Справа № 466/798/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/889/21 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
та його захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Львові апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ,
в с т а н о в и л а :
ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів у ДУ «ЛУВП №19» до 21 листопада 2021 року.
Не погоджуючись з ухвалою Шевченківського районного суд м. Львова від 30 серпня 2021 року адвокат ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, обрати обвинуваченому ОСОБА_7 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Подану апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, у зв`язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Наголошує, що немає обґрунтованої підозри та доказів, що підтверджують причетність ОСОБА_7 до даної справи, клопотання прокурора не відповідає вимогам ст. 177-178 КПК України.
Повідомляє, що ОСОБА_7 одружений, має на утримані неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, в суспільстві користується повагою, його вина не доведена, а пред`явлена підозра необґрунтована та не підтверджується доказами, клопотання подане з істотним порушенням норм КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримання доводів апеляційної скарги, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Під час розгляду клопотання колегією суддів першої інстанції встановлено, що відсутні переконливі докази на підтвердження обставин, які б вказували на зменшення або зникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині.
Також колегією судів першої інстанції враховано дані про особу обвинуваченого, його вік, сімейний та матеріальний стан, крім того враховано необхідність забезпечення своїм рішенням не тільки повагу до особистої свободи обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, на підставі чого колегія суддів місцевого суду дійшла висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком колегії суддів першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 . Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В той же час, у справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступлення від принципу поваги до особистої свободи, а також забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з тим, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою ОСОБА_7 колегія суддів місцевого суду враховувала не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винними у вчиненні злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинувачених під вартою.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім цього, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_7 особливо тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, а також ті обставини, що відсутні дані про його позитивну репутацію, колегія суддів не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги висновків колегії суддів не спростовують.
За сукупності таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано продовжено раніше застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 серпня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
