Справа № 953/7681/22
Провадження № 2/953/2036/23
У Х В А Л А
28 березня 2023 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Власової Ю.Ю.
секретар судових засідань - Афанасьєва К.Р.
за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Залеської А.С.
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ус М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Київського районного суду м. Харкова заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Власової Ю.Ю. у цивільній справі № 953/7681/22 (2/953/3410/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів,
у с т а н о в и в:
1. Процедура.
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів та ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12.01.2023 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.
У порядку ч. 1 та ч. 2 ст. 190 ЦПК України засобами рекомендованого поштового повідомлення направлено: позивачу копія ухвали про відкриття провадження разом із судовою повісткою про виклик у підготовче засідання, відповідачу - копія ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами, судова повістка про виклик у підготовче засідання.
Відправлення, що адресоване відповідачу, повернуто поштовим відділенням до суду без вручення останньому.
1.2. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2023 частково задоволена заява позивача про забезпечення позову.
1.3. У підготовче засідання, що призначалося судом на 07.02.2023, 01.03.2023 та 14.03.2023 відповідач не з`явився, повідомлявся про судові засідання належним чином, про що у матеріалах справи містяться відповідні підтвердження.
1.4. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2023 закрито підготовче провадження та цивільну справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
1.5. У судовому засіданні 28.03.2023 відповідачем подано заяву про відвід головуючого судді у даній справі з підстав, установлених п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України.
2. Зміст поданого клопотання та його обґрунтування.
2.1. Доводи заяви відповідача зводяться до того, що (1) про вказану справу він дізнався із сайту Судова влада 24.03.2023, який періодично перевіряє, а наступного робочого дня 27.03.2023 представник позивача ознайомилася із матеріалами вказаної справи; (2) відповідачеві жодної повістки, ухвали, телефонограми про наявність судового спору, дати засідань не направлялося, разом із цим, направлено смс повідомлення, на що він згоди не надавав; (3) у порушення вимог ст.ст. 198 та 223 ЦПК України закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду; (4) до заяви про забезпечення позову у якості додатку вказано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, сформовану 01.02.2023; (5) провадження у справі відкрито без перевірки інформації про сплату судового збору та зазначення наявності у позивача або іншої особи оригіналів або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
2.2. З посиланням, зокрема, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 щодо субсидіарного застосування норм КУпАП та КАС України, відповідач просить або взяти самовідвід або задовольнити його заяву.
3. Узагальнені позиції учасників судового провадження.
3.1. У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ус М.В. вимоги заяви підтримала, просила задовольнити, посилаючись на доводи, наведені в її обґрунтування.
3.2. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Залеська А.С. проти задоволення заяви заперечувала, зазначивши про те, що відповідач достеменно обізнаний про існування судового спору, він навмисно не отримує судову кореспонденцію та не з`являється до суду. Відтак, подання цієї заяви про відвід свідчить лише про умисне затягування розгляду справи та не визнання ним позовних вимог.
4. Релевантне законодавство.
4.1. За приписами ч. 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: (1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; (2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; (3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; (4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; (5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (ч. 2 ст. 36 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід учасниками справи.
Одним з найважливіших прав людини в сучасній демократичній державі є право на справедливий суд. Забезпечення справедливого правосуддя, яке базується на верховенстві права, витікає з низки міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, а отже є частиною національного законодавства, а також міжнародних зобов`язань, порушення яких призводить не лише до накладання відповідних, але й до значних репутаційних втрат, що прямо відзначаються на міжнародному положенні нашої держави та низка інших негативних наслідків. Одним з таких документів є Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Статтею 2 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Цей Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з: (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (iі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24.02.1993, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).
Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ).
Таким чином, для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність судді є презумпцією, поки не надано доказів протилежного.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».
6. Мотиви і висновки суду.
6.1. Вивчивши матеріали заяви ОСОБА_2 про відвід, суд дійшов висновку, що обставини, викладені заявником, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, і з наведених в його заяві підстав не вбачається наявність заінтересованості судді або її упередженості у результатах судового провадження у цивільній справі № 953/7681/22 (2/953/3410/22).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» («Wettstein v. Switzerland»), безсторонність суду презюмується, а наявність підстав для недовіри має бути обґрунтована відповідними доказами.
6.2. Як установлено судовим розглядом, заява ОСОБА_2 фактично зводиться до незгоди останнього із процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду даної справи, що не дає жодних підстав вважати, що суддя не є безсторонньою або що судді бракувало неупередженості при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі 12.01.2023 та прийняття рішення про закриття підготовчого провадження 14.03.2023.
Разом із цим, суд звертає увагу відповідача на те, що судовий виклик учасників провадження відповідно до посадових обов`язків здійснюється секретарем судового засідання, а здійснення факультативного виклику відповідача засобами смс повідомлення слугувало підставою для його реальної обізнаності про існування судового спору та участі у процесі уповноваженого представника.
Означене свідчить, що здійснення судом виклику відповідача усіма можливими та існуючими засобами в умовах воєнного стану є запобіганням порушенню його конвенційних прав на доступ до правосуддя, справедливий суд та захист.
Крім того, доводи відповідача про те, що судом не вживалися процесуальні заходи для направлення повісток, ухвал про наявність судового спору, а також прийняття рішення про відкриття провадження без зазначення позивачем у позові наявності у нього або іншої особи оригіналів або електронних доказів, копії яких додано до заяви, прийняття рішення про закриття підготовчого провадження у порушення вимог ст.ст. 198 та 223 ЦПК України, - спростовуються матеріалами справи.
Також, суд зауважує, що відповідно до розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.08.2019 № 814, прийняття та реєстрація документів, що подаються до суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС, забезпечується канцелярією суду, а виявлення відсутності зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету за подання позовної заяви до суду є підставою для залишення цієї заяви без руху після відкриття провадження у справі (ч. 11 ст. 187 ЦПК України).
Інші доводи і заперечення сторони відповідача означених висновків суду не спростовують.
6.3. З урахуванням тієї обставини, що стверджувальні відповідачем ОСОБА_2 судження є бездоказовими і наведені аргументи не відповідають критерію «об`єктивно обґрунтований», заява про відвід судді Київського районного суду м. Харкова Власової Ю.Ю. у цивільній справі № 953/7681/22 (2/953/3410/22) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів, - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 36, 40, ч. 2 ст. 258 ЦПК України, суд -
п о с т а н о в и в:
Заявлений відповідачем ОСОБА_2 відвід судді Київського районного суду м. Харкова Власовій Ю.Ю. у цивільній справі № 953/7681/22 (2/953/3410/22), - визнати необґрунтованим.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складений і підписаний без його проголошення 31 березня 2023 року.
Суддя - Ю.Ю. Власова
