Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 21 листопада 2023 року
у справі № 991/722/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо права сторони захисту на доступ до інформації, яка може доводити або спростовувати наявність провокації
Фабула справи: ОСОБА_8 засуджено за ч. 4 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна крім квартири.
Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без змін.
Мотивація касаційної скарги: сторона захисту вказує, що вона була позбавлена можливості доводити провокацію, оскільки їй не був забезпечений доступ, зокрема, до документів в розпорядженні СБУ, які передували рапорту.
Правова позиція Верховного Суду: суд першої інстанції в ухвалі звузив предмет дослідження у цій справі, що позначилося і на визначенні належності матеріалів, доступу до яких вимагала сторона захисту. Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є не лише докази, які прямо стосуються предмету доказування, але і докази, що стосуються інших обставин, важливих в контексті конкретного кримінального провадження. Також в контексті забезпечення права на справедливий суд ЄСПЛ зазначав, що релевантними доказами є не лише докази, які мають безпосереднє відношення до фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися прийнятності, достовірності та повноти перших.
Суд першої інстанції встановив, що у розпорядженні СБУ може бути інформація ключову подію в цій справі - розмову, під час якої була висловлена пропозиція хабаря. Виходячи з показань працівника СБУ, ця інформація походила від неназваного ним інформатора, що дозволяє припустити наявність незалежного від свідка ОСОБА_9 джерела інформації про ту ж подію. Суд нагадує, що сам факт і зміст розмови не підтверджується нічим, крім показань ОСОБА_9. За таких обставин висновок про нерелевантність цієї інформації є необґрунтованим.
Крім того, Суд нагадує, що в контексті дослідження питання провокації важливо також встановити, чи мали до проведення спеціальної операції органи розслідування надійну інформацію щодо злочинної діяльності особи, щодо якої проводиться така операція. Надійність інформації має оцінювати виходячи з сукупності факторів, у тому числі надійності інформатора, підтвердження повідомлення інформатора іншими обставинами, встановленими з незалежних джерел тощо. У справі немає підтверджень того, що НАБУ перевірило надійність повідомлення ОСОБА_9, тому матеріали, доступ до яких вимагала сторона захисту, могли мати значення для вирішення важливих в контексті цієї справи питань.
Також в контексті доводів про провокацію було важливо встановити, чи діяла ОСОБА_9 за власною ініціативою чи під контролем і в співпраці з органом розслідування. Інформація, на підставі якої було складено рапорт могла мати значення для з'ясування і цього питання.
Крім того, як вже зазначав Суд, питання достовірності показань єдиного свідка важливої обставини є безумовно релевантним в контексті цієї справи, і відомості, доступ до яких вимагала сторона захисту, могли мати значення в цьому відношенні.
Таким чином, відомості, які дали підстави працівнику СБУ скласти рапорт про можливе вчинення злочину, є безсумнівно належними в контексті цієї справи, особливо в світлі дослідження обґрунтованості заяви про провокацію.
Висновки: Суд не вважає, що обов`язок сторони обвинувачення доводити відсутність провокації позбавляє або обмежує сторону захисту в праві на доступ до такої інформації.
Ключові слова: державна таємниця, НСРД, провокативна поведінка, презумпція невинуватості
