Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 08 травня 2025 року
у справі № 331/4515/23
Кримінальна юрисдикція
Щодо кваліфікації розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб
ФАБУЛА СПРАВИ
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
До набрання вироком законної сили суд залишив застосований щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 187 КК України.
Крім того, суд у вироку на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України прийняв відмову потерпілого ОСОБА_9 від позовної заяви про стягнення із засуджених матеріальної шкоди й вирішив долю речових доказів.
Апеляційний суд ухвалою залишив без змін вирок місцевого суду.
ОЦІНКА СУДУ
Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох осіб (суб`єктів кримінального правопорушення) у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. Під час його вчинення кожен зі співучасників може вчиняти різні дії (подолання опору потерпілого, заподіяння тілесних ушкоджень, заволодіння майном), які спрямовані на досягнення єдиної мети.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об'єкта кримінального правопорушення, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Згідно з установленими судами обставинами, засуджені ще до моменту виконання об'єктивної сторони діяння, помітивши раніше незнайомого їм ОСОБА_9, під приводом надання йому місця для ночівлі привели його до будинку, де ОСОБА_8 узгоджено з ОСОБА_7 розпочав активні дії щодо побиття потерпілого, і, подолавши його опір, спільно заволоділи належним йому майном, а потім разом вжили заходів щодо приховування злочину.
Суди дійшли правильного висновку, що дії нападників були послідовними, узгодженими і спільними, охоплювалися єдиним умислом, спрямованим на те, щоб шляхом застосування фізичного насильства подолати волю потерпілого і заволодіти його речами, що вони й зробили після того, як він втратив свідомість від отриманих тілесних ушкоджень. Напад відбувався за умов, коли кожен із його співучасників мав змогу бачити та усвідомлювати дії іншого нападника, погоджувався з ними і продовжував активну протиправну поведінку. Зокрема, в той час як ОСОБА_8 бив потерпілого різними предметами, долаючи його опір, а потім вимагав повідомити пін-коди банківських карток, ОСОБА_7, виконуючи свою роль, забрав сумку потерпілого разом із його речами, якими засуджені разом заволоділи, а також, отримавши пін-коди, попрямував до банкомату зняти грошей. Суди з`ясували, що засуджені не мали жодних інших мотивів для заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, тому під час скоєння на нього нападу корисливий мотив був єдиним домінуючим мотивом цього злочину.
ВИСНОВКИ: виконання кожним із засуджених під час нападу різних дій (завдання ударів, вилучення речей) не може бути підставою для кваліфікації вчиненого за статтями закону, які передбачають відповідальність за конкретні вчинені злочинні дії, оскільки суди беззаперечно, поза розумним сумнівом встановили наявність єдиної спільної мети та узгодженість дій, що свідчать про їхню попередню домовленість саме на вчинення розбою, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: співучасть у злочині, насильсьницькі злочини, злочини проти власності
