Ухвала
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 750/3192/14
провадження № 61-20810св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Адвокатське об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року у складі судді Коверзнева В. О. та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Страшного М. М., Шарапової О. Л.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» (далі - АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів») про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення вартості привласненого майна та відшкодування шкоди.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року його відраховано зі складу об`єднання та позбавлено права користуватися робочим місцем через 6 місяців від дня постановлення цього рішення, яке мотивоване несплатою ним протягом останніх трьох місяців без поважних причин членських внесків у сумі 610,00 грн. Рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року є нелегітимним як таке, що прийняте за відсутності кворуму президії, оскільки рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області від 26 липня 2013 року припинено право адвоката Авраменка Г. М. на заняття адвокатською діяльністю, у зв`язку з чим станом на 06 лютого 2014 року він не мав права брати участь у роботі президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів». Склад президії цього об`єднання на вказану дату втратив свою легітимність у зв`язку зі спливом строку її повноважень. Крім того, члени президії - адвокати Підгорна Л. С., Скиба А. М. і Пономаренко А. С. - не були присутніми на засіданні, адвокатську діяльність адвоката Авраменко Н. Л. зупинено рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернігівської області від 20 січня 2014 року, у зв`язку з чим вона не мала права брати участь у роботі об`єднання, а адвокатів Водолагіна С. М., який не є членом об`єднання, і ОСОБА_2 , яка є громадянкою Німеччини, до складу президії не обирали. Крім того, згідно зі статутом АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» президії цього об`єднання не існує. Також, станом на 06 лютого 2014 року боргу зі сплати членських внесків у нього не було. Він не надавав пояснення про причини утворення можливого боргу зі сплати внесків, перевірка за цим фактом не здійснювалася і не взято до уваги відомості про його особу. На засідання президії його не було запрошено, про його скликання не повідомлялося. Оспорюване рішення прийнято відповідно до нелегітимного статуту об`єднання від 12 квітня 2011 року, його текст на засіданні президії не оголошено і не обговорено, тобто він є підробленим. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на який посилаються у цьому рішенні, не має відношення до предмета рішення. Крім того, рішення ґрунтується на неправдивому твердженні про встановлення розміру членських внесків у сумі 190,00 грн на місяць, у той час як розмір таких внесків становить 40,00 грн на місяць. Відрахування його з колегії є перевищенням компетенції президії. Місячний строк можливого реагування президією на несплату позивачем членських внесків сплинув на дату прийняття оспорюваного рішення.
27 лютого 2014 року проведено загальні збори АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», на яких прийнято рішення про його ліквідацію та про створення Громадської організації «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів» (далі - ГО «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів») і передачу цій організації майна АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів». Рішення загальних зборів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року є незаконним, оскільки згідно з правоустановчими документами до його складу входить не 51 член, а 400 членів. Тож не всі члени об`єднання брали участь у цих зборах, внаслідок чого збори пройшли за відсутності кворуму, без повідомлення його та решти членів об`єднання про їх скликання, без визначення й виділення майнових часток його засновників. Збори проводив ОСОБА_3 , який у той час був позбавлений права на адвокатську діяльність, а тому він не мав права скликати збори об`єднання. Крім того, у них брали участь ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які вийшли з АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», а також ОСОБА_6 , які не були членами об`єднання, у той час як засновники об`єднання участі у цих зборах не брали. Передача майна АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» ГО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» суперечить Податковому кодексу України.
Крім того, відповідач замінив замки на вхідних дверях юридичної консультації та привласнив його особисті речі, загальною вартістю 20 700,00 грн. Такими діями відповідач позбавив його робочого місця, заробітку, частки у майні та членства у об`єднанні, а також завдав моральної шкоди у вигляді довготривалих мук, страждань, приниження честі, гідності й ділової репутації, порушення звичного ритму життя та необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації. Такі дії відповідача призвели до погіршення стану його здоров`я, у зв`язку з чим він поніс витрати на лікування у сумі 7 606,70 грн.
Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року, яким його відраховано зі складу членів цього об`єднання, визнати незаконним та скасувати рішення загальних зборів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року про припинення його діяльності і безкоштовну передачу майна об`єднання та всіх його активів ГО «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів», зобов`язати АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» відновити й повернути йому робоче місце у Деснянській юридичній консультації м. Чернігова по вул. Горького, 1, без сплати ним коштів відповідно до рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» за час його вимушеної відсутності у колегії із 06 лютого 2014 року по день фактичного виконання рішення суду в цій частині, стягнути з АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» 20 700,00 грн на відшкодування вартості привласненого об`єднанням майна, 7 606,70 грн на відшкодування вартості лікування і 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірним і скасовано рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року № 1/1 у частині відрахування з числа членів колегії адвоката Пономаренка А. С. Стягнуто з АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» на користь ОСОБА_1 300,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Зобов`язано АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» забезпечити ОСОБА_1 можливість здійснення адвокатської діяльності в приміщенні Деснянської юридичної консультації без сплати ним основних членських внесків за період із 06 лютого 2014 року і по день набрання цим рішенням законної сили, а також додаткових членських внесків за період із 06 лютого 2014 року і по день фактичного допуску ОСОБА_1 до робочого місця адвоката за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні решти вимог відмовлено. Стягнуто із АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» судовий збір на користь держави у сумі 4 134,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, апеляційну скаргу АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року змінено шляхом зменшення розміру судового збору до 730,80 грн, стягнутого до бюджету з АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року є неправомірним, оскільки у позивача станом на вказану дату була відсутня заборгованість зі сплати членських внесків, яка б перевищувала три місяці, тоді як відповідач не надав доказів на підтвердження того, що позивача належним чином повідомляли про необхідність сплати додаткових внесків. Неправомірними діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода, розмір відшкодування якої з урахуванням засад розумності та справедливості складає 300,00 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині визнання незаконним та скасування рішення загальних зборів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року, суди попередніх інстанцій виходили із того, що вказане рішення не було реалізоване у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», та скасоване 21 листопада 2014 року на загальних зборах АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів».
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У лютому 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні позову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами не дана оцінка всім доказам, не встановлено усіх обставин справи. Апеляційний суд розглянув справу за участю ОСОБА_3 , який не мав повноважень на представництво АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів». Вирішуючи спір, суди не врахували те, що законодавством України заборонено передачу власності від АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» до ГО «Чернігівське обласне об`єднання адвокатів», відсутність кворуму на загальних зборах об`єднання 27 лютого та 21 листопада 2014 року.
У березні 2017 року АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» про визнання незаконним та скасування рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року та рішення загальних зборів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року.
Касаційна скарга АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» мотивована тим, що провадження у справі у частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 06 лютого 2014 року, скасування рішення загальних зборів членів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 27 лютого 2014 року підлягає закриттю, оскільки такі вимоги не підлягають правовому захисту, а справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У червні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, зазначаючи, що доводи АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» про те, що вимоги позивача не підлягають розгляду у судах спростовуються статутом АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», яким адвокату надано право оспорити саме у суді рішення об`єднання, статтею 5 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено, що держава забезпечує дотримання гарантій адвокатської діяльності, статтею 5 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, якими встановлено право особи будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від будь-яких порушень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана) палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16.
У вказаній постанові Верховним Судом України зроблений такий правовий висновок.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині другій статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Статтею 16 ЦПК України 2004 року визначено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Однак серед встановлених статтею 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів судом не зазначено такого способу захисту, як оскарження дій, рішень та повноважень кооперативу, які відповідно до закону, статуту об`єднання громадян віднесені до його внутрішньої компетенції, та оскарження таких дій не підлягає захисту в судовому порядку.
Вказаною постановою Верховного Суду рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у частині визнання незаконним протоколу зборів уповноважених ГБК «Теремки-1» від 15 липня 2010 року про виключення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 з членів ГБК «Теремки-1», заборони уповноваженим представникам кооперативу приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії від імені ГБК «Теремки-1», що впливають на права та обов`язки членів цього кооперативу; визнання незаконними та скасування всіх рішень, прийнятих уповноваженими представниками ГБК «Теремки-1» у діючому складі з 5 серпня 1997 року; визнання незаконними та скасування рішення і протоколу зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 29 жовтня 2009 року про прийняття нової редакції статуту цього кооперативу; визнання незаконним і скасування статуту ГБК «Теремки-1» в редакції від 17 грудня 2006 року; визнання такими, що втратили чинність рішення, прийняті після 31 липня 2007 року на підставі статуту в редакції від 17 грудня 2006 року; визнання незаконними та скасування протоколу та рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 04 березня 2010 року про підвищення розміру щомісячних членських внесків зі 150 грн до 180 грн на місяць, про встановлення розміру пайового внеску (вартість гаража) в розмірі 40 грн; визнання незаконними та скасування протоколу і рішення зборів уповноважених представників ГБК «Теремки-1» від 09 червня 2010 року про встановлення розміру цільового внеску у розмірі 8 000,00 грн; зобов`язання ГБК «Теремки-1» приймати рішення, вчиняти дії, що стосуються прав та обов`язків членів цього кооперативу відповідно до статті 15 Закону України «Про кооперацію», скасовано та закрито провадження у справі.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі, що розглядається, вважає за необхідне відступити від викладеного висновку із таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадським об`єднанням визнається добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку (частина п`ята статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання»).
