УХВАЛА
14 травня 2024 року
м. Київ
справа № 363/3965/15
провадження № 61-3338зно24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені скасовано і в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами та розміру загальної суми стягнення змінено, зменшено розмір стягнених процентів до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення до 9 391 969,60 грн.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судового збору змінено, зменшено розмір судового збору до 6 090,00 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 15 397,96 грн судових витрат на сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року, постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року та постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами відмовлено. Постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року залишено в силі.
Зазначено, що доводи ОСОБА_1 , на які він посилається в обґрунтування заяви, зводяться до незгоди з постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, а також посилань на зміну правових позицій Верховного Суду в інших подібних справах, та не містять посилання на наявність нововиявлених обставин у розумінні пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами; відкрито провадження за нововиявленими обставинами; справу про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року призначено до судового розгляду; відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення повороту виконання судових рішень у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 від 22 березня 2023 року про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.
Повторну заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами визнано зловживанням процесуальними правами.
30 липня 2023 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду з заявою про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами.
Заява мотивована тим, що нововиявлені обставини пов`язуються ним з фактом того, що цедент, як з`ясовано тільки тепер, ОСОБА_2 свого часу у період дії депозитних договорів №№ 177s756063-177s756070 від 31 січня 2005 року частково отримував проценти за названими депозитними вкладами, які ним були передані заявнику відповідно до договору про відступлення права вимоги від 01 серпня 2015 року. При передачі йому за цесією договорів, про це він йому не повідомляв. Проте він заявляв вимоги, у т.ч. про їх (процентів) стягнення, з їх урахуванням визначалась база для обрахунку стягнень на підставі частини другої статті 625 ЦК України (інфляційні втрати і 3 % за прострочення), тому такі обставини є нововиявлені. Докази про отримання ОСОБА_2 процентів за лютий, березень, квітень 2005 року підтверджуються відповідними довідками-виписками, які він отримав лише у червні 2023 року від адвоката Хачатуряна В. Г.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення. Відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами. Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про повернення заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення залишено без розгляду.
Вказано, що ураховуючи те, що ОСОБА_1 просить здійснити перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, посилаючись на обставини отримання ним додаткової інформації щодо обсягу зобов`язання, права кредитора у якому відступлені заявнику, за обставин спілкування з первісним кредитором та його представниками через 8 років після укладення договору про відступлення прав вимоги за відповідними договорами, тобто про наявність яких він міг та мав дізнатися до ухвалення зазначеного рішення, наявні підстави для висновку про відсутність підстав для поновлення строку, визначеного пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України.
30 вересня 2023 року до Верховного Суду вчетверте подано заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, яку зареєстровано Верховним Судом 02 жовтня 2023 року.
Заява мотивована тим, що цедент ОСОБА_2 , як з`ясовано тільки тепер, у період дії спірних депозитних договорів №№ 1778756s63-177s756070 від 31 січня 2005 року до виявлення у середині травня вказаного року банківського службою безпеки зловживань свого посадовця ОСОБА_3 , отримував проценти на свою банківську картку, які за судовими рішеннями присуджені, як неотримані. Зокрема, фіксується, як мінімум, отриманням ОСОБА_2 04 травня 2005 року процентів за квітень 2005 року у сумі 65 753,00 грн та ймовірне отримання таких же процентів за лютий і березень 2005 року. При передачі йому за цесією договорів у 2015 році ОСОБА_2 про це його не повідомляв. Перевірити це у банку він не міг, оскільки банк зайняв правову позицію нелегітимності депозитних договорів і їх необлікованості. Виходить, що йому частково незаконно присуджені проценти за період строку дії договорів та невірно встановлений розмір стягнень за частиною другою статті 625 ЦК України. У подальшому він виявив документи, які вказували на ймовірність отримання ОСОБА_2 . строкових процентів за своїми депозитними договорами, у т. ч. можливе і за депозитними № № 177s756063-177s756070 від 31 січня 2005 року. У червні 2023 року він зустрівся з адвокатом Хачатуряном В. Г., який передав йому старий електронний диск, роздруковані з нього документальні матеріали по веденню справ іншими адвокатами до 2011 року, інші матеріали. Всі ці матеріали, разом з електронним диском, були прийняті від адвоката Хачатуряна В. Г. за актом від 02 червня 2023 року. Отже, саме з цієї дати він достовірно довідався про існування відповідних нововиявлених обставин та категорично стверджує, що довідатись про них раніше ніяк не міг.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2023 рокузаяву ОСОБА_1 про відвід колегії у складі суддів: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року заяву у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. від участі у розгляді вказаної заяви відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотань про участь у судовому засіданні. Відмовлено в задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про постановлення окремої ухвали. Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду та застосування заходів процесуального примусу задоволено частково. Заяву ОСОБА_1 від 30 вересня 2023 року про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставин залишено без розгляду.
