Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 29 травня 2024 року
у справі № 459/2219/20[3]
Кримінальна юрисдикція
Щодо су’єктивної сторон крадіжки (ст. 185 КК України)
ФАБУЛА СПРАВИ
Суд першої інстанції вироком визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК, та призначив йому покарання за ч. 3 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік та поклавши на ОСОБА_7 обов`язки на підставі ст. 76 КК.
Апеляційний суд ухвалою вирок суду першої інстанції залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК, характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою.
За ч. 2 ст. 24 КК умисел є прямим, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та розуміє, що вчинене ним діяння заподіює істотну шкоду об`єкту кримінально правової охорони. Зокрема, при вчиненні крадіжки винний усвідомлює, що він порушує право власності, таємно викрадає чуже майно і тим самим зменшує майнові фонди потерпілого, завдає йому матеріальну шкоду.
Передбачення є внутрішнім психічним уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності), а про бажання їх настання свідчать конкретні дії, спрямовані на їх досягнення.
Мотивом кримінального правопорушення є внутрішнє спонукання до його вчинення, рушійна сила кримінально караного діяння, метою якого є мислене уявлення особи про бажаний результат свого діяння в обраний винуватим спосіб. Мотив і мета мають внутрішній суб`єктивно-психологічний зв`язок між собою. За своєю сутністю мотив та мета є корелятивними поняттями щодо визначення сфери психічної діяльності, які розкривають її в різних аспектах: мотив як відправний пункт діяльності особи, який впливає на будь-яку діяльність, тобто викликає її, а мета як мислене уявлення про результат, який має її завершити. Мотив кримінального правопорушення можна визначити як свідоме і вольове спонукання до досягнення мети.
У кримінально-правовому розумінні, корисливий мотив крадіжки являє собою спонукання особи до протиправного збільшення майнових фондів (як свого, так і третіх осіб) за рахунок вилучення чужого майна всупереч волі власника (володільця, уповноваженої особи) із його володіння. Протиправність означає, що суб`єкт (винна особа) не має жодного права і будь-яких підстав для вилучення майна, воно для нього є чужим. Крім того, таке вилучення є безоплатним, тобто майно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власнику еквівалент його вартості під час вилучення.
Крадіжка майна вважається закінченим злочином з моменту, коли винна особа повністю реалізувала умисел щодо викрадення чужого майна, яке передбачає такий перехід майна до винного, який надає йому навіть початкову реальну можливість розпорядитися ним на власний розсуд.
При цьому докладне визначення цього моменту в кожному конкретному випадку залежить від характеру майна, навколишньої обстановки вчинення крадіжки. Змістом поняття «викрадення» охоплюється послідовна реалізація умислу, спрямованого на протиправне заволодіння чужим майном і наступне його вилучення. Майно вважається вилученим, коли воно вибуло з фактичного володіння власника (уповноваженої особи) внаслідок протиправних дій винуватої особи.
З моменту протиправного вилучення чужого майна, майнові фонди власника зменшуються на суму його вартості і, відповідно, протиправно збільшуються майновий фонд винної особи (особи, в інтересах якої вона діє за відповідним внутрішнім спонуканням).
Об`єктивні ознаки вчиненого кримінального правопорушення віддзеркалюють собою внутрішню його сторону, відображають ознаки суб'єктивної сторони (вини, мотиву і цілі), перебувають із ними у співвідношенні зовнішньої форми і внутрішнього змісту, що обумовлює їх бінарний взаємозв'язок.
Враховуючи відображені у вироку докази та встановлені судами обставини, безпідставними є доводи сторони захисту про відсутність у засудженого прямого умислу на викрадення чужого майна та корисливих мотиву та мети, а відтак і складу інкримінованого кримінального правопорушення в діях ОСОБА_7, який віддав підлеглим працівникам розпорядження про зрізання дерев на чужій території, усвідомлював, що такі йому не належать, знаходяться на території, що перебуває в приватній власності, наказав вилучити території ТзОВ СУПП «Полінет» зрізану деревину, добровільно видану ним в подальшому на території ТзОВ «Фабрика дверей «Гранд».
ВИСНОВКИ: виявлене зовні збільшення майнових фондів особи внаслідок здійснення нею цілеспрямованих на вилучення чужого майна дій свідчить, в контексті приписів ст. 185 КК, про наявність у особи відповідних корисливих мети і мотиву, прагнення, спонукання особи до незаконного збільшення майнових фондів за рахунок вчинення протиправних дій (викрадення чужого майна).
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти власності, ознаки таємності викрадення, кваліфікований склад крадіжки