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про громадські об`єднання» громадські об`єднання утворюються і діють на принципах: добровільності; самоврядності; вільного вибору території діяльності; рівності перед законом; відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); прозорості, відкритості та публічності.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 15 названого Закону встановлено, що адвокатське об`єднання є юридичною особою, створеною шляхом об`єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту. Державна реєстрація адвокатського об`єднання здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Адвокатське об`єднання має самостійний баланс, може відкривати рахунки у банках, мати печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням. Про створення, реорганізацію або ліквідацію адвокатського об`єднання, зміну складу його учасників адвокатське об`єднання протягом трьох днів з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців письмово повідомляє відповідну раду адвокатів регіону.
Відповідно до пункту 2.1 статуту АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів», затвердженого загальними зборами членів АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» від 24 квітня 2010 року (чинний на час виникнення спірних правовідносин), АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» є добровільним професійним некомерційним об`єднанням адвокатів, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, має статус юридичної особи, печатку, штамп зі своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків, у тому числі валютні. На підставі рішення президії АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» об`єднання може бути зареєстроване як неприбуткова організація.
У своїй касаційній скарзі АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» покликається на положення свого статуту, затвердженого загальними зборами членів об`єднання, відповідно до статей 8.2, 11 та 15 якого прийом у члени та відрахування зі складу адвокатського об`єднання належить до його внутріорганізаційної діяльності і віднесені до виключної компетенції президії адвокатського об`єднання. Крім цього, АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» посилається на рішення Конституційного Суду від 23 травня 2001 року № 6-рп/20014, яким визнані такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення про те, що судам не підвідомчі скарги на акти і дії об`єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутріорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції. Також відповідач зазначає, що неможливість втручання влади, у тому числі і судової гілки, у внутрішні справи колегії адвокатів, гарантовані, також і міжнародними зобов`язаннями України, яка є членом Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) та Ради Європи, зокрема Основними Принципами ООН, що стосуються ролі адвокатів, прийнятих Восьмим Конгресом ООН 27 серпня - 7 вересня 1990 року, Рекомендацією (2000) 21 Комітету Міністрів Ради Європи у країнах - членах ради щодо свободи здійснення адвокатської професії, прийнятої 25 жовтня 2000 року (принцип V). Посилаючись на вказані міжнародні зобов`язання України, рішення Конституційного Суду, корпоративні норми, АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» стверджує, що суд не може вирішувати питання персонального складу добровільного громадського некомерційного об`єднання адвокатів.
З огляду на наведені вище приписи законодавства та положення статуту АО «Чернігівська обласна колегія адвокатів» відповідач є громадським об`єднанням, а тому правова позиція, висловлена упостанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16, підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Наявність підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16, обґрунтовується наступним.
Стаття 3 Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Держава різними правовими засобами забезпечує захист прав і свобод людини і громадянина в особі органів законодавчої, виконавчої і судової влади та інших державних органів, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Положення частини другої статті 8 Конституції України визначають, що її норми є нормами прямої дії.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Це конституційне право не може бути скасованим (частина друга статті 22 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Громадянин має право безперешкодно звернутися до суду за захистом своїх прав і свобод.
Аналіз положень статей 8, 55, 64 Конституції України дає підстави стверджувати, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина. Це повністю відповідає Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, за якою кожен, у разі порушення його основних прав, наданих конституцією і законом, має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами (стаття 8).
Відповідно до положення частини другої статті 124 Конституції України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із цим позовом) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Аналіз цього положення у взаємозв`язку з положеннями частин першої, другої статті 55 Конституції України дає підстави дійти висновку, що судам підвідомчі будь-які звернення фізичної особи щодо захисту своїх прав і свобод. Тому суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушено чи порушуються, або створено чи створюються перешкоди для їх реалізації, або має місце інше ущемлення прав і свобод.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про громадські об`єднання» статут громадського об`єднання має містити відомості про, зокрема, повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи.
Таким чином, внутрішня організація, взаємовідносини членів об`єднання, їх підрозділів регулюються корпоративними нормами, що встановлені самим громадським об`єднанням.
Разом з тим, у разі виникнення спору щодо порушення діями та рішеннями громадських об`єднань прав і свобод інших осіб, у тому числі членів об`єднання, останні мають право на підставі статті 55 Конституції України звернутися за їх захистом до суду.
Закриття справ про оскарження дій та рішень громадських об`єднань, у зв`язку із непідвідомчістю таких спорів судам, суперечить нормам статей 55, 64, 124 Конституції України, оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а виключення із підвідомчості судів таких категорій справ обмежує право громадян на судовий захист своїх прав.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеному у раніше ухваленій постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1002цс16.
Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
За таких обставин Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Керуючись пунктом 7 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Справу за позовом ОСОБА_1 до Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» про визнання незаконними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення вартості привласненого майна та відшкодування шкоди, за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Адвокатського об`єднання «Чернігівська обласна колегія адвокатів» на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 07 лютого 2017 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко
