Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 466/798/19 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/131/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження за апеляційними скаргами з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, гр. України, з освітою вищою, одруженого, дані про офіційне працевлаштування відсутні, зареєстрованого та проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , раніше судимого Подільським районним судом м.Києва за ч.2 ст.205, ч.4 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст.358 до 8 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 30.09.2015 р., обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6
встановила:
вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання, за ч.1 ст.115 КК України, у виді 10 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_6 рахується з дня затримання - 10.08.2018.
Запобіжний захід тримання під вартою залишено без змін, до набрання вироком законної сили.
Вартість експертиз :
-молекулярно-генетичної експертиизи №10\440 від 23.06.2018 р.- 5940,83грн.
-трасологічної експертизи №11\700 від 15.06.2018 р. 1001,00 грн.,
-пожежно-технічної експертиизи №2\164 Е від 23.11.2018 р. 6435,00 грн. ,
-молекулярно-генетичної експертизи №10\850 від 31.10.2018 р. 1211,52 грн.
-молекулярно-генетичної експертизи №10\376 від 08.06.2018 р.7243,45 грн. ,
-молекулярно-генетичної експертизи №10\608 від 16.07.2018 р.1001,00 грн. ,
-молекулярно-генетичної експертизи №10\377 від 31.05.2018 р.5199,64 грн.
буде стягнуто в дохід держави з обвинуваченого ОСОБА_6 .
Вирішено питання з речовим доказом в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_6 , маючи умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9 через виниклі неприязні стосунки, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , в період часу з між 14.00 год. 12.03.2018 р. до 02.00. год. 13.03.2018 р. наніс удари ОСОБА_9 дерев`яною битою в область чільно-скроневої-тім`яної ділянки голови, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження, яке призвело до смерті.
Після цього ОСОБА_6 облив легкозаймистою речовиною диван, на якому знаходилось тіло ОСОБА_9 , та інші приміщення квартири,відкрив подачу газу у плиті на кухні , використав господарський віник в якості факелу для розповсюдження вогню у квартирі з метою приховання слідів злочину, слідів перебування його у квартирі та знищення доказів його причетності до вбивства ОСОБА_9 , спричинивши пожежу у квартирі потерпілого , після чого покинув місце події.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, яку у встановленому порядку доповнив, просить вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Вказує на наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального Закону у зв`язку з відсутністю значної кількості звукозаписів судових засідань, в ході яких було допитано потерпілого та досліджувались докази.
Також зазначає про порушення права на захист, оскільки 10.08.2018 слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова постановлено ухвалу про обрання йому запобіжного заходу без участі захисника. Стверджує, що відмовився від надання правової допомоги адвокатом ОСОБА_10 , який, на його переконання, співпрацював із працівниками поліції. Без участі захисника розглядалась і його скарга на дії та бездіяльність слідчого.
Апелянт наголошує, що на нього і його сім`ю здійснювався психологічний та моральний тиск.
Наголошує, що проігноровано клопотання подані на досудовому слідстві про перевірку показань на детекторі брехні, про дослідження алібі, допит свідків, які можуть підтвердити його непричетність до злочину.
Акцентує на недостовірності показань потерпілого ОСОБА_11 , з яким раніше він знайомий не був, однак останній мав неприязні стосунки із загиблим братом та боргові зобов`язання перед ним, а відтак, був найбільш зацікавленою особою у смерті ОСОБА_12 .
Зазначає про розбіжності відомостей протоколу огляду місця події і відеозапису слідчої дії та порушення щодо фіксування такої.
Звертає увагу, що відеозапис обшуку не відтворюється, а такий, є невід`ємним додатком до протоколу.
Наголошує, що на виявлених під час обшуку двох ключах відсутнє його ДНК; НСРД від 09 листопада 2018 року про зняття інформації з мереж не відповідає дійсності, оскільки на той момент він перебував в одиночній камері установи попереднього ув`язнення, де заборонено користування телефоном; НСРД проведені у кабінеті слідчого є сфальсифікованими.
Акцентує, що допитаний в судовому засіданні експерт не зміг пояснити дані щодо часу смерті потерпілого, наведені у висновках №№ 204/2018, 647/2018, 1170/2018 і щодо послідовності завданих потерпілому тілесних ушкоджень, окрім цього покликається на недопустимість припущень, які наявні у висновку фахівця ОСОБА_13 .
Зазначає, що має на утриманні трьох дітей і протягом шести років перебування під вартою втрачає соціальні зв`язки.
Покликається на те, що подавав чотири заяви прокурору в порядку ст. 616 КПК України про проходження військової служби у ЗСУ.
Також звертає увагу, що до нього застосовувались незаконні методи, з пиводу чого він подавав відповідні скарги і було відкрито кримінальне провадження.
Захисник адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає вирок суду є надто суворим та таким, що не відповідає принципам матеріального і порушує норми процесуального права через наявність істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки не виконано вимоги про фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів.
Зазначає про неповноту судового розгляду, оскільки судом безпосередньо не були допитані свідки, які стороною захисту заявлялись як ті, що були допитані стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування, та судом не вживались достатні заходи для явки цих осіб.
Крім того апелянт звертає увагу на невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження у зв`язку з відсутністю мотиву ймовірного вбивства обвинуваченим потерпілого; жоден із допитаних свідків не вказував про наявність боргів чи неприязних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ;
досліджуваними під час судового розгляду доказами не доведено причетність обвинуваченого ОСОБА_6 до вбивства ОСОБА_9 .
Апелянт наголошує, що у висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №10/231 від 25.05. 2018 експерт зазначив, що встановити генетичні ознаки клітин на поверхні молотка не являєтся можливим;
у висновку судової молекулярно-генетичної експертизи №10/438 від 26.06.2018 вказано, що встановлені генетичні ознаки клітин на поверхні недопалка сигарети «Winston» не збігаються з ознаками зразка крові ОСОБА_9 ;
згідно висновку імунологічної експертизи № 1208/2018м від 13.09. 2018 одягу та взуття ОСОБА_6 , що були вилучені за адресою: АДРЕСА_3 , та в АДРЕСА_1 на зразках одягу крові ОСОБА_9 не виявлено;
висновком експертизи нафтопродуктів та паливно-мастильних матеріалів № 3/962 від 26.09.2018 встановлено, що на зразках одягу ОСОБА_6 , вилученого за адресою: АДРЕСА_3 , паливно-мастильних матеріалів не виявлено;
у висновку комплексної судової експертизи відео, звукозапису та портретної експертизи № 7-259/1, 1-403/18 від 05.12.2018експерт зазначив, що на зразках фото і відео ОСОБА_6 не ідентифікував.
Окрім цього звертає увагу, що протягом судового слідства не з`ясовано, в який спосіб були виламані двері в квартирі ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , з огляду на те, що працівники ДСНС вказували, що двері не ламали, а такі були зламані до їхнього приїзду.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_14 не з`явились, причин неявки суду не повідомили, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, відтак колегія суддів ухвали слухати справу за їх відсутності , у відповідності до положень ст. 405 КПК України, проти чого не заперечили інші учасники судового розгляду.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги, виступ прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти апеляційних вимог, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що дані вимоги закону судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного вироку щодо ОСОБА_6 дотримано.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на позицію, Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Згідно положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положення ст.17 КПК України регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Крім того, ст.62 Конституції України закріплено принцип, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніві щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, тобто винуватості обвинуваченого, форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у відповідності до положень ч.1 ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим кодексом випадках, на потерпілого.
Статтею 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів з точки зору їх достовірності та достатності для висновків є перш за все завданням суду першої інстанції. Апеляційний суд має перевірити, чи керувався суд першої інстанції під час оцінки доказів принципами, закладеними Конституцією та кримінальним процесуальним законом, а також чи достатньо мотивовані рішення судів про прийняття або відхилення тих чи інших доказів, чи є ці мотиви логічними і чи приймалися судами всі важливі фактори, необхідні для оцінки окремого доказу чи їх сукупності.
Дії обвинуваченого ОСОБА_6 судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України, а саме як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Доводи апелянтів про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки вони спростовуються доказами, які визнані судом достовірними та належними.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини, висновок місцевого суду першої інстанції про доведеність його винуватості у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об`єктивна правова оцінка.
Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_15 його молодший брат, з яким він мав дружні стосунки та спільну роботу. ОСОБА_15 жив у Львові, на АДРЕСА_4 . Напередодні дня смерті брата, в неділю 12 березня 2018 року привіз ОСОБА_15 в лікарню і перебував з ним до 12 год. Після цього, пішов до знайомого ОСОБА_16 на АДРЕСА_5 , де вживав спиртні напої, а близько 22 год. заснув. Прокинувся о 02:00 год. і повернувся додому. 13 березня 2018 року йому повідомили, що брата вбили, а квартиру намагались підпалити. Зазначив, що не був знайомий з ОСОБА_6 і брат не розповідав йому про обвинуваченого та їх спільні справи.
Свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пожежники служби надзвичайних ситуацій, які брали участь у ліквідації пожежі 13 березня 2018 року на АДРЕСА_6 , зазначили, що вхідні двері в квартиру АДРЕСА_7 були відкриті чи зламані до їхнього прибуття. Всередині квартири виявили осередки вогню, які швидко погасили. Під час огляду кімнат виявили на дивані тіло чоловіка, накрите частково обгорілою ковдрою, на якій лежала дерев`яна бита. Свідок ОСОБА_18 зауважив на обличчі трупа синці. У кухні були відкриті газові комфорки, які вимкнули для запобігання вибуху. Осередки займання знаходилися у верхній частині меблів у двох кімнатах, що вказувало на підпал. Пожежники не порушували обстановку, загасили вогонь і залишили все для огляду місця події слідчо-оперативною групою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що 12 березня 2018 року ОСОБА_21 був у нього з 19:00 до 02:00 год. ночі 13 березня 2018 року. Вони разом вживали спиртне, і ОСОБА_22 не хотів йти додому через слизьку погоду, побоюючись впасти. Ближче до ночі ОСОБА_22 заснув, а в 02:00 год. прокинувся і вирішив піти додому. Свідок також зазначив, що ОСОБА_22 не згадував про конфлікти з братом ОСОБА_15 і про ОСОБА_6 . Підтвердив, що ОСОБА_15 інколи допомагав ОСОБА_22 фінансово та давав йому роботу.
