УХВАЛА
09 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 363/3965/15-ц
провадження № 61-11437зно23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів
у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О.,
Русинчука М. М. у справі за заявою ОСОБА_1
про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), треті особи: ОСОБА_2 , Національний банк України, про стягнення коштів
за договорами банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня
2019 року позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами банківського вкладу від 31 січня 2005 року за №№ 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070 суму вкладів у розмірі 4 000 000 грн, проценти за користування грошовими коштами
у період з 01 лютого 2005 року по 31 липня 2005 року у розмірі
396 712,32 грн, проценти за користування грошовими коштами у період
з 01 серпня 2005 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 9 141 917,81 грн, три проценти річних на суму прострочення виплати вкладів у розмірі 1 457 697,58 грн, інфляційні втрати на суму прострочення виплати вкладів у розмірі
13 981 181,40 грн, 3 % пені від сум неповернутих вкладів в сумі 274 257,53 грн,
а всього на суму 29 251 766,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судовий збір
у розмірі 9 605 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року,
з урахуванням виправлення описки ухвалою Київського апеляційного суду
від 25 серпня 2020 року, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог
про стягнення процентів за користування грошовими коштами за договорами банківських вкладів (депозиту) від 31 січня 2005 року за №№ 177s756063, 177s756064, 177s756065, 177s756066, 177s756067, 177s756068, 177s756069, 177s756070, трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України, пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» змінено.
Зменшено розмір процентів за користування грошовими коштами, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2005 року по 31 грудня 2016 року, з 9 538 630,13 грн до 839 232,85 грн.
Зменшено розмір трьох процентів річних, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року
по 31 грудня 2016 року, з 1 457 697,58 грн до 520 692,48 грн.
Зменшено розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за період з 31 серпня 2012 року
по 31 грудня 2016 року, з 13 981 181,40 грн до 4 489 907,28 грн.
Збільшено розмір пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка підлягає стягненню з АТ КБ «ПриватБанк»
на користь ОСОБА_1 з 274 257,53 грн до 23 988 004,40 грн.
У зв`язку з цим загальну суму стягнення збільшено з 29 251 766,64 грн
до 33 837 837 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року касаційну скаргу
АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року
в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк»
про стягнення пені скасовано і в задоволенні позову в цій частині відмовлено.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині зменшення розміру стягнених процентів за користування грошовими коштами
та розміру загальної суми стягнення змінено, зменшено розмір стягнених процентів до 381 369,84 грн та розмір загальної суми стягнення
до 9 391 969,60 грн. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судового збору змінено, зменшено розмір судового збору до 6 090,00 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишено без змін.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 15 397,96 грн судових витрат на сплату судового збору.
30 липня 2023 року ОСОБА_1 втретє подав заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року заяву ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду
від 23 лютого 2022 року залишено без руху для зазначення обставин,
які б свідчили про те, що заявник раніше не міг дізнатись про те, що ОСОБА_2 отримував у 2005 році проценти за відповідними депозитними договорами.
Крім того, заявником не визначено доказів, якими він підтверджує наявність нововиявлених обставин, дату їх відкриття та встановлення.
18 серпня 2023 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду заяву на усунення недоліків, в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд
за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, відкрити провадження у справі та переглянути вказане судове рішення суду касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку подання заяви про перегляд
за нововиявленими обставинами судового рішення. Відмовлено у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1
про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України,
про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії. Клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про повернення заяви ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення залишено
без розгляду.
30 вересня 2023 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав заяву про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року за нововиявленими обставинами, яку зареєстровано Верховним Судом 02 жовтня 2023 року.
До зазначеної заяви додано заяву про відвід колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
Заява про відвід колегії суддів мотивована тим, що постанова Верховного Суду від 23 лютого 2022 року є логічно суперечливою. Вказану постанову він оцінює
як таку, в якій сприйнято його доводи щодо наявності у нього прав споживача
та що Вишгородський районний суд Київської області мав право розглядати справу.
З огляду на наведене вважав, що йому підлягає поверненню судовий збір
у розмірі 12 180,00 грн. У протилежному випадку Верховний Суд мав скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до Печерського районного суду міста Києва.
