Окрема думка судді К. М. Пількова
до ухвали Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2024 у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-77зг23)
1. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 визнала подання ОСОБА_1 заяви від 14.12.2023 зловживанням процесуальними правами, у зв`язку з чим залишила вказану заяву без розгляду та разом з доданими до неї матеріалами повернула заявнику на підставі частини третьої статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
2. Ця ухвала мотивована переважно тим, що ОСОБА_1 вчергове звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою, в якій намагався домогтися повторного перегляду справи № 750/3192/14, у спосіб, не встановлений законом, свідомо ігноруючи роз`яснення про недопустимість таких дій, надані йому Великою Палатою в попередніх ухвалах від 26.10.2023 та від 08.11.2023, а також викладені нею в ухвалах від 07.07.2022 та 28.07.2022 застереження про необхідність добросовісно користуватися та не зловживати процесуальними правами. При цьому Велика Палата Верховного Суду врахувала, що ОСОБА_1 у цій справі неодноразово подавав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду скарги на судові рішення, які не підлягали оскарженню, клопотання (заяви) для вирішення питань, які вже вирішувались судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, а також заявляв завідомо безпідставні відводи суддям, зокрема тим, які не входили до складу суду, що розглядає цю справу.
3. Погоджуюсь з наведеними вище висновками, однак вважаю, що визнаючи подання ОСОБА_1 заяви від 14.12.2023 зловживанням процесуальними правами та застосовуючи наслідки, передбачені частиною третьою статті 43 ГПК України, а саме залишення заяви без розгляду, Велика Палата Верховного Суду не застосувала заходи, які процесуальний закон зобов`язує її вжити до учасника судового процесу у відповідь на вчинене зловживання.
4. Так, відповідно до частини четвертої статті 43 ГПК України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
5. Цими заходами є визначені Главою 9 Розділу І ГПК України заходи процесуального примусу, які є процесуальними діями, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (частина перша статті 131 ГПК України).
6. Пункт 4 частини першої статті 132 ГПК України визначає штраф одним із заходів процесуального примусу.
7. Частиною першою статті 135 ГПК України передбачено, зокрема, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
8. Як видно з формулювання частини четвертої статті 43 ГПК України, процесуальний закон зобов`язує суд вживати заходи для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання. Не застосувавши відповідний захід процесуального примусу у цьому випадку, Велика Палата Верховного Суду, на моє переконання, не виконала наведений вище припис закону.
9. Ураховуючи обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами та реагувати на вчинені зловживання вважаю, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 30.01.2024 мала також застосувати до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб як необхідний наслідок визнання зловживанням процесуальними правами подання ним заяви від 14.12.2023.
Суддя К. М. Пільков
