Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/676/25 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у м. Львові в режимі відеоконференції обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
з участю прокурора ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
ВСТАНОВИЛА:
даною ухвалою, клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з утриманням у Державній установі "Львівська УВП № 19" строком на 60 днів, до 11.09.2025 року включно.
Залишено право обвинуваченого ОСОБА_6 на внесення застави визначеної ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.04.2025 рокуу розмірі 3037 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 9 196 036, 00 гривень.
Роз`яснено ОСОБА_6 право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду IBAN: UA598201720355219002000000757 Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області.
Внесення застави, визначеної суддею про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановлено ОСОБА_6 у випадку внесення застави, такі обов`язки строком на 60 днів з моменту внесення такої:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Кропивницький, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснено обвинуваченому, що у випадку невиконання зазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя матиме право не визначати розмір застави.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
Мотивуючи своєрішення,суд першоїінстанції,зокрема, вказав, що у кримінальному провадженні існують ризики процесуальної поведінки обвинуваченого, передбачені ст. 177 КПК України, в зв`язку з чим існує необхідність у продовженні застосування відносно ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, підстави для зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні, зокрема, досліджуючи питання необхідності продовження строку дії запобіжного заходу враховується те, що суду не надано жодних доказів стосовно наявності можливості забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, винесеною з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального законодавства та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує, що прокурором не надано доказів про склад та подію кримінального провадження, які б обґрунтовували ризики, які вказує прокурор в своїх клопотаннях.
Зазначає, що підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях та незаконних доказах, зібраних з порушенням його конституційних прав та свобод.
Зауважує, що клопотання про обрання запобіжного заходу та його продовження, матеріали якими таке обґрунтовується надається обвинуваченому, однак таких йому надано не було.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , виступ захисника адвоката ОСОБА_8 про задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_7 щодо залишення ухвали суду без змін, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
У відповідності до ч. 1ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з вимогамист. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно дост. 178 КПК Українипри вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимогст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 врахував положення вищенаведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбаченіст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з врахуванням тяжкості злочину, інкримінованому ОСОБА_6 та даних про особу обвинуваченого, не гарантують запобігання ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому обґрунтовано обрав запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Так, на переконанняколегії суддів,запобіжний захід з урахуваннямйого тривалостіу співвідношеннііз тяжкістюобвинувачення танаявної обґрунтованоїпідозри наданий часне виходитьза межірозумного строку.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченимст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК Україниобставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч. 1ст. 177 КПК України.
Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Доводи апелянта щодо незаконності ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також мотивовані висновки та наведені обґрунтовані підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи обвинуваченого, про відмову в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які встановлені ухвалами при обранні запобіжного заходу та подальшого продовження його строку, не зменшились.
Інші доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Частиною 5 ст. 182 КПК України передбачено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи рішення про визначення розміру застави, суд першої інстанції у повній мірі врахував усі обставини вчинення обвинуваченим злочину, даних про його особу, майновий стан, та дійшов вірного висновку, що саме такий розмір застави буде цілком достатній для забезпечення виконання ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України.
Відтак, дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 суддя, навів в ухвалі достатні обгрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для неї необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання нею процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою з визначенням розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст.404,405,407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 липня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
