Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 грудня 2024 року
у справі № 591/6525/18
Кримінальна юрисдикція
Щодо врахування обізнаності використання особою бойового припасу при кваліфікації діяння як умисного вбивства
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 31 жовтня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 342 КК, та призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
- за ч. 2 ст. 125 КК у виді арешту на строк 5 місяців;
- за ч. 2 ст. 342 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Задоволено цивільний позов прокурора та ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілих 42 931,63 грн.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 та ухвалено стягнути на її користь з ОСОБА_6 відшкодування моральної шкоди 200 000 грн. Закрито провадження в частині цивільного позову ОСОБА_8 щодо відшкодування майнової шкоди.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 22 травня 2024 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
ОЦІНКА СУДУ
Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Якщо винна особа відмовилася від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння необхідно кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК як закінчений замах на умисне вбивство.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із указаними вище висновками місцевого суду, зазначив, що ОСОБА_6 себе контролював і мав час для усвідомлення наслідків, а всі його дії були спрямовані на досягнення поставленої мети - закінченого замаху на умисне вбивство двох та більше осіб, тобто замаху на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а саме шляхом підриву гранати РГД-5, які перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали.
Граната РГД-5 - це протипіхотна уламкова ручна граната дистанційної дії, наступального типу. Основне призначення гранати РГД-5 - ураження особового складу супротивника уламками корпусу. Водночас ефект від дії РГД-5 зростає в закритих/обмежених приміщеннях: ураження супротивника в окопах, дзотах, під час боїв у житлових будинках, спорудах тощо.
Суди дійшли правильного висновку, що характер дій ОСОБА_6 у сукупності свідчить про те, що він у цьому випадку діяв з хуліганських спонукань, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, із прямим умислом на позбавлення життя двох та більше осіб та вчинив для цього всі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що спричинять смерть потерпілих, однак смертельний наслідок не настав лише через обставини, які не залежали від його волі, оскільки уламки гранати влучили в них таким чином, що за своєчасно наданої медичної допомоги призвели до заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, що жодним чином не залежало від волі засудженого. На підтвердження цього Верховний Суд бере до уваги, зокрема показання експерта, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, яка зазначила, що в потерпілої ОСОБА_8 була пошкоджена велика артерія, що спричинило сильну кровотечу й могло спровокувати смерть останньої.
Також колегія суддів апеляційного суду надала обґрунтовану відповідь на твердження сторони захисту про необізнаність ОСОБА_6 у бойових та уражаючих властивостях предмета (гранати РГД-5), який він отримав від незнайомих осіб та вважав, що тримав у руках димову шашку, визнавши їх неспроможними, зважаючи на дії засудженого, який цілеспрямовано взяв гранату, привів її в дію та кинув у намічену ціль, а також на його поведінку після вчиненого, коли він одразу почав тікати, залишаючи місце події. Крім того, засуджений є осудною, дорослою та освіченою особою чоловічої статі, вивчав у школі навчальну дисципліну, пов`язану з військовою підготовкою, тому є малоймовірним те, що дорослий чоловік не ознайомлений із зовнішнім виглядом бойової гранати та не міг відрізнити осколкову гранату РГД-5 від димової шашки.
Отже, місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився апеляційний суд, правильно встановив наявність у діянні засудженого прямого умислу на вбивство двох і більше осіб, способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з хуліганських мотивів та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15, пунктами 1, 5, 7 ч. 2 ст. 115 КК.
ВИСНОВКИ: відсутність навиків користування засудженим наступальною осколковою гранатою РГД-5 не може свідчити про необізнаність використання ним бойового припасу.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: злочини проти життя, злочини проти здоров'я особи, спрямованість умислу винного
