Ухвала
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 363/3965/15-ц
провадження № 61-12341ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», у якому просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь як нового кредитора 4 000 000,00 грн суми банківських вкладів, 396 712,32 грн процентів за користування грошовими коштами за період з 01 лютого 2005 року по 31 липня 2005 року та 9 141 917,84 грн за період з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2016 року, три проценти річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, 13 999 492,64 грн збитків від інфляції та 3 % пені згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 532 059 617,12 грн, а всього 561 055 437,50 грн; вказану суму видати готівкою одноразовою операцією через касу будь-якого відділення Київського регіонального управління АТ КБ «ПриватБанк».
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу (депозиту) від 31 січня 2005 року № 177s756063, від 31 січня 2005 року № 177s756064, від 31 січня 2005 року № 177s756065, від 31 січня 2005 року № 177s756066, від 31 січня 2005 року № 177s756067, від 31 січня 2005 року № 177s756068, від 31 січня 2005 року № 177s756069 суму вкладів у розмірі 4 000 000,00 грн, проценти за користування грошовими коштами у період з 01 лютого 2005 року по 31 липня 2005 року у розмірі 396 712,32 грн, проценти за користування грошовими коштами у період з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 9 141 917,81 грн, три відсотки річних на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 1 457 697,58 грн, інфляційні витрати на суму прострочення виплати вкладу у розмірі 13 981 181,40 грн, три відсотки пені від сум неповернутих вкладів (згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів») у сумі 274 257,53 грн, а всього на суму 29 251 766,64 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 9 605,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами банківських вкладів (депозиту) від 31 січня 2005 року за № 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» змінено.
Зменшено розмір процентів за користування грошовими коштами, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2005 року по 31 грудня 2016 року, з 9 538 630,13 грн до 882 729,84 грн.
Зменшено розмір трьох відсотків річних, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року по 31 грудня 2016 року, з 1 457 697,58 грн до 520 692,48 грн.
Зменшено розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року по 31 грудня 2016 року, з 13 981 181,40 грн до 4 489 907,28 грн.
Збільшено розмір пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , з 274 257,53 грн до 23 988 004,40 грн.
У зв`язку з цим, загальну суму стягнення збільшено з 29 251 766,64 грн до 33 881 334,00 грн.
У решті рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року
в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами та розміру загальної суми стягнення змінено, зменшено розмір стягнених процентів до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення до 9 391 969,60 грн.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судового збору змінено, зменшено розмір судового збору до 6 090,00 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 15 397,96 грн судових витрат на сплату судового збору.
Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про вирішення питання щодо судових витрат задоволено.
Повернуто АТ КБ «ПриватБанк» з Державного бюджету України 5 100,00 грн судового збору сплаченого при поданні касаційної скарги, що внесений згідно платіжного доручення № PROM3BQ09E від 03 серпня 2020 року серпня 2020 року на розрахунковий рахунок UA288999980313151207000026007, отримувач - УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897.
Поновлено виконання рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в нескасованій та незміненій частинах.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15?ц.
У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.
Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишено без задоволення в цивільній справі № 363/3965/15-ц. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15?ц.
Оскільки рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року вже оскаржувалися до суду касаційної інстанції й за результатом розгляду була ухвалена постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року та ухвала Верховного суду від 07 грудня 2022 року, правові підстави для повторного перегляду поданої заявником касаційної скарги відсутні.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, не є підставою для повторного розгляду касаційної скарги, оскільки не змінюють призначення імперативної норми процесуального права (пункт 3 частина друга стаття 394 ЦПК України).
В частині оскарження постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року колегія суддів зазначає наступне.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Вбачається, що 23 лютого 2022 року Верховний Суд розглянув касаційні скарги АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 та виніс постанову у даній справі.
Оскаржувана постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року не входить до переліку судових рішень, які є предметом оскарження у касаційному порядку.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя?доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У зв`язку з цим, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року слід відмовити.
Керуючись пунктами 1, 3 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді Н. Ю. Сакара
О. В. Білоконь
О. М. Осіян
