Справа № 466/798/19 Головуючий у 1 інстанції - Білінська Г.Б.
Провадження № 11-кп/811/420/20 Доповідач - Калиняк О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2020 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в склаі:
головуючого-судді Калиняк О.М.
суддів Стельмаха І.О., Урдюк Т.М.
з участю секретаря Щербая В.П.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника Остапик О.П.
прокурора Ліховина І.С.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника Остапик О.П. на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 ,
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів до 30 травня 2020 року включно.
На ухвалу суду захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Остапик О.П. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у виді особистого зобов`язання або домашнього арешту. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на такі доводи: ухвала та висновки суду не відповідають повноті судового розгляду та фактичними обставинами кримінального правопорушення. У клопотанні прокурора про продовження строку тримання під вартою жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України, не доведений, а клопотання з порушенням норм КПК України оголошено лише в судовому засіданні задовго до закінчення спливу терміну запобіжного заходу, що позбавило обвинуваченого та його захисника належним чином мотивувати заперечення. ОСОБА_1 одружений, має на утриманні неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, в суспільстві користується повагою, вина не доведена, а пред`явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами. Прокурор не довів суду належним чином обґрунтованість тримання особи під вартою, а застосований запобіжний захід з врахуванням особи обвинуваченого є надто суворим.
Заслухавши доповідь судді; виступ сторони захисту на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора про законність судового рішення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали контрольного провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2019 від 13.06.2019 у справі № 3-208/2018(2402/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті. Зобов`язано Верховну Раду України привести нормативне регулювання, встановлене частиною другою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним і таким, що не може бути оскаржено.
Конституційний Суд України вважає, що неможливість своєчасного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою унеможливлює ефективну та оперативну (дієву) перевірку правомірності обмеження конституційного права особи на свободу на стадії судового розгляду. Неможливість оскарження особою чи її захисником в апеляційному порядку ухвали суду про продовження строку тримання під вартою створює умови, за яких помилкове рішення суду першої інстанції, чинне протягом тривалого часу, може призвести до тяжких невідворотних наслідків для зазначеної особи у вигляді безпідставного обмеження її конституційного права на свободу.
Надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов`язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Згідно з ч.6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.
Пунктом 17 ч.1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на оскарження процесуальних рішень.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, до кожного учасника кримінального провадження застосовується належна правова процедура та гарантується право на перегляд судового рішення в порядку, передбаченому КПК України.
У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року продовжено тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 30 травня 2020 року включно.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого й правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою, врахувавши при цьомуособу обвинуваченого ОСОБА_1 , дані про його особу; взявши до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження, існують на даний час і не зменшилися; ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність лише у виді позбавлення волі; наявні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду; незаконно впливати на співучасників інкримінованого злочину, свідків, які в даному провадженні не допитані, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Суд оцінив у сукупності та навів у своєму рішенні обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Правових підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на особисте зобов`язання чи домашній арешт (як про це просить сторона захисту) колегія суддів не вбачає і вважає, що продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою здійснене з дотриманням вимог закону та з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого.
При розгляді клопотання про продовження тримання під вартою суд першої інстанції з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу, й виклав їх у своєму рішенні.
Прокурором доведено, що заявлені ризики не зменшились, а необхідність проведення певного обсягу процесуальних дій є обставиною, яка перешкоджає завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про відсутність підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, відсутність ризиків колегія суддів визнає безпідставними й до уваги не бере.
Твердження захисника про міцність соціальних зв`язків в місці постійного проживання обвинуваченого, в тому числі наявність у нього дружини та малолітніх дітей, не спростовують викладених в ухвалі висновків судді і не дають переконання у тому, що зазначені соціальні фактори справлять стримуючу дію і забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи сторони захисту, що клопотання про продовження строку тримання під вартою подане з порушенням норм КПК України, оскільки оголошено в судовому засіданні задовго до закінчення спливу терміну запобіжного заходу, що позбавило сторону захисту належним чином мотивувати заперечення, колегія суддів вважає безпідставним.
Колегією суддів встановлено, що під час розгляду поданого прокурором клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суддею із врахуванням вимог ч.2 ст. 184 КПК України оголошено перерву в судовому засіданні та надано обвинуваченому та його захиснику достатньо часу - більше трьох годин на ознайомлення з клопотанням, що відображено в журналі судового засідання (а.с.10-11). Подання прокурором та розгляд судом клопотання 10 березня 2020 року здійснено з дотриманням ч.1, ч.3 ст. 199 КПК України, тобто не пізніше п`яти днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та не є порушенням ні зі сторони прокурора під час подання клопотання, ні зі сторони суду під час його розгляду, тому не може бути підставою для скасування судового рішення та обрання більш м`якого запобіжного заходу.
При розгляді клопотання суд з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу й виклав їх у своєму рішенні.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 370 КПК України, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги й підстав для скасування ухвали суду про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегі ясуддів
у х в а л и л а :
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 10 березня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Остапик О.П. – без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набираєзаконноїсили з моменту їїпроголошення.
С у д д і :
Калиняк О.М. Стельмах І.О. Урдюк Т.М.
