачки на його користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 13 750 грн. щомісячно, починаючи з 21 лютого 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, та скасувати рішення в частині відмови у стягненні моральної шкоди, ухваливши у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду колегії суддів Одеського апеляційного суду у складі головуючого судді - доповідача Сегеди С.М., суддів - Гірняк Л.А., Цюри Т.В.
29 лютого 2019 року ОСОБА_1 заявив відвід суддям Одеського апеляційного суду Сегеді С.М., Гірняк Л.А., Цюрі Т.В. з підстав, упередженості вказаних суддів при розгляді даної справи, а саме: ОСОБА_1 посилався на те, що, у порушення вимог ст. 220 та ст. 221 ЦПК України, головуючий у справі суддя Сегеда С.М. не роз`яснив про право заявляти відводи, а також про інші права ОСОБА_1 та його обов`язки, як сторони; суддями не надано право ОСОБА_1 надати додаткові пояснення по його заяві про витребування доказів у справі, а також задавати питання учасникам справи; суд не оголосив про вихід до нарадчої кімнати; судом незаконно, на думку заявника, відмовлено у задоволенні його клопотання про оголошення у справі перерви; нібито незаконними діями суду ОСОБА_1 «вибивали» із нормального психічного стану, погрожували застосуванням до нього негативних наслідків, застосовували до заявника погрози та психологічне травлення, вчиняли психологічний тиск натовпом тощо.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10 березня 2020 року заявлений ОСОБА_1 відвід суддям Сегеді С.М., Гірняк Л.А., Цюрі Т.В. визнано необґрунтованим, матеріали справи передано до канцелярії суду для виконання вимог частини першої статті 33 ЦПК України.
Розглянувши заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Одеського апеляційного суду Сегеди С.М., Гірняк Л.А., Цюри Т.В., прихожу до висновку про відмову у його задоволенні, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
За правилами п. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічна думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Зі змісту заяви про відвід вбачається, що ОСОБА_1 вважав неправомірними дії суддів, які, відмовляючи йому у витребуванні доказів і задоволенні клопотання про оголошення у справі перерви, на думку заявника, мали на меті розглянути справу на користь відповідачки.
Однак, зазначені обставини у повному обсязі спростовуються дослідженим суддею технічним записом судового засідання, повне фіксування якого проводилось секретарем судового засідання Ющак А.Ю., доповідною запискою судового розпорядника, а також трьома письмовими рапортами співробітників підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони в Одеській області (т.2, а.с. 128-132).
Таким чином, вважаю, що суддями Одеського апеляційного суду Сегедою С.М., Гірняк Л.А., Цюрою Т.В. повністю дотримані вимоги ст. 6 ЦПК України, згідно яких суд зобов`язаний поважати усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, на що посилається заявник ОСОБА_1 .
Також необґрунтованими та такими, що не підтверджені жодним належним доказом, є доводи заявника ОСОБА_1 про те, що судді Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., Гірняк Л.А., Цюра Т.В. відносяться до заявника необ`єктивно та упереджено, пригнічують його честь та гідність, відкрито виявляють до нього неприязнь, тощо.
Інших причин, які б викликали сумнів в об`єктивності та неупередженості суддів, не виявлено.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).
Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».
Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
За вищевказаних обставин, прихожу до висновку, що заявлені ОСОБА_1 підстави для відводу суддів Одеського апеляційного суду Сегеди С.М., Гірняк Л.А., Цюри Т.В. не ґрунтуються на законі, є безпідставними та надуманими, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 38-41 ЦПК України, суддя, -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Одеського апеляційного суду Сегеди С.М., Гірняк Л.А., Цюри Т.В. - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського
апеляційного суду: С.О. Погорєлова