06 березня 2024 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 вп`яте подав заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, яку зареєстровано Верховним Судом 07 березня 2024 року.
До вказаної заяви додано заяву про відвід суддів: Краснощокова Є. В., Крата В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами у цій справі відмовлено.
Заява про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинамимотивована тим, що ухвалою від 30 вересня 2023 рокуйого попередня заява за нововиявленими обставинами залишена без розгляду, а його дії кваліфіковані як зловживання процесуальними правами. Незважаючи на це, ним свідомо подається третя за ліком заява, оскільки він щиро переконаний, що йогодруга заява не повинна була залишатись без розгляду, а доводи мали бути проаналізовані і юридично оцінені. Проте суд проігнорував як додаткове вмотивування, так і доповнюючий новий фактаж. При цьому він (як і раніше) наголошує, що фінальна постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року постановлена з очевидними істотними правовими помилками (щодо правил територіальної підсудності); (щодо незастосування частини третьої статті400 ЦПК України). Ці процесуальні помилки привели до суттєвого ущемлення його прав та у зв`язку з ними подані дисциплінарні скарги до Вищої ради правосуддя. Вважає, що він не зловживає процесуальними правами, а конкретні судді Верховного Суду зловживають своїм процесуальним статусом та з використанням цього статусу примушують його відмовитись від реакції на їх помилки, які можуть стати підставою для їх дисциплінарної відповідальності. Залежність суддів від прийнятої постанови (з необхідністю суб`єктивного збереження), як ним з`ясовано додатково тепер, і, про що заявляється вперше, проявляється і в тому, що є підстави вважати, що фінальна постанова від 23 лютого 2022 року прийнята не у цей день, а 4 квітня 2022 року, тобто «заднім» числом. Дана інформація витікає із аналізу останніх відповідей Верховного Суду на його інформаційні запити (23 лютого 2022 року о 17 год. 35 хв. доповідачу-судді Краснощокову Є. В. засобами АСДС були передані його три процесуальні документи обсягом понад 50 аркушів, які були оцінені перед фінальною постановою ухвалою; ця ухвала і фінальна постанова до АСДС внесені 4 квітня 2022 року; простежується, що із-за обсягу оцінених матеріалів вони ніяк не могли виноситись і підписуватись по закінченню робочого дня 23 лютого 2022 року). Між тим, відповідно до частини сьомої статті268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується усім складом суду у день його складення і додається до справи. Таким чином, є підстави вважати, що судова колегія допустила службові підлоги та у діях її членів є ознаки злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України. По цьому фактажу до правоохоронних органів ним готується повідомлення у порядку статті 214 КПК України.
