Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/900/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року, якою продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави,
за участі прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
в с т а н о в и л а :
вищевказаною ухвалою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено.
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з утриманням у Державній установі «Львівська УВП № 19» строком на 60 днів, до 04.10.2026 включно.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 8 652 800, 00 гривень.
Встановлено ОСОБА_6 у випадку внесення застави, такі обов`язки строком на 60 днів з моменту внесення такої: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Кропивницький, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання про незаконне тримання під вартою та клопотання про негайне звільнення з-під варти.
Крім того, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_6 зазначає, що оскаржене рішення суду є незаконним та необґрунтованим. При цьому згідно зі ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини, ст. 29 Конституції України, ст. 12 КПК України позбавлення свободи повинно бути: законним, несвавільним, здійсненим у порядку, встановленому законом.
Як зазначає апелянт, з 28 лютого 2022 року він був затриманий та з 01 березня 2022 року взятий під варту. Тобто понад 53 місяці він перебуває під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)». Матеріали справи №461/1444/22 не містять: клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та доказів, які його обґрунтовують; судового рішення в ЄДРСР про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього немає. Вважає, що позбавлення його свободи 53 місяці здійснюється без клопотання про застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вказує, що йому не було повідомлено про права та обов`язки під час затримання та не забезпечено захисника, чим істотно порушено його права та свободи. Крім того, ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року постановлена без захисника, участь якого є обов`язковою. Документи, які підтверджують повноваження захисника ОСОБА_9 відсутні; у залученні свого захисника йому відмовили.
Звертає увагу, що 09 березня 2022 року до Галицького районного суду м. Львова надійшов обвинувальний акт, у якому вказано, що злочин вчинено у м. Кропивницькому Кіровоградської області, тобто порушено територіальну підсудність.
Вважає, що ухвала Галицького районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року постановлена незаконним складом суду; не було забезпечено захисника, участь якого є обов`язковою. Досудове слідство проведено незаконним шляхом, змусили писати і говорити, що він вчинив злочин, до якого відношення не мав. Матеріали справи не містять доказів про склад злочину, відсутні докази про причетність іноземної сторони та докази його причетності.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_10 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити.
Прокурор ОСОБА_7 заперечив проти задоволення апеляційних вимог, зазначивши, що такі не ґрунтуються на вимогах закону.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
З метою дотримання права обвинуваченого ОСОБА_6 на захист, суд апеляційної інстанції вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року слід поновити.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження №22022000000000014 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
У межах цього кримінального провадження постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 від 1 березня 2022 року, на підставі положень ст. 615 КПК України, ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб, тобто до 29 березня 2022 року, який згодом неодноразово продовжувався. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2022 року ОСОБА_6 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 4031 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 10 000 911 гривень. Вироком Галицького районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України; ухвалою Львівського апеляційного суду від 7 грудня 2023 року зазначений вирок скасовано, призначено новий судовий розгляду, а запобіжний захід залишено без змін до проведення підготовчого судового засідання, але не більше, як на 60 днів. Ухвалами Галицького районного суду м. Львова запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжено, востаннє 06 серпня 2026 року, з визначенням розміру застави 8 652 800,00 гривень.
Підставами для обрання запобіжного заходу та продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду, адже він має стійкі зв`язки з представника спецслужб рф, які станом на сьогодні вчиняють особливо тяжкі злочини та ведуть військові дії на території України; у разі визнання його винним ОСОБА_6 загрожує безальтернативне покарання у виді позбавлення волі; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинити інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам спецслужб рф таємної службової інформації в оборонній сфері, а також взагалі вчинити перехід на бік ворога. Також місцевим судом враховано особу ОСОБА_6 , те, що інкримінований йому злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м`який запобіжний захід.
Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, станом на сьогодні не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Відомостей, які б свідчили про неможливість подальшого застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, сторонами не надано.
Апеляційний суд звертає увагу, що обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 не є предметом цього апеляційного перегляду. При цьому ч. 1 ст. 615 КПК України (у редакції станом на 1 березня 2022 року) було визначено, що на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного стану, у разі неможливості виконання слідчим суддею повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема передбачених ст. 109-114 КК України, ці повноваження виконує прокурор.
За таких обставин, подальше продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке здійснювалось судом, у тому числі й 06 серпня 2026 року, відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 23 березня 2022 року була постановлена без участі захисника, участь якого була обов`язковою, а також про відсутність документів, які підтверджують повноваження захисника ОСОБА_9 , не стосуються предмета апеляційного перегляду у цьому провадженні.
Предметом апеляційного перегляду є законність та обґрунтованість ухвали Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу. Відтак обставини, пов`язані з постановленням попередньої ухвали від 23 березня 2022 року, у тому числі питання участі захисника та підтвердження його повноважень, не підлягають перевірці судом апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваної ухвали.
При цьому зазначені доводи не свідчать про незаконність оскаржуваної ухвали та самі по собі не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для продовження застосування запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання щодо застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів контрольного провадження вбачається, що при обранні такого ОСОБА_6 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні злочину, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
Незаконність затримання та досудового слідства, про що зазначає в апеляційній скарзі ОСОБА_6 , не є предметом перегляду та не може бути підставою для скасування ухвали суду.
Колегія суддів на цій стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі щодо правильності процесуальних дій органів досудового розслідування під час затримання, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не розглядаються.
Аргументи сторони захисту про тривале перебування ОСОБА_6 під вартою не є підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки вказана обставина відповідно до вимог ст. 178 КПК України не враховується при обранні обвинуваченому запобіжного заходу чи продовженні строку його дії.
Інші підстави для відмови у задоволенні клопотання прокурора, зазначені обвинуваченим у поданій до суду апеляційній скарзі, також не спростовують висновків суду першої інстанції.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого ОСОБА_6 , а також того, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками для суспільства, колегія суддів погоджується з визначеним ОСОБА_6 розміром застави, яка становить 8 652 800,00 гривень (2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб).
Ухвала місцевого суду, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
поновити обвинуваченому ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
