Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 19 жовтня 2026 року
у справі № 404/4957/24[1]
Кримінальна юрисдикція
Щодо триваючого характеру кримінальних правопорушень, передбачених ст. 197-1 КК України
Фабула справи: районний суд міста визнав ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Апеляційний суд ухвалою вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: захисник зазначає, суди помилково визнали будівництво самовільним, пославшись як на докази лише на залучення ПП «Станрем-250» до будівельних робіт підрядних будівельних організацій і відсутність у вказаного підприємства дозволу на здійснення будівництва.
Правова позиція Верховного Суду: об'єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197- 1 КК, охоплює дві пов`язані ознаки: самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво на ній.
Самовільним зайняттям є фактичне заволодіння земельною ділянкою особою, якій ця ділянка в установленому порядку не надавалася у власність чи користування; самовільним будівництвом - ведення будівельних робіт без належного дозволу на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети.
За приписами ст. 125 ЗК право користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до вимог ст. 126 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України об'єкт нерухомого майна вважається самочинним будівництвом, якщо він збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами.
Висновки: кримінальні правопорушення, передбачені ст. 197-1 КК, є триваючими, і правове значення має відсутність прав на землю та дозвільних документів саме на момент вчинення дій, які утворюють об'єктивну сторону складу злочину.
Ключові слова: кримінальні правопорушення проти власності, склад самовільного зайняття земельної ділянки, правовий режим особливо цінних земель, охорона ПЗФ, правила кваліфікації злочинів