Із сутності постанови касації слідує, що вона приймалась після суттєвих змін усталеної до певного періоду судової практики з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.За її змістом, якщо депозитний вкладник на певному етапі, захищаючи свої права, вимагав розірвання депозитного договору, то, навіть, при продовжуваному неповерненні вкладу договір вважається розірваним, юрисдикція Закону України «Про захист прав споживачів» припиняється та стягнення пені за цим законом унеможливлюється, як і подальших процентів. Хоча до цього за касаційною практикою такі заяви про розірвання чи неповернення коштів були маркером визнання дати для розрахунку пені і подальших процентів «на вимогу». Зазначена нова позиція виявилась ретроспективно застосованою у цій судовій справі у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, оскільки депозитний вкладник ОСОБА_2 свого часу, вимагаючи повернення коштів, одночасно ставив питання про розірвання договірних відносин. Після набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду від 6 липня 2020 року у серпні 2020 року судове рішення було виконано та йому за результатами виконання надійшла сума у 33 881 334,00 грн. За умовами Договору цесії 50 % від цієї суми він перерахував ОСОБА_2 , котрий майже відразу відмовився відйого подальших послуг. Виходячи із кінцевого судового рішення виходить, що йому зайво сплачено за виконавчими процедурами 24 489 364,40 грн. та ця сума підлягає поверненню у порядку повороту виконання, на чому наполягає банк.
Виходячи з того, що суд встановив відсутність у нього прав споживача, а банк оскаржував обрану ним територіальну підсудність за місцем його проживання, всі рішення у справі мали згідно п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України скасовуватись з передачею її до Печерського райсуду м. Києва, але у такому разі не наступав поворот виконання. Водночас, у нього б, з урахуванням новітніх правових позицій, з`явилась би процесуальна можливість змінити предмет і підстави позову дозаявивши вимоги про стягнення збитків, нівелювавши суми, які мають бути пред`явлені за поворотом виконання, або суттєво їх зменшивши. Уявляється, що описана правова помилка у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року допущена тому, що суд «забув», що ОСОБА_1 є цесіонарій, а не первинний депозитний вкладник, і що цесія укладалась саме для зміни підсудності. Також при касаційному вирішенні допущена ще одна процесуальна неточність, яка теж зашкодила його законним правам. Виходячи з відновленої у 2022 році касаційною практикою щодо непоширеності позовної давності за депозитними правовідносинами до стягнень за ч. 2 ст. 625 ЦК України виходить так, що Вишгородський райсуд рішення у цьому аспекті приймав правильно, а апеляційний суд обмеження здійснив невірно. При цьому він дійсно здійснював касаційне оскарження часткове, але тільки тому, що опирався на діючу у той період правову позицію ВП ВС від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16, яка була застосована у постанові апеляції. При відновлені касаційною практикою іншої позиції, згідно до ч. 3 ст. 400 ЦПК України Верховний Суд міг для ухвалення правильного по суті рішення вийти за межі вимог касаційної скарги, але не здійснив цього. Ціна процесуальної неточності на шкоду його інтересам склала 10 428 282,22 грн.
Наразі виникли інші підстави для перегляду постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, які пов`язуються з фактом того, що цедент ОСОБА_2 , як з`ясовано тільки тепер, свого часу за період дії спірних депозитних договорів №№ 1778756063-1778756070 від 31 січня 2005 року до виявлення у середині травня вказаного року банківською службою безпеки зловживань свого посадовця ОСОБА_3 , отримував проценти на свою банківську картку, які за судовими рішеннями присуджені, як неотримані. Реально цю інформацію ОСОБА_2 , спочатку як клієнт, а потім як цедент, від нього скрив (а можливо і сам точно не володів інформацією).Перевірити це у банку він не міг, оскільки банк зайняв правову позицію нелегітимності депозитних договорів і їх необлікованості. Отже, реальних ресурсів і джерел для встановлення відповідної інформації у нього просто не було. Тепер, згідно нововиявлених обставин виходить, що йому частково незаконно присуджені проценти за період строку дії договорів та невірно встановлений розмір стягнень за статтею625 ЦК України. Ці нововиявлені обставини нібито фіксують погіршення його становища за судовим розглядом, насправді ж новий розгляд на основі новітніх позицій Верховного Суду має привести до збільшення судом стягнення.