Свідок ОСОБА_23 дружина ОСОБА_11 пояснила, що її чоловік мав хороші стосунки з братом ОСОБА_15 . Востаннє вони зустрічались 08 березня 2018 року. ОСОБА_15 мав будівельну фірму, і чоловік часто допомагав йому, виконуючи різні доручення. Зазначила, що ОСОБА_22 інколи випивав і міг приховувати від неї заробітки, тому вона була в кращих стосунках із ОСОБА_15 , просила його більше контролювати чоловіка. Також пояснила, що не була знайома з ОСОБА_6 , і що ОСОБА_15 згадував про когось, хто був йому винен гроші, але не уточнив, хто саме. 12 березня 2018 року вона кілька разів намагалася дзвонити ОСОБА_15 , але його телефон був відключений після 20:00 год. ОСОБА_22 повернувся додому після 02:00 год. ночі. Запевнила, що ОСОБА_22 не причетний до вбивства брата, оскільки це перевірялось працівниками поліції.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, показання свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_23 спростовують версію обвинуваченого ОСОБА_6 щодо причетності ОСОБА_11 до смерті його брата ОСОБА_12 . На переконання колегії суддів, свідки підтвердили, що ОСОБА_21 перебував у іншому місці до пізньої ночі, а з ОСОБА_15 у нього не було конфліктів, що могло б вказувати на причину його загибелі.
Свідок ОСОБА_24 продавець магазину на вул. Сорочинській, що біля вул. Джерельної у судовому засіданні пояснила, що часто бачила ОСОБА_12 разом з чоловіком, якого пізніше впізнала як ОСОБА_6 . Це сталося приблизно за два місяці до події, а також у березні 2018 року, коли останні разом заходили до магазину. Вони поводилися адекватно, конфліктів між ними не було. 12 березня 2018 року, перед обідом, свідок побачила ОСОБА_6 біля магазину, який стояв навпроти, дивився прямо на неї і оглядався по сторонах. Його поведінка здалася їй підозрілою, і коли він помітив, що вона звернула на нього увагу, то швидко пішов. 13 березня 2018 року зранку дізналась про вбивство ОСОБА_12 .
Під час проведення процесуальної дії пред`явлення особи для впізнання 07 грудня 2018 року (т.6 а.с. 260-268), свідок ОСОБА_24 серед чотирьох осіб впізнала ОСОБА_6 як чоловіка, який разом з ОСОБА_25 заходив у її магазин. 12 березня 2018 року, в обідній час, вона зауважила ОСОБА_6 неподалік магазину.
Також, за змістом протоколу від 10 грудня 2018 року, під час проведення процесуальної дії пред`явлення особи для впізнання за фотознімками (т.6, а.с. 268), свідок впізнала ОСОБА_12 серед чотирьох фотознімків чоловіків, підтвердивши, що це був саме той, хто часто заходив до її магазину.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_24 підтвердила свої показання, надані під час проведення зазначених процесуальних дій, і ствердила, що впізнає обвинуваченого ОСОБА_6 , як особу, яку бачила 12 березня 2018 року в обідній час біля магазину, де працює.
З протоколу огляду місця події від 13 березня 2018 року (т.6 а.с. 6-96) та фототаблиці до нього встановлено, що об`єктом огляду була квартира АДРЕСА_2 . Опис квартири, її пошкодження внаслідок пожежі, а також зламаний замок вхідних дверей відповідають свідченням працівників МНС. Протокол містить детальний опис тіла потерпілого ОСОБА_9 , його місця розташування, візуальних ушкоджень, а також предметів, знайдених у квартирі, зокрема дерев`яної бити, що лежала на тілі, віника зі слідами обгоряння та ключа від вхідних дверей.
Сторона захисту подала клопотання про визнання цього доказу недопустимим, мотивуючи тим, що відеозапис огляду місця події, згаданий у протоколі, був зроблений на відеокамеру, тоді як у суді прокурор подав його на CD-диску. Обвинувачений також вважав, що такий запис не є оригіналом. Однак суд відхилив ці аргументи, посилаючись на практику Верховного Суду у справі №751/6069/19 та Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» (№851-IV від 22 травня 2003 року), згідно з якими електронний документ не прив`язаний до конкретного носія, а всі ідентичні примірники електронного документа можуть вважатися оригіналами.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо оцінки вищезазначеного доказу та вважає, що протокол огляду місця події, відеозаписи, фотоматеріали, є допустимими і відповідають вимогам процесуального законодавства, а зауваження обвинуваченого ОСОБА_6 щодо деяких доказів, а також окремих фото та фактів не впливають на обґрунтованість висновків суду.
Акт про пожежу від 13 березня 2018 року (т.6 а.с. 99) та звіт щодо причин її виникнення в квартирі АДРЕСА_2 (т.6 а.с. 100-102) підтверджують, що загоряння сталося внаслідок підпалу.
Так, за змістом кримінально-процесуального закону до предмета показань свідка належать обставини, що мають пряме чи опосередковане відношення до події кримінального правопорушення, форми вини, наслідків кримінального правопорушення, даних, що належать до показань інших свідків, експертів, їх висновків, понятих та інших учасників процесу, відомості про факти, що характеризують особу обвинуваченого і взаємовідносини свідка з ними та з потерпілим.