Однак у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022року питання повернення судового збору не вирішено, у зв`язку з чим він 24 жовтня 2022 року звернувся
до Верховного Суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у складі судді Краснощокова Є. В. його заяву повернуто без розгляду з посиланням на статті 44, 260 ЦПК України. Ухвала мотивована тим, що з урахуванням меж касаційного перегляду Верховний Суд питання порушення правил територіальної підсудності не вирішував, тому і не вбачає підстав для розгляду його заяви, яка є зловживанням процесуальними правами.
Разом з тим, такий висновок є помилковим, оскільки такі підстави касаційного оскарження були в касаційній скарзі банку, суд орієнтувався на свою фінальну постанову Верховного Суду від 23 лютого 2022 року та не витребував з суду першої інстанції матеріали цивільної справи і не дослідив текст вказаної вимоги у касаційній скарзі банку, тому його заява була подана в межах касаційного оскарження.
У листопаді 2022 року він повторно направив до Верховного Суду більш вмотивовану заяву про ухвалення додаткового рішення у колегіальному складі
з акцентом на об`єктивний розгляд, витребування і дослідження матеріалів судової справи.
Однак ухвалою Верховного Суду у складі судді Краснощокова Є. В.
від 10 листопада 2022 року його дії знову визнано зловживанням із поверненням заяви.
У грудні 2022 року він втретє звернувся з мотивованою заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій навів додаткові аргументи для ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2023 року йому знову повернуто його заяву з кваліфікацією його дій як зловживання процесуальними правами.
У березні 2023 року він вчетверте подав заяву про ухвалення додаткового рішення, однак з інших підстав, ніж попередні заяви. Він мав сумніви щодо неупередженості й об`єктивності судді-доповідача Краснощокова Є. В., у зв`язку
з чим подав заяву про його відвід, яка взагалі була проігнорована та повернута йому разом з доданими до неї матеріалами та ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року про повернення заяви на підставі статті 44 ЦПК України.
Вказує, що саме суддя Верховного Суду Краснощоков Є. В. є автором правової помилки у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року, яка допущена за його неуважності і недбалості. Інші члени судової колегії з тієї ж причини, тобто внаслідок недбалості та неуважності не помітили і колективно підписали постанову. При цьому повернення йому одноособовими ухвалами заяв про ухвалення додаткового рішення через зловживання процесуальними правами було прикриттям власної очевидної помилки за фінальною постановою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року.
З огляду на викладене заявник вказує на наявність у діях судді
Краснощокова Є. В. дисциплінарного проступку, у зв`язку з чим він подав дисциплінарну скаргу щодо судді до Вищої ради правосуддя. Вказана заява
не розглянута з причин несформованої Служби дисциплінарних інспекторів, однак він не повинен бути заручником цього при захисті своїх прав. Колегія суддів підлягає відводу і з тих підстав, що правова помилка, допущена суддями, може бути виправлена, однак іншою колегією, яка здійснить об`єктивний розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1
про відвід колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. визнано необґрунтованою.
Заяву про відвід суддів Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. передано для вирішення у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 04 жовтня 2023 року заяву про відвід колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О.,
Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. передано судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Сердюку В. В.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини,
що викликають сумнів у неупередженості або необ`єктивності судді.
Частиною четвертою статті 36 ЦПК України визначено, що незгода сторони
з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У частині одинадцятій статті 40 ЦПК України зазначено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Оцінивши доводи заяви, вважаю, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О.,
Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М. відсутні, оскільки доводи заявника
не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності суддів, обґрунтовані виключно припущеннями
і нічим не доведені.
За позицією Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися
за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто
чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно
до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію,
то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02,
§ 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року).
Докази, які б могли свідчити про упереджене ставлення колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І., Антоненко Н. О., Русинчука М. М.
до ОСОБА_1., заявником не надані і у матеріалах касаційного провадження відсутні.
Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для відводу колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І.,
Антоненко Н. О., Русинчука М. М., не дають підстав для сумніву у неупередженості, об`єктивності чи безсторонності суддів, вважаю, що заява ОСОБА_1
про відвід колегії суддів у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І.,
Антоненко Н. О., Русинчука М. М. задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі: Краснощокова Є. В., Дундар І. О., Крата В. І.,
Антоненко Н. О., Русинчука М. М. від участі у розгляді заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року
за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , Національний Банк України, про стягнення коштів за договором банківського вкладу та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. В. Сердюк