Трьохрічний строк при подачі заяви на перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року дотримується, а відносно тридцятиденного строку заявляється клопотання про поновлення, як пропущеного з поважних причин, оскільки ухвалою Верховного Суду від 6 вересня 2023 року у відкритті провадження за нововиявленими обставинами відмовлено. Відмова обгрунтована саме пропуском 30-ти денного терміну на подачу з вмотивуванням, що ним не наведено обставин підтвердження того, що він не міг дізнатися про наведені обставини до 2023 року. З огляду на таку ухвалу ним 30 вересня 2023 року до Верховного Суду подавалась більш розширена і більш аргументована заява про перегляд. У повторній заяві він детально вмотивував з доповненим фактажем, що ніяк не міг довідатись про цю інформацію раніше (в умовах, коли цедент її скривав, а банк не надавав ніякої інформації, оскільки не визнавав легітимності депозитів). Проте суд із-за суб`єктивних чинників залишив повторну заяву без розгляду. Саме тому ним подається ця заява з наполяганням здійснити розгляд з поданням правових оцінок (з заявою про відвід зацікавлених суддів). При цьому заява про перегляд ще більше довмотивовується. За будь-яких обставин, з «екскурсом» у «історію» його представництва інтересів цедента ОСОБА_2 , ним доводиться, що відповідна інформація від нього окривалась не 8, а вже виходить 14 років, і він не міг довідатись про неї раніше та довідався випадково з отриманням доказів лише у червні 2023 року. Суд має врахувати, що у ньогобуло прагнення подати заяву про перегляд вчасно. Пропуск після червня 2023 року стався у першу чергу із-за відсутності чіткості у тлумаченнях судовою практикою положень ч. 2 ст. 425 ЦПК України, що привело до неправильної, як виявилось (хоча ще невідомо!), подачі заяви до апеляційного суду. До Верховного Суду першу заяву подав 30 липня 2023 року (через два дні після отримання поштою відповідних ухвал апеляції), а другу, більш вмотивовану, подаю 30 вересня 2023 року (через три дні після отримання поштою ухвали Верховного Суду від 6 вересня 2023 року), третю подає 4 березня 2024 року (через два дні після отримання поштою ухвали Верховного Суду від 14 лютого 2024 року). Вважає, що по формальним причинам йомуне може бути відмовлено у доступі до правосуддя. Відкриття провадження у зазначеній справі з можливим переглядом приведе до відновлення принципу верховенства права, який порушено у цій справі істотною правовою помилкою у фінальній постанові від 23 лютого 2023 року.
13 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій як на додатковий аргумент посилався на те, що при описі історії його взаємовідносин з цедентом ОСОБА_2 ним наводились факти ведення свого часу у його інтересах ще двох справ по валютним депозитам у євро і доларах США: № 757/61563/19ц та № 757/12894/20ц, де обставини аналогічній справі № 363/3965/15ц. У справі № 757/12894/20ц Печерський районний суд м. Києва 20 вересня 2023 року ухвалив рішення, яким позов ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк» за сімома вкладами у євро задоволений. Зі змісту рішення слідує задоволення позовних вимог і по процентах за строк дії договорів. Отже, ОСОБА_2 продовжує свідомо приховувати факт отримання свого часу процентів на карткові рахунки. Переконаний, що і по вкладам в євро він отримував строкові проценти на свою валютну карту. У свою чергу, банк не надає відповіді щодо руху коштів по картах ОСОБА_2 з посиланням на банківську таємницю. Отже, при відступлені права вимоги йому за гривневими депозитами він тоді не міг довідатись про таке отримання.
18 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 9167/2/220-24), у якій заявник просить заяву про відвід розглянути за його участі та врахувати усі його доводи, в тому числі, наведені у цій заяві, з урахуванням матеріалів справи № 363/3965/15-ц та оригіналів постанови та ухвали Верховного Суду від 23 лютого 2022 року.
