Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 17 квітня 2019 року
у справі № 472/342/16-к
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу
Фабула справи: ОСОБА_4 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та за ч. 4 ст.187 КК України і на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Застосовано положення ч.5 ст. 72 КК України.
Суд апеляційної інстанції залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Мотивація касаційної скарги: прокурор вказує, що судом апеляційної інстанції порушено вимоги ст. 419 КПК України, оскільки доводи його апеляційної скарги належним чином не перевірені, на них відповіді не надано. На думку захисника, суд не розмежував, які дії ОСОБА_4 охоплюються складом злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а які - за ч.4 ст. 187 КК України. Стверджує, що неперевіреними залишилися доводи про тиск на засудженого з боку правоохоронних органів під час досудового розслідування.
Правова позиція Верховного Суду: кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
Ч.4 ст. 187 КК передбачена відповідальність за напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. З об'єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном. Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Тобто спочатку має бути вчинена активна дія - напад саме з корисливих мотивів (спонукань), що є обов'язковою ознакою розбою. Напад, вчинений не з корисливих спонукань, не може кваліфікуватися як розбій.
Висновки: у разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187 КК).
Ключові слова: напад з метою заволодіння чужим майном, тяжкі тілесні ушкодження, корисливий мотив, умисне вбивство
