Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 15 січня 2024 року
у справі № 683/694/20
Кримінальна юрисдикція
Щодо розбіжностей у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції засуджено ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
Цим же вироком вирішено заявлені цивільні позови, долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду першої інстанції змінено. Постановлено виключити з вироку кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах. Призначено ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 194 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. При цьому прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у розмірі 154 260,03 грн. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Є підстави для висновку про нетотожність понять «підозра» і «обвинувачення», які, попри наявність спільних рис (одні й ті ж обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні), є різними етапами досудового розслідування з притаманним лише їм специфічним комплексом гарантій прав та обов`язків і порядком здійснення процесуальних дій. З огляду на це недопустимим є використання зазначених понять як синонімів у різних процесуальних документах, оскільки вони не можуть вважатися рівнозначними, незважаючи на подібність стилістичного викладу фактичних даних у повідомленні про підозру та обвинувальному акті.
У цьому кримінальному провадженні загальна сума заподіяної засудженим майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням зазначена у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та в обвинувальному акті, на час вчинення злочину, становила особливо великий розмір.
При цьому розбіжність у розмірі загальної суми заподіяної майнової шкоди, яка становить 12 225,3 грн, не впливає ні на кваліфікацію дій засудженого за ч. 2 ст. 194 КК України за кваліфікуючою ознакою «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах», ні на виклад фактичних обставин в обвинувальному акті щодо ОСОБА_11, які у сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Водночас слід зауважити, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального акта щодо ОСОБА_11, останній підтвердив зрозумілість пред'явленого обвинувачення, зокрема стосовно умисного знищення чужого майна шляхом підпалу, що заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах.
До того ж активна процесуальна поведінка сторони захисту свідчить про те, що захист здійснювався саме від висунутого засудженому обвинувачення, зміст якого останній усвідомлював правильно. При цьому з урахуванням тривалості розгляду цього кримінального провадження, сторона захисту в такому праві будь-яким чином не була обмежена.
Зважаючи на наведене, немає підстав стверджувати, що наявна розбіжність у даних про знищене майно та в сумі заподіяної шкоди, про які зазначено у повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри та в обвинувальному акті, могла призвести до істотного впливу на забезпечення права останнього на справедливий суд, а тому засудженим було реалізовано його право на захист від висунутого обвинувачення. У зв`язку з цим належить визнати передчасним висновок суду апеляційної інстанції про необхідність зміни вироку та виключення з нього кваліфікуючої ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, - заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах.
ВИСНОВКИ: розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру та в обвинувальному акті, за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: зміст обвинувального акта, зміст повідомлення про підозру, порядок формування обвинувачення, злочини проти власності