18 березня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 9284/0/220/220-24) у доповнення до попередньої заяви.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про відвід за його участі. Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання іншому судді.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року відмовлено узадоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Краснощокова Є. В., Крата В. І., Дундар І. О., Русинчука М. М.
19 березня 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ «ПриватБанк», у якому просило повернути п'яту заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у зв'язку із зловживанням процесуальними правами та застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. У разі відкриття провадження у справі - постановити ухвалу про надання дозволу на трансляцію судових засідань.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 подав вже п`яту заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами з метою чергового зриву судового засідання з розгляду заяви банку у Вишгородському районному суді Київської області про поворот виконання, який призначений на 20 березня 2024 року. Мета всіх заяв ОСОБА_1 ? витребування справи для того, щоб затягнути розгляд заяви банку про поворот виконання. Вишгородський районний суд Київської області вже другий рік не може розглянути заяву банку про поворот виконання, зокрема щодо стягнення 24,5 млн грн за скасованим та виконаним рішенням. Банк не може повернути вказані кошти. Вже декілька разів Верховний Суд в цій справі визнавав зловживання процесуальними правами заяви ОСОБА_1 . Крім того, додатково вже двічі подавались заяви про перегляд Київським апеляційним судом постанови від 06 липня 2020 року за нововиявленими обставинами. За таких обставин АТ КБ «ПриватБанк» вважає подання заяви проявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим її слід повернути ОСОБА_1
26 томів цивільної справи після прийняття Верховним Судом остаточної постанови ходить по інстанціям вже третій рік. За таких обставин розгляд справ має бути максимально відкритим, прозорим та публічним, що є запорукою подальшого ухвалення законного судового рішення у справі.
20 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав заяву, у якій вказував, що він переконаний у суб'єктивізмі членів колегії. Також наполягає на розгляді справи за його участі. Зазначав, що процесуальними правами не зловживає, на штраф не заслуговує.
17 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій зазначав, що він у 2023 році відшукав нововиявлені обставини. У випадку накладення на нього штрафу та визначення його розміру просив врахувати, що 27 березня 2024 року йому діагностовано онкологічне захворювання, а 01 квітня 2024 року проведено хірургічну операцію.
23 квітня 2024 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про витребування інформації від банку про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_2 за січень-травень 2005 року.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_2 вказаної інформації йому не надає, а банк ухилився від надання підтверджуючих відповідей на його запити. Вказана інформація була б додатковим фактором кваліфікації самостійних нововиявлених обставин.
Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами віднесено до основних засад цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частини перша, друга статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Отже на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами, зокрема і вчинення дій, що спрямовані на перешкоджання виконання судового рішення.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини третя - четверта статті 44 ЦПК України).
Зміст повторно поданого клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та заяви про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами свідчить про те, що доводи, які викладені в них, є аналогічні тим, які заявник вказував звертаючись до Верховного Суду раніше та за наслідками розгляду яких постановлено ухвалу Верховного Суду від 06 вересня 2023 року про відмову у задоволені клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та відмову у відкритті касаційного провадження.
За таких обставин чергову заяву ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами слід визнати зловживанням процесуальними правами, а тому вона підлягає залишенню без розгляду.
З огляду на зміст заяв та клопотань ОСОБА_1 щодо ненакладення на нього штрафу, колегія суддів не застосовує до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу, тому відмовляє у задоволенні відповідного клопотання АТ КБ «ПриватБанк»
Оскільки Верховний Суд заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставин залишає без розгляду, то залишенню без розгляду підлягає і його заява про витребування інформації.
Керуючись статтями 44, 260, 402, 425 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Клопотання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення заяви ОСОБА_1 без розгляду та застосування заходів процесуального примусу задовольнити частково.
Заяви ОСОБА_1 від 06 березня 2024 року про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 за нововиявленими обставинами та від 23 квітня 2024 року про витребування інформації залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
В. М. Коротун
Є. В. Краснощоков
