Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 11 березня 2021 року
у справі № 711/798/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації діяння за ст. 135 КК України
Аналогічна правова позиція висловлена
Касаційним кримінальним судом у складі Верховного Суду в постанові
від 10 листопада 2020 року у справі № 552/6700/17
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 1 ст. 135 КК - на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 286 КК - на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком тривалістю три роки та з урахуванням положень ст. 76 КК його зобов`язано періодично з'являтися в органи пробації за місцем проживання для реєстрації, не змінювати без відому цих органів місце постійного проживання.
Апеляційний суд вироком вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасував та призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за:
- ч. 2 ст. 286 КК - на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк три роки;
- ч. 1 ст. 135 КК - на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортним засобами на строк три роки. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди та витрати на правову допомогу. В іншій частині вирок залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, то ставлення суб`єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю). Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого ст. 135 КК, полягає у небажанні суб`єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги захисника про те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою той факт, що смерть ОСОБА_4 настала миттєво і надати йому будь-яку медичну допомогу ОСОБА_1 вже не міг, а зник з місця ДТП не з метою уникнення кримінальної відповідальності, не є слушними.
ВИСНОВКИ: для кваліфікації за ст. 135 КК не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за ст. 135 КК.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя та здоров'я особи, склад злочину за ст. 135 КК україни, правила кваліфікації злочинів