Отже, незважаючи на вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 злочину в умовах неочевидності для сторонніх осіб, колегія суддів вважає, що місцевим судом підставно покладено в основу обвинувального вироку відносно останнього показання потерпілого та вищезазначених свідків, оскільки вони надали інформацію у кримінальному провадженні щодо тих фактів, які сприймали особисто, аналізуючи їх та об`єктивно оцінюючи, що в даному конкретному випадку має значення для встановлення істини у справі.
Окрім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому підтверджується і дослідженими місцевим судом письмовими доказами, а саме: даними протоколу огляду трупа ОСОБА_9 (т.6 а.с. 110-111), проведеного судово-медичним експертом у присутності понятих в моргу ЛОБСМЕ, згідно якого, на тілі загиблого виявлено тілесні ушкодження, а саме: на обличчі видимі садна, перелом склепіння черепа, на правій кисті наявні сліди темного кольору від опіку. В ході огляду були відібрані взірці волосся та крові для подальшої експертизи.
Причиною смерті згідно лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_9 №204/18 від 13 березня 2018 року, є напад з використанням тупого предмета з метою вбивства чи нанесення ушкодження (т.6 а.с. 115).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №204/2018 від 13 березня 2018 року, на тілі ОСОБА_9 виявлено відкриту черепно-мозкову травму, яка проявилась обширним садном у лівій чільно-скроневій ділянці голови та забійною раною в ділянці хвоста лівої брови та в лівий скроневий м`яз. Вказана черепно-мозкова травма могла утворитись від дії тупого твердого предмету, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження і перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Така травма не характерна для падіння з висоти власного росту. Час смерті потерпілого встановлено в межах 12-18 годин до початку проведення експертизи (т.8 а.с.3-5).
Висновком судово-медичної експертизи №682/2018 від 14 березня 2018 року встановлено наявність у ОСОБА_9 крововиливів у головному мозку та в лівому скроневому м`язі, що є наслідком удару в цю частину голови (т.8 а.с. 9-10).
У висновку судово-медичної експертизи трупа №647/2018 від 10 липня 2018 року уточнюється, що тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_9 були прижиттєвими, а смерть настала від тупої відкритої черепно-мозкової травми. Від моменту нанесення удару до настання смерті пройшов дуже короткий час, який міг вимірюватись хвилинами. Не менше ніж один удар був нанесений тупим предметом в ліву чільно-скроневу-тім`яну ділянку голови зверху-вниз і спереду до заду (т.8 а.с. 132-135).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 підтримав вищенаведені висновки експертиз і додатково зазначив, що точний час спричинення ушкоджень потерпілому ОСОБА_9 неможливо визначити через ряд чинників, зокрема, температурний режим у приміщенні і пожежу, характер травм та відсутність тривалого крововиливу. Тому час нанесення ушкоджень оцінено як 12-18 год. до проведення експертизи, тобто орієнтовно до 22:00 год. 12 березня 2018 року. Крім цього, експерт зазначив, що час між нанесенням травм та смертю був дуже коротким. Важливо, що отруєння чадним газом у потерпілого не було виявлено, що вказує на те, що смерть настала до виникнення пожежі в квартирі.
Експерт також наголосив, що ушкодження на тілі потерпілого могли виникнути за обставин, які були описані обвинуваченим ОСОБА_6 під час слідчого експерименту.
Висновком №353/2018 від 13 березня 2018 року встановлено групу крові трупа ОСОБА_9 (т.8 а.с. 12).
Висновок судово-медичної експертизи №359/2018 від 13 березня 2018 року підтверджує, що сліди крові на фрагменті бавовняної тканини з простирадла, на якому знаходився труп ОСОБА_9 , належать йому (т.8 а.с. 27-28).
Висновок судової імунологічної експертизи №362/2018-ім від 13 березня 2018 року встановлює наявність крові ОСОБА_9 у змивах із його рук (т.8 а.с.35-38).
Імунологічна експертиза (висновок №360/2018-ім від 13 березня 2018 року, т.8 а.с. 41-43) підтверджує, що на фрагменті ковдри, вилученому з місця події, виявлена кров, яка може належати до групи крові ОСОБА_9 .
Дані протоколу додаткового огляду місця події від 12 жовтня 2018 року (т.6 а.с. 227-233) та фототаблиці (т.6 а.с.237-247) свідчать, що за згодою та участю потерпілого ОСОБА_9 , а також завідувача сектору вибухотехнічних і піротехнічних досліджень НДЕКЦ МВС України, проведено додатковий огляд квартири АДРЕСА_2 . Виявлено сліди горіння на підлозі, меблях, шпалерах у зоні розташування дивану, де знаходився труп, а також вигорання його наповнювача й покриття.
Протоколом огляду предметів від 03 січня 2019 року (т.7 а.с. 227-237) зафіксовано результати обстеження предметів, вилучених із місця події, зокрема бити, якою завдано тілесні ушкодження ОСОБА_9 , а також фрагментів деревини, текстилю й одягу зі слідами термічної дії.
Висновок молекулярно-генетичної експертизи №10/376 від 08 червня 2018 року (т.8 а.с. 98-103) засвідчує, що кров на ударній частині бити збігається за генетичними ознаками із зразком крові ОСОБА_9 , що підтверджує нанесення йому удару цим предметом.
