Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 02 листопада 2026 року
у справі № 755/8937/21
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації заволодіння чужим майном шляхом несанкціонованого використання засобів авторизації чи платіжних інструментів для проведення автоматизованих операцій
Фабула справи: вироком районного суду міста ОСОБА_12 засуджено за:
- ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 361 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки;
- ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 361 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;
- ч. 1 ст. 200 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн;
- ч. 2 ст. 200 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 000 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_12 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено, постановлено кваліфікувати дії ОСОБА_12 за ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК (в редакції Закону України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII). У решті вирок залишено без зміни.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_10 наголошує, що в діях ОСОБА_12 відсутній склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень, адже на час події він перебував за межами України.
Правова позиція Верховного Суду: предметом розгляду у цьому провадженні є вирішення питання правової кваліфікації дій особи, яка протиправно заволодіває майном (коштами чи іншими цифровими активами), що перебуває на банківських або інших електронних рахунках, з використанням несанкціоновано здобутих або підроблених засобів авторизації чи платіжних інструментів для проведення автоматизованих операцій.
Обов'язковою ознакою складу шахрайства є використання специфічного способу заволодіння майном - обману або зловживання довірою, що полягає у безпосередньому інформаційному впливі на свідомість і волю фізичної особи (власника майна або особи, уповноваженої на розпорядження ним). Внаслідок такого впливу у потерпілого створюється викривлене уявлення про дійсність, під впливом якого він вчиняє активну вольову дію - добровільно передає майно чи право на нього. За таких обставин передача майна відбувається відкрито, і володілець майна усвідомлює факт такої передачі.
Технічні пристрої, комп`ютерні програми, банкомати та автоматизовані інформаційні системи не наділені правосуб'єктністю, власною свідомістю чи волею. Вони функціонують виключно за наперед визначеними алгоритмами. Подання автоматизованій системі підробленого платіжного інструмента, несанкціоноване введення автентичних реквізитів чи ПІН-кодів не утворюють обману у кримінально-правовому розумінні, оскільки система не «вводиться в оману», а лише механічно звіряє зчитаний цифровий код із даними у базі, і у разі виконання передбачених алгоритмом умов виконує передбачені відповідною системою дії.
У таких випадках має місце не вплив на свідомість особи, а протиправне використання алгоритмів функціонування певної системи з метою отримання несанкціонованого доступу до майна.
При вчиненні крадіжки (ст. 185 КК) майно вибуває з володіння власника поза його волею, таємно, коли потерпілий чи уповноважена особа не усвідомлює факт протиправного вилучення у момент його вчинення. Проведення автоматизованих операцій із зняття чи переказу коштів за допомогою скомпрометованих засобів авторизації відбувається непомітно для володільця рахунку та працівників банку, що повністю відповідає конструктивним ознакам таємного викрадення чужого майна.
Використання новітніх способів доступу до чужого майна не перетворює таємне його викрадення у шахрайство.
ОСОБА_12 обвинувачувався, зокрема, у використанні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації для зчитування і зберігання відомостей з банківських карт клієнтів банку, а також паролів до цих карт (пін-кодів), завдяки чому отримав доступ до майна (грошових коштів), що належали клієнтам АТ КБ «ПриватБанк». Суть цих діянь полягала у встановленні скімера та прихованої відеокамери на банкоматах для зчитування інформації, необхідної для виготовлення підроблених платіжних карток з використанням перехоплених реквізитів і пін-кодів та в подальшому зняття готівки в банкоматах.
Тобто, у цьому випадку дії обвинуваченого були спрямовані на алгоритми банківської системи, а не безпосередньо на фізичних осіб.
Подальше вилучення коштів мало відбуватися непомітно для власників цих коштів або працівників банку, таємно. Факт заподіяння майнової шкоди потерпілі мали усвідомити не в момент отримання майна обвинуваченим, а пізніше, коли отримали інформацію про зняття коштів із рахунків. Вказане є характерною ознакою складу злочину, передбаченого ст. 185 КК.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що власники коштів або уповноважені працівники банку не знали про це і не виражали своєї волі щодо передачі коштів обвинуваченому. Тобто, щодо них не здійснювалися обман чи зловживання довірою, що є характерним для кваліфікації за ст. 190 КК.
Таким чином, слід зробити висновок, що якщо особа не вводить в оману касира, менеджера банку, власника рахунку чи іншу людину, а лише подає АТМ підроблену картку та правильний пін-код, то людського волевиявлення на передачу майна у момент вилучення немає.
Висновки: заволодіння чужим майном (зокрема коштами чи цифровими активами) шляхом несанкціонованого використання засобів авторизації, розрахункових чи платіжних інструментів для проведення автоматизованих операцій за відсутності інформаційного впливу на свідомість і волю людини, які б зумовили добровільну передачу нею майна, підлягає кваліфікації як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Ключові слова: кримінальні правопорушення проти власності, незаконні банківські транзакції, використання скомпрометованих реквізитів, електронні фінансові операції, суміжні склади злочинів, посягання на майнові права