Правова позиція
Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 13 серпня 2019 року
у справі № 753/19554/17
Кримінальна юрисдикція
Щодо відмежування шахрайства від цивільно-правових деліктів
Фабула справи: ОСОБА_1 засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він, діючи умисно протиправно, з корисливих мотивів та використовуючи заздалегідь підроблений офіційний документ - нотаріальну довіреність, засвідчену нотаріусом ОСОБА_3, якою уповноважений був від імені свого батька ОСОБА_4 підписувати правочини, скориставшись дружніми стосунками з потерпілим, повідомив тому неправдиву інформацію щодо продажу частини ділянки, яка належала його батьку, та, ввівши ОСОБА_2 в оману, запропонував купити її. ОСОБА_2, не усвідомлюючи наявності злочинного умислу у діях ОСОБА_1, погодився на вказану пропозицію і передав останньому гроші, якими ОСОБА_1 заволодів шляхом обману, не маючи наміру повертати.
Апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасував у частині призначеного покарання. ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього належного йому майна.
Мотивація касаційної скарги: захисник ОСОБА_1 вказує, що між потерпілим та його підзахисним існували суто договірні цивільно-правові відносини. Посилається на рішення судів, розглянутих у цивільному судочинстві, та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої «ніхто не може бути позбавлений волі на тій лише підставі, що не в змозі виконати якесь договірне зобов`язання».
Правова позиція Верховного Суду: шахрайство - це форма заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому шахрайство - це злочин з матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяної шкоди, внаслідок заволодіння майном або придбання права на нього у відповідний спосіб.
Тобто, хоча особа на первинній стадії своїх відносин і діяла у межах цивільно-правових відносин, однак після виявлення протиправних дій ОСОБА_1 щодо підроблення довіреності, потерпілий правомірно звернувся до поліції про злочинні дії винного, оскільки відмежування шахрайства від цивільно правових деліктів зумовлено тим, що особа, яка заволоділа таким майном мала на меті його привласнити, а зобов`язання не виконувати, про що свідчить підроблена довіреність від батька на право продажу земельної ділянки.
Висновки: наявність формальних (оформлення договорів позики) цивільно-правових відносин, за допомогою яких ОСОБА_1 прагнув завуалювати свій злочинний умисел на заволодіння таким майном, не є перешкодою для оцінки скоєного як злочину, передбаченого ст. 190 КК України.
Крім того, потерпілий неодноразово звертався до ОСОБА_1 щодо укладання мирових угод, стягнення грошової суми в цивільному порядку, однак останній жодним чином не виконав таких зобов`язань та не мав наміру їх виконувати, що вказує на вчинення саме злочину, який належить до категорії особливо тяжких злочинів.
Ключові слова: посягання на чуже майно, відповідальність за підроблення документів, використання підробленого документа, злочини проти власності