У протоколі огляду предмета від 13 березня 2018 року (т.6 а.с. 232) дані слідчої дії щодо вилученого у квартирі АДРЕСА_2 віника, зі слідами обгорання. Огляд проведено у Шевченківському ВП ГУНП у Львівській області за участю понятих, зауважень не зафіксовано, предмет належним чином опечатаний.
Протокол додаткового огляду місця події від 19 листопада 2018 року (т.6 а.с. 250-251) та фототаблиця (т.6 а.с. 253-259) підтверджують, що під час повторного огляду у коридорі та кімнаті між вхідними дверима і диваном де знайшли труп ОСОБА_9 вилучено залишки сухої рослинності з ознаками обгорання, схожі на господарський віник.
Відповідно до протоколів негласного отримання зразків від 14 квітня 2018 року (т.7 а.с. 167), вилучено пляшку «Фанта» та недопалок сигарети «Rothmans Demi Silver», якими користувався ОСОБА_6 . Огляд здійснено згідно з протоколом від 03 січня 2019 року (т.7 а.с.227-237).
Протоколом отримання зразків для експертизи від 10 серпня 2018 року зафіксовано вилучення у ОСОБА_6 букального епітелію для молекулярних досліджень (т.7 а.с. 210).
З висновку судової експертизи №10/440 від 23 червня 2018 року (т.8 а.с. 61-70) вбачається, що на руків`ї віника виявлено змішані генетичні ознаки ОСОБА_9 та чоловічої особи, клітини якої також знайдено на недопалку та пляшці «Фанта», тобто ОСОБА_6 .
Молекулярно-генетична експертиза №10/608 від 16 липня 2018 року (т.8 а.с. 139-140) встановила наявність генетичних ознак чоловічої особи на ручці вхідних дверей, які збігаються з генетичними маркерами, виявленими на пляшці «Фанта», що використовував ОСОБА_6 .
Висновок №10/377 від 31 травня 2018 року (т.8 а.с.78-86) підтверджує, що у змивах з руків`я віника містяться змішані клітини з ядрами ОСОБА_9 та іншої особи.
Висновок молекулярно-генетичної експертизи №10/850 від 31 жовтня 2018 року (т.8 а.с.158-162) доводить присутність букального епітелію ОСОБА_6 на дверній ручці квартири та вінику, вилученому з місця події.
Дані протоколу №29/8/181112 від 12 листопада 2018 року (т.8 а.с. 200-207) свідчать про те, що матеріал віника, аналогічного вилученому з місця події, відноситься до середньозаймистих матеріалів, що підтверджує версію слідства про його використання ОСОБА_6 для поширення вогню після вбивства.
Висновок пожежно-технічної експертизи №2/164Е від 23 листопада 2018 року (т.8 а.с. 220-236) встановлює три осередки займання в квартирі: у коридорі та двох кімнатах. Причина внесення стороннього джерела відкритого вогню, зокрема можливе використання віника як факела.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2018 року (т.6 а.с. 155-157) у помешканні загиблого ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_4 , який був предметом дослідження судом першої інстанції, підозрюваний детально відтворив події ночі злочину, описавши обставини, що, як вірно наголошено судом в оскаржуваному вироку, могли бути відомі лише особі, безпосередньо причетній до кримінального правопорушення, продемонстрував механізм дій щодо заподіяння ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, а також, описав спосіб та знаряддя вчинення злочину, розповів про вжиті ним заходи з метою приховування слідів вбивства.
Так, ОСОБА_6 зазначив, що після 14:00 год. 12 березня 2018 року разом із ОСОБА_9 прийшов до квартири останнього. Близько опівночі ОСОБА_9 ліг на диван, дивився телевізор і розповідав про стосунки з братом. Приблизно о 01:00 год. він - ОСОБА_6 вийшов у вбиральню, а коли повернувся, побачив ОСОБА_9 з битою в руках, який поводився агресивно, погрожував та намагався його вдарити. Зазначив, що схопив останнього, вирвав биту, відштовхнув, вдарив у голову і ОСОБА_9 впав на диван. Спочатку він думав, що лише його оглушив, однак, нахилившись, зрозумів, що той помер, оскільки не дихає. Спершу збирався покинути квартиру, але, помітивши у коридорі пляшку з горючою рідиною та віник, вирішив підпалити приміщення. Він показав, як і де розливав рідину, запалював сірник і використовував віник для поширення вогню. Переконавшись, що загоряння почалося, приблизно о 02:15 год. залишив квартиру, зачинивши двері ліктем. Потім пішов через вул. Городоцьку на залізничний вокзал, де сів у автобус до м. Житомира, а звідти вирушив у с. Андрушівку.
Виходячи із змісту ст. 99 КПК України, складений в порядку передбаченому цим Кодексом протокол процесуальної дії та додатки до нього, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії, є документами, а відтак, процесуальним джерелом доказу, в розумінні ст. 84 КПК України. Тому, відомості, які суд встановив, дослідивши протокол проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2018 року є належними та допустимим доказами.
Дані слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 судом оцінено, як окремо, так і в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 узгоджуються із слідовою інформацією з місця злочину, здобутою в ході проведення слідчих дій та за результатами експертиз.
Так, зокрема, на виявлених та вилучених із помешкання загиблого ОСОБА_9 речових доказах встановлено генетичні ознаки обвинуваченого ОСОБА_6 .
