Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/136/24 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2024 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
встановила:
цією ухвалою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 23.03.2024 року із визначенням застави у розмірі 10000911,00 грн.
В мотивах свого рішення суд першої інстанції зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому з врахуванням особи обвинуваченого до нього неможливо застосувати більш м`які запобіжні заходи.
На ухвалу суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
В мотивах апеляційної скарги зазначає, що 18.01.2022 до ЄРДР було внесено відомості про вчинення невстановленим громадянином злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 в органах Державного Бюро Розслідувань не знаходилось, що свідчить про те, що останній не причетний до вчинення вказаного злочину. Звертає увагу, що сторона обвинувачення не зверталась з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, однак Галицький районний суд м. Львова продовжував строки тримання під вартою. Крім того, зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про те, що затримання ОСОБА_7 відбувалось з грубим порушенням процесуальних норм, оскільки обвинуваченому не вручали повідомлення по підозру.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та доводи захисників, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив проти її задоволення, дослідивши матеріали клопотання та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів контрольного провадження, на розгляді у Галицькому районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 23.03.2024 року із визначенням застави у розмірі 10000911,00 грн.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 199 КПК України, колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, не зменшились, а відтак, обґрунтованими є висновки суду, що застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання є недостатнім.
Доводи сторонизахисту щодонезаконного затримання,невнесення відносно ОСОБА_7 відомостей до ЄРДР та невручення останньому повідомлення про підозру перевірилися на стадії досудового розслідування, а відтак виходять за межі розгляду справи про продовження застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою під час судового розгляду.
При залишенніза обвинуваченимправа внесеннязастави,суд врахував,що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застава у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків.
З врахуванням вищевказаних обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність достатніх підстав вважати, що для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінальне правопорушення, обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 4031 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є необхідним та достатнім для забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків.
На переконанняколегії суддів,такий розмірзастави євідповідним ідостатнім уданому кримінальномупровадженні,виходячи зпрактики Європейськогосуду зправ людини,відповідно доякої розмірзастави повиненвизначатися тимступенем довіри,при якомуперспектива втратизастави, у випадку ухилення від суду та/або порушення встановлених обов`язків, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у обвинуваченого бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2024 року відносно ОСОБА_7 колегією суддів не встановлено, а тому її слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 24.01.2024 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 із визначенням застави у розмірі 10000911,00 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4