Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/1136/22 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2022 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022 року у кримінальному провадженні № 22022000000000014 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
встановила:
Обвинувачений подав апеляційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк його тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) діб, тобто до 22 січня 2023 року включно.
Визначено ОСОБА_6 заставу, в розмірі 4031 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 000 911 грн., та у разі внесення застави покладено на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Кропивницький, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить змінити ухвалу суду першої інстанції та призначити йому більш м`який запобіжний захід і зменшити розмір застави у відповідності до вимог КПК України. Крім того визначити йому ряд обов`язків, які б були достатніми для подальшого розгляду справи.
Апелянт покликається, що суд першої інстанції при вирішенні щодо нього запобіжного заходу недостатньо керувався чинним законодавством у зв`язку з чим викладене в ухвалі не в повній мірі відповідає фактичним обставинам справи; висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду. Відсутні матеріали та докази хто і як встановив власників електронного поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_2 та хто її міг використовувати взагалі, також відсутні матеріали яким чином встановлено до неї доступ, а саме логін та пароль. Все у справі ґрунтується на припущеннях, а не на доказах. Також не встановлено кому належить електронна скринька ІНФОРМАЦІЯ_3 та не зазначено його причетність до її використання, як і не вказано яким чином отримано до неї доступ. Все ґрунтується на припущеннях, а це є порушенням ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 370 КПК України. Крім того при затримані йому не було надано захисника, а це, станом на 28.02.2022- день затримання, є порушення його права на захист і вимог ст. 63 Конституції України та ст. 20, 50 КПК України. Крім того на момент затримання не було ухвали суду на його проведення. Під час затримання був вилучений його телефон, але при цьому не здійснювались аудіо чи відео фіксації дій працівників поліції. Відповідні дії вчиненні без технічної фіксації слід вважати недійсними, недопустимими доказами у справі, як і протокол затримання та його обшуку.
Апелянт зазначає, що у справі відсутні висновки експертів стосовно того, що інформація яка пересилалася на телефоні між електронними скриньками могла бути таємною чи службовою та завдати шкоду національній безпеці держави Україна, або встановлення що інформація є таємна чи службова, у відповідності до ч.1 ст. 518 КПК України. Також суду першої інстанції не надано інформації про те хто надсилав кошти на картковий рахунок ПриватБанку, яка належить ОСОБА_9 , який є неповнолітнім, і саме у нього було її вилучено під час обшуку 28.02.2022. Кошти в сумі 17098 грн. на цю картку були переслані, але їх походження не встановлено по справі, тобто покликання знову ґрунтуються на припущеннях.
Апелянт зазначає, що по справі не доведено його вина за ч.1 ст.111 КК України, а саме у державній зраді. Немає доказів причетності іноземної країни до даної справи. Ризики на які покликається прокурор в клопотанні нічим не підтверджені.
Апелянт наполягає, що ухвала підлягає перегляду та зміні у зв`язку з порушенням подачі клопотання, яке йому мали б вручити мінімум за 3 години до судового засідання, а це не було зроблено. Ухвалу суду йому було передано 30.11.2022 і про це є запис у журналі слідчого ізолятору, а сам розгляд відбувся 24.11.2022. Крім того в ухвалі зазначили проголошення повного тексту 28.11.2023 року тобто через рік, що є порушенням законодавства.
Апелянт просить врахувати його доводи та змінити міру запобіжного заходу і вважати незаконним продовження його тримання під вартою.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів ґрунтується на тому, що у період з грудня 2021 року по 28 лютого 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходячись у м. Кропивницький, діючи умисно, з корисливих мотивів, лояльно ставлячись до діяльності влади та спеціальних служб Російської Федерації по відношенню до України, надавав представникам спеціальних служб Російської Федерації допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Прокурор зазначив, що станом на день розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України. Сукупність зазначених ризиків свідчить про неможливість застосування до ОСОБА_6 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Суд першої інстанції мотивував свою ухвалу, про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тим, що при вирішенні клопотання про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому, з моменту взяття його під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та обстановка не змінилися і це дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не може забезпечити більш м`який запобіжний захід. При цьому було враховано особу обвинуваченого ОСОБА_6 та тяжкість інкримінованого йому діяння.
Так, на думку суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за які законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_6 має стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчиняють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 має можливість виїхати до тимчасово окупованих території України, де буде переховуватись від суду;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Про існування вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи колишнім працівником СБ України, маючи стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, може повідомити про факти виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, щоб в подальшому перешкоджати судовому розгляду, шляхом незаконно впливу на учасників судового розгляду;
- може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить те, що метою вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення є надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та встановлено, що ОСОБА_6 для представників спецслужб РФ планував продовжити надання таємної та службової інформації в оборонній сфері, за що отримав від останніх грошові кошти, однак, на теперішній час передання інформації не відбулося, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи, що представники спецслужб РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам спецслужб РФ вказаної інформації, або ж взагалі перехід на бік ворога.
Сукупність наведених ризиків свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_6 , більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 , підтриману його захисником - адвокатом ОСОБА_8 про задоволення апеляційної скарги, міркування прокурора ОСОБА_7 , вивчивши матеріали контрольного провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно з вимогами ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
На розгляді Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 22022000000000014 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовживши обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави, вірно врахував, що обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_6 має стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Що в свою чергу, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 має можливість виїхати до тимчасово окупованої території України, де може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Про існування вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 , як співробітник правоохоронного органу спеціального призначення, обізнаний з формами та методами слідчої та оперативно-розшукової діяльності, має зв`язки з представниками правоохоронних органів, які за його вказівками можуть здійснювати протиправний вплив на свідків, може впливати у будь-який спосіб на свідків, які на цей час в судовому засіданні не допитані, з метою можливого викривлення ними фактів у показах, наданих під час проведення допитів під час досудового розслідування, в тому числі особи, які надавали ОСОБА_6 відомості в оборонній сфері; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Про існування вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи колишнім працівником СБ України, маючи стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, може повідомити про факти виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, щоб в подальшому перешкоджати судовому розгляду, шляхом незаконно впливу на учасників судового розгляду; може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Про існування вказаного ризику свідчить те, що метою вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення є надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та встановлено, що ОСОБА_6 для представників спецслужб РФ планував продовжити надання таємної та службової інформації в оборонній сфері, за що отримав від останніх грошові кошти, однак, на теперішній час передання інформації не відбулося, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи, що представники спецслужб РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам спецслужб РФ вказаної інформації, або ж взагалі перехід на бік ворога.
Зазначені вище обставини свідчать про неможливість запобіганні ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки, наведені ризики, можуть бути розцінені ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Так, на переконання колегії суддів, обраний судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів вважає, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні і обвинуваченим не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи, зокрема цілодобовий домашній арешт, зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Під час розгляду клопотання судом першої інстанції було враховано обставини, передбачені КПК України, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суддя, навів в ухвалі достатні обгрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Покликання обвинуваченого ОСОБА_6 на те, що слідством не було встановлено ряд обставин стосовно електронних скриньок та його причетності до роботи з ними чи спростування такої діяльності, а також обставин стосовно його затримання, вручення клопотання, є предметом розгляду справи по суті, та не спростовують правильність прийнятого судом рішення щодо продовження та виду запобіжного заходу відносно нього, а відтак є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, судом першої інстанції прийнято вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_6 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
З врахуванням зазначеного вище колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.11.2022 року у кримінальному провадженні № 22022000000000014 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, якою продовжено обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, на 60 днів до 22 січня 2023 року включно - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