Згідно з довідками про результати проведення радіотехнічної розвідки за адресами: м. Львів, пл. Двірцева, вул. Шевченка, вул. Личаківська (т.7 а.с. 3), по маршруту Львівська обл., с. Запитів Житомирська обл., с. Наталівка (т.7 а.с. 4-10), м. Львів, вул. Джерельна, 44 (т.7 а.с. 98), а також на підставі аналізу з`єднань абонентів мобільного зв`язку відповідно до доручення слідчого начальнику УОТЗ ГУНП у Львівській області (т.7 а.с. 68-97) та інформації, отриманої від операторів мобільного зв`язку ПРАТ «Київстар», ПРАТ «ВФ Україна», ТОВ «ЛайфСелл» (т.7 а.с. 150-151), згідно з протоколами тимчасового доступу до речей і документів (т.7 а.с. 131-146), встановлено, що до 18:45 год. 12 березня 2018 року мобільний телефон абонентського номера НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_6 , знаходився в районі вул. Джерельної у м. Львові. Після цього, з`єднання було відключено та відновлено лише о 04:27 год. 13 березня 2018 року поблизу залізничного вокзалу у м. Львові, а після 06:00 год. на маршруті Рівне Житомир.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про те, що такі дані підтверджують перебування обвинуваченого ОСОБА_6 у період вчинення вбивства ОСОБА_9 за місцем проживання останнього, а також його подальший виїзд за межі Львова в напрямку Житомира.
Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 №1170/2018 від 08 листопада 2018 року (т.8 а.с. 237-239) встановлено, що черепно-мозкова травма могла утворитися внаслідок подій, описаних ОСОБА_6 під час слідчого експерименту (т.6 а.с. 55).
Висновок судової трасологічної експертизи №11/700 від 15 червня 2018 року (т.8 а.с. 125-131) свідчить про наявність пошкоджень замка вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 , що частково підтверджує пояснення ОСОБА_6 щодо його виходу з квартири.
Згідно протоколу обшуку від 10 липня 2018 року (т.7 а.с. 109), у будинку АДРЕСА_1 (за місцем проживання обвинуваченого) вилучено два ключі, які за висновком трасологічної експертизи №11/1574 від 21 листопада 2018 року (т.8 а.с. 10-220) є ідентичними ключу, вилученому в квартирі АДРЕСА_7 під час огляду місця події 13 березня 2018 року. Це підтверджує перебування ОСОБА_6 у квартирі ОСОБА_9 у день вбивства.
Щодо покликання обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність відеозапису обшуку, то колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з ст. 87 КПК України, докази визнаються недопустимими лише у випадку, якщо порушення прав людини або норм КПК України суттєво вплинуло на їх достовірність або законність отримання.
Разом з тим, у даному конкретному випадку з матеріалів справи вбачається, що обшук проведений з дотриманням порядку, встановленого статтями 107, 234, 235, 236 КПК України, протокол слідчої дії, підписаний понятими і учасниками обшуку без скарг та зауважень, а відтак, колегія суддів вважає, що відсутність відеофіксації обшуку, на що покликається обвинувачений, жодним чином не впливає на допустимість доказів, отриманих в його результаті.
Дані протоколу про результати НСРД від 09 листопада 2018 року (т.7 а.с. 207-210) щодо зняття інформації з телекомунікаційних мереж містять розмову між ОСОБА_6 та його дружиною ОСОБА_26 , в якій обговорюється походження ключів з квартири ОСОБА_9 , що також, на переконання колегії суддів, беззаперечно доводить перебування обвинуваченого на місці злочину.
Відсутність ДНК обвинуваченого ОСОБА_6 на вилучених ключах, які знайшли під час обшуку не є аргументом для спростування його вини, оскільки на місці події та інших предметах були знайдені численні докази, які чітко підтверджують його присутність.
Голослівними є покликання обвинуваченого ОСОБА_6 про порушення права на захист та твердження щодо постановлення 10 серпня 2018 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова ухвали про обрання йому, як підозрюваному запобіжного заходу, без участі захисника, оскільки, як вбачається зі змісту судового рішення, сторону захисту представляв адвокат ОСОБА_10 , який просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора і застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи ОСОБА_6 , що його права при розгляді скарг на бездіяльність слідчої, інші слідчі дії, проведені з 10 по 18 серпня 2018 р. та 28.11.2018 року, вручення повідомлення про підозру було порушено через проведення таких за відсутності його захисника є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, які підтверджують, що усі процесуальні дії з ОСОБА_6 було проведено за участі захисника, призначеного центром з надання вторинної безоплатної правової допомоги. Скарг щодо цього від ОСОБА_6 під час досудового розслідування не надходило.
Окрім цього, у судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 заперечив свої пояснення надані в ході слідчого експерименту, покликаючись на те, що такі давав під тиском працівників поліції, а в дійсності дій, які відображені у протоколі не вчиняв. Також, про здійснення психологічного тиску правоохоронцями під час проведення досудового розслідування обвинувачений стверджує і у апеляційній скарзі, однак, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних об`єктивних доказів на підтвердження зазначеного не надано.
