Правова позиція
Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 16 жовтня 2019 року
у справі № 820/11291/15
Адміністративна юрисдикція
Щодо порушення порядку та підстав призначення фактичної податкової перевірки
Фабула справи: Приватне підприємство «Деміона» (далі- ПП «Деміона») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби (далі ГУ ДФС) та Центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС (далі - Центральна ОДПІ), в якому просило скасувати рішення про застосування фінансових санкцій, а також зобов`язати Центральну ОДПІ вилучити запис про наявність у позивача податкового боргу, що утворився на підставі оскаржуваних рішень.
Окружний адміністративний суд постановою позов задовольнив частково. Скасував рішення про застосування фінансових санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Апеляційний адміністративний суд постановою постанову окружного адміністративного суду скасував у частині задоволення позовних вимог та в цій частині прийняв нову - про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Мотивація касаційної скарги: ПП «Деміона» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 81.1 ст. 81 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), ч. 2 ст. 71 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).
Зокрема, наголошує на тому, що фактично перевірка посадовими особами контролюючого органу не здійснювалась, а тому в нього були відсутні підстави для прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії.
Правова позиція Верховного Суду: за правилами п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом органу доходів і зборів призначено фактичну перевірку позивача та видано відповідне направлення.
Продавець магазину та директор ПП «Деміона» відмовились розписатись у направленні на перевірку та отримати копію наказу про її проведення, що підтверджується актом. При цьому в судовому процесі з`ясовано, що зазначена в цьому акті дата « 25.04.2013» є технічною помилкою, що, відповідно, нівелює доводи касаційної скарги про складення акта відмови від підпису у направленні та отримання копії наказу на проведення перевірки не в день здійснення контрольного заходу.
Наведене свідчить про наявність у посадових осіб контролюючого органу законних підстав для початку проведення розглядуваної перевірки. Відтак, і сама перевірка фактично відбулась.
Висновки: платник, який вважає порушеним порядок та підстави призначення перевірки, зокрема фактичної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Тобто, саме на етапі допуску до перевірки суб`єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.
Оскільки фактично допуск до проведення перевірки ПП «Деміона» відбувся, а контролюючим органом реалізовано свою компетенцію на проведення такої перевірки та оформлення її результатів, то дії органу доходів і зборів щодо призначення та проведення розглядуваного контрольного заходу не є такими, що порушують права позивача.
Ключові слова: акцизний податок, роздрібна торгівля, торгівля алкогольними напоями, торгівля тютюновими виробами