Відповідно до принципу презумпції законності дій органів державної влади, закріпленого у ст. 62 Конституції України, будь-які твердження про незаконні дії мають бути доведені належними доказами.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Ільхан проти Туреччини» (2000 р.), «Салман проти Туреччини» (2000 р.) та «Мікельсен і Вернер проти Данії» (2003 р.), особа, яка стверджує про неналежне поводження з боку держави, повинна надати достовірні докази або хоча б переконливі свідчення, що такі факти мали місце. Відсутність відповідних доказів виключає можливість встановлення порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 звертався із численними скаргами про нібито здійснення на нього психологічного тиску, та із заявами про голодування в установі виконання покарань, однак відсутність офіційної відповіді, на думку колегії суддів, не свідчить про факт порушення його прав.
Так, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна особа має право на справедливий судовий розгляд, разом з тим, твердження, що не підкріплені належними доказами, не можуть бути підставою для висновку про порушення цього права.
Щодо факту оголошення та проведення обвинуваченим ОСОБА_6 голодування у слідчому ізоляторі, колегія суддів вважає за доцільне наголосити, що цей акт є виключно добровільним рішенням особи, яке не доводить твердження психологічного, морального чи фізичного тиску. У справі «Целевік проти Хорватії» (2018 р.) ЄСПЛ вказав, що добровільне голодування не може саме по собі свідчити про жорстоке поводження з боку держави, якщо немає доказів примусу або відмови в наданні необхідної медичної допомоги.
Окрім цього, відповідно до національного законодавства України, скарги на неналежне поводження повинні містити конкретні факти, які піддаються перевірці, та бути підтверджені медичними оглядами або свідченнями третіх осіб, однак в даному випадку такі докази відсутні.
Таким чином, враховуючи відсутність об`єктивних доказів щодо тверджень обвинуваченого, колегія суддів приходить до висновку, що покликання ОСОБА_6 на порушення його прав є безпідставними.
Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_6 про незаконні методи слідства, що ніби то до нього були застосовані, то слід зазначити наступне.
Згідно відповіді ТУ ДБР, розташованого у м. Львові , від 28.07.2026 року кримінальне провадження №42026142080000033 від 10.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України, яке було розпочато за зверненням прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито 27.04.2026. Відповідно до інформації з Системи електронного документообігу Державного бюро розслідувань, а також Єдиного реєстру досудових розслідувань, вказане вище рішення не оскаржувалось та не скасовувалось. Окрім того, згідно відповіді на запит Львівського апеляційного суду , яку надав Личаківський районний суд, ОСОБА_6 не звертався до суду зі скаргами на постанову старшого слідчого в особливо важливих справах Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_27 від 27.04.2026 року про закриття кримінального провадження №42026142080000033 від 10.03.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України.
Таким чином твердження обвинуваченого про нібито застосування до нього незаконних методів слідства є голослівними та нічим не підтверджуються, а відтак не беруться колегією суддів до уваги.
Також, одним із доводів апеляційних скарг обвинуваченого та сторони захисту є покликання про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з відсутністю технічних записів фіксації значної кількості судових засідань, більшість з яких, як встановлено колегією суддів, не має доказового значення, оскільки стосується вирішення клопотань щодо застосування запобіжного заходу чи відкладних судових засідань.
Однак, з метою перевірки вищезазначених тверджень апелянтів, із суду першої інстанції було витребувано копії звукозаписів судових засідань.
Так, колегією суддів встановлено, що із зазначеного у запиті переліку, відсутні звукозаписи судових засідань від 15.04.2019, 28.02.2020, 03.03.2021, 08.04.2021, у яких, згідно журналів, досліджувався ряд письмових доказів та оглядалось відео проведення таких слідчих дій як обшук і додатковий огляд місця події, про те, що відсутність вказаних записів вплинуло на оцінку досліджених доказів та прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не відповідає дійсності.
Звукозапис від 13.04.2021 триває лише дві секунди і, як вбачається з матеріалів справи, в цей день також оглядались відеодокази.
Крім цього, відсутній звукозапис від 03.04.2019, коли оголошувався обвинувальний акт, який вручався учасникам кримінального провадження у встановленому законом порядку. Судове засідання на 15.04.2019 не призначалось і не проводилося, оскільки така дата не була визначена судом, а відтак, не може існувати відповідного журналу та звукозапису судового засідання.
Окрім того, у матеріалах судової справи наявні технічні записи у вигляді журналів усіх згаданих судових засідань.
Вимоги щодо порядку та форми фіксування судового засідання передбачені Главою 5 КПК України.
Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 103 КПК України процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися, зокрема, на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії.
При цьому, за приписом ч.4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій та в суді під час судового провадження є обов`язковим.
Верховний Суд у своїй постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №569/502/19 зазначив, що згідно зі ст. 412 КПК України невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесуального закону» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Суд касаційної інстанції не виключає, що за певних обставин відсутність звукозаписів окремих судових засідань може стати підставою для скасування судових рішень, якщо сторона, яка посилається на цю обставину, доведе, що це істотно вплинуло або могло вплинути на законність та вмотивованість судового рішення.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, відсутність звукозаписів окремих судових засідань не є підставою для скасування вироку, оскільки всі досліджені докази зафіксовані на матеріальних носіях, їх зміст відомий учасникам провадження, а можливість перевірки таких забезпечена.
Таким чином, доводи апелянтів не підтверджують істотного порушення їхніх прав.
Не знайшли свого підтвердження і покликання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 щодо неповноти судового розгляду, оскільки, на думку апелянта, судом першої інстанції не вживались достатні заходи для явки і допиту свідків сторони захисту, а саме: ОСОБА_28 , ОСОБА_29 ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 .
Так, вищенаведене абсолютно спростовується матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що свідок ОСОБА_29 допитаний у судовому засіданні і його показання відображені у вироку та їм надано правову оцінку.
Що стосується решти заявлених свідків, то з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2024 року було застосовано привід, зокрема, відносно свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , що, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що суд не лише викликав зазначених осіб, а й вживав додаткові заходи для їх явки.
Відповідно до рапорту старшого дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції ВП №1 Львівського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_36 (т.6, а.с. 43), під час виконання приводу свідка ОСОБА_28 неодноразово здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_8 , проте двері квартири ніхто не відчиняв. За інформацією мешканців будинку, ця особа їм не відома. Також, на конверті з повісткою міститься відмітка про відсутність адресата за іншою адресою: АДРЕСА_9 (т.6 а.с. 22-23).
Згідно рапорта дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №1 Львівського РУП ГУНП у Львівській області лейтенанта поліції ОСОБА_37 (т.6, а.с. 42), свідок ОСОБА_38 продав будинок та перебуває за межами України у Республіці Польща. Це підтверджується його ж телефонною розмовою з правоохоронцями, у якій він зазначив, що не планує повертатися.
Свідок ОСОБА_39 відповідно до відмітки на конверті з повісткою (т.6, а.с. 9), відсутній за адресою: АДРЕСА_10 .
Свідок ОСОБА_40 згідно з відміткою на конверті з повісткою (т.6, а.с. 26-27), не отримав поштове відправлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Відповідно до рапорта старшого дільничного офіцера поліції Золочівського РВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_41 (т.6, а.с. 47), за словами колишньої співмешканки свідка ОСОБА_42 , за адресою: АДРЕСА_11 , ОСОБА_40 не проживає.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 135 КПК України, суд здійснює виклик свідків, а в разі їх неявки має право застосувати привід ст. 140 КПК України, однак суд не несе відповідальності за зміну місця проживання, виїзд за кордон або ухилення від отримання повісток учасниками судового провадження.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту місцевий суд вжив всіх передбачених законом заходів для забезпечення явки свідків, а відсутність їх допиту не є підставою для визнання судового розгляду неповним.
Окрім того, твердження ОСОБА_6 про те, що протокол огляду місця події від 13.08.2018 р. підписаний понятими, які брали участь в інших слідчих діях, а тому усі докази є недопустимими, колегія суддів не бере до уваги. Так, повторна участь понятих у кількох слідчих діях не є порушенням, оскільки вимоги чинного законодавства під час проведення цієї слідчої дії було дотримано.
Щодо твердження про те, що слідчий відмовляв ОСОБА_6 у ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, слід зазначити наступне.
ОСОБА_6 належним чином був ознайомлений із матеріалами досудового розслідування під час виконання вимог ст.290 КПК України, про що свідчать відповідні розписки, наявні в матеріалах справи. Крім того, на виконання ухвали суду, якою задоволено клопотання обвинуваченого, під час судового розгляду у суді першої інстанції прокурором надано всі матеріали досудового розслідування для додаткового ознайомлення ОСОБА_6 . Із всіма матеріалами ОСОБА_6 знайомився неодноразово, про що свідчать відповідні розписки.
Отже, на переконання колегії суддів, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що досудове розслідування та судовий розгляд були проведені належним чином з дотриманням вимог КПК України, а докази по справі зібрані у законний спосіб.
Відтак, з огляду на показання потерпілого та свідків, які абсолютно узгоджуються між собою та з висновками проведених у кримінальному провадженні експертиз, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо повноти, об`єктивності та достовірності встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, а отже, колегія суддів вважає, що зміст і спрямованість інкримінованого ОСОБА_6 протиправного діяння, з урахуванням часу, місця, обстановки вчинення злочину, характеру, особливостей та динаміки дій обвинуваченого, беззаперечно утворює склад злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та свідчить про усвідомлення в повній мірі обвинуваченим небезпеки своїх дій і доводить наявність у ОСОБА_6 умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_9 .
Щодо інших доводів, викладених в апеляційних скаргах сторони захисту, про неналежну оцінку судом першої інстанції доказів сторони обвинувачення, таких як висновки експертів та протоколи про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій та інших, слід зазначити, що такі належним чином досліджені та перевірені в ході судового розгляду, а висновки суду щодо цих доказів викладені у вироку від 10.06.2024 ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, на підставі закону оцінено кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а`сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу ОСОБА_6 , який вину не визнав, не відшкодовував збитки потерпілому, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив таке у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає вирок суду законним і обґрунтованим і не вбачає підстав для його скасування та направлення справи на новий розгляд у суд першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Відтак, вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст.115 КК України слід залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 з доповненнями та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
постановила :
вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 10.06.2024 щодо ОСОБА_6 , за ч. 1 ст.115 КК України залишити без змін, а апеляційні скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
Касаційна скарга на рішення суду може бути подана до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а особою, що перебуває під вартою - у той самий строк з дня отримання копії такого рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
