Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/414/22 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду у складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 травня 2022 року,-
встановила:
даною ухвалою, задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 19 липня 2022 року.
Визначено ОСОБА_6 заставу, в розмірі 4031 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 10 000 911 грн., та у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 діб наступні обов`язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Кропивницький, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що суд погоджується з позицією сторони обвинувачення, що певні ризики, які були встановлені на момент обрання запобіжного заходу, продовжують існування і на момент розгляду цього клопотання. Так, на думку суду обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Про існування вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому особливо тяжкого злочину, за які законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_6 має стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Вказане свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 має можливість виїхати до тимчасово окупованих території України, де буде переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.Про існування вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 , як співробітник правоохоронного органу спеціального призначення, обізнаний з формами та методами слідчої та оперативно-розшукової діяльності, має зв`язки з представниками правоохоронних органів, які за його вказівками можуть здійснювати протиправний вплив на свідків, може впливати у будь-який спосіб на свідків, які на цей час в судовому засіданні не допитані, з метою можливого викривлення ними фактів у показах, наданих під час проведення допитів під час досудового розслідування, в тому числі особи, які надавали ОСОБА_6 відомості в оборонній сфері; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.Про існування вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи колишнім працівником СБ України, маючи стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, може повідомити про факти виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, щоб в подальшому перешкоджати судовому розгляду, шляхом незаконно впливу на учасників судового розгляду; може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.Про існування вказаного ризику свідчить те, що метою вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення є надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та встановлено, що ОСОБА_6 для представників спецслужб РФ планував продовжити надання таємної та службової інформації в оборонній сфері, за що отримав від останніх грошові кошти, однак, на теперішній час передання інформації не відбулося, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи, що представники спецслужб РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам спецслужб РФ вказаної інформації, або ж взагалі перехід на бік ворога. Сукупність наведених ризиків свідчать про неможливість застосування до ОСОБА_6 , більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. З урахуванням викладеного, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_6 , суд вважав, що запобіжний захід у виді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів з дня проведення судового засідання. Також, судом першої інстанції враховано, що кримінальне правопорушення, в якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 віднесене кримінальним законом до категорії особливо тяжких злочинів, несе високу суспільну небезпеку та негативні наслідки для громадянського суспільства, а також можливість настання ризиків, пов`язаних із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження. Тому, розмір застави визначено судом у максимально визначеному кримінальним законом розмірі. При цьому, суд вказав, що аргументи адвоката не знайшли свого підтвердженні під час розгляду справи, та не можуть бути підставою для зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу.
На вказану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт на 60 діб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що жодних доказів його причетності до інкримінованого йому кримінального правопорушення в матеріалах кримінального провадження відсутні, вважає, що наявні матеріали є безпідставними припущеннями. Крім цього, апелянт вказує, що наведені стороною обвинувачення ризики є безпідставними, оскільки він є колишнім військовослужбовцем, має нагороди та подяки, всі його документи під арештом у прокурора; закордонного паспорта у нього не має, за кордон ніколи не виїжджав; здійснювати вплив на свідків він не зможе, оскільки такі являються працівниками служби безпеки; жодних контактів з спецслужбами РФ не мав і не має, наголошує, що кожного року перебував в зоні АТО, ООС, протягом 8 років, має малолітніх дітей та дружину, всі близькі родичі, друзі проживають на території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Встановлено,що нарозгляді уГалицькому районномусуді м.Львова перебуваєкримінальне провадження № 22022000000000014 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 111 КК України.
На переконанняколегії суддів,суд першоїінстанції,задовольняючи клопотанняпрокурора тапродовживши обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний західу виглядітримання підвартою,з визначенимрозміром застави,вірно врахував,що обвинувачений ОСОБА_6 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_6 має стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, що дає підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Що в свою чергу, свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який виражається в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 має можливість виїхати до тимчасово окупованої території України, де може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.Про існування вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_6 , як співробітник правоохоронного органу спеціального призначення, обізнаний з формами та методами слідчої та оперативно-розшукової діяльності, має зв`язки з представниками правоохоронних органів, які за його вказівками можуть здійснювати протиправний вплив на свідків, може впливати у будь-який спосіб на свідків, які на цей час в судовому засіданні не допитані, з метою можливого викривлення ними фактів у показах, наданих під час проведення допитів під час досудового розслідування, в тому числі особи, які надавали ОСОБА_6 відомості в оборонній сфері; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.Про існування вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи колишнім працівником СБ України, маючи стійкі зв`язки з представникам спецслужб РФ, які на теперішній час вчинюють особливо тяжкі злочини та військові операції на території України, може повідомити про факти виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, щоб в подальшому перешкоджати судовому розгляду, шляхом незаконно впливу на учасників судового розгляду; може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.Про існування вказаного ризику свідчить те, що метою вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення є надання представникам спецслужб РФ допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, та встановлено, що ОСОБА_6 для представників спецслужб РФ планував продовжити надання таємної та службової інформації в оборонній сфері, за що отримав від останніх грошові кошти, однак, на теперішній час передання інформації не відбулося, тому є підстави вважати, що ОСОБА_6 , розуміючи, що представники спецслужб РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, продовжить кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинить інші протиправні дії, які необхідні для передання представникам спецслужб РФ вказаної інформації, або ж взагалі перехід на бік ворога.
Вказані обставини свідчать про неможливість запобіганні ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, шляхом застосування щодо ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки, наведені ризики, можуть бути розцінені ним менш небезпечним, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.
Так, на переконання колегії суддів, обраний судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів ризики, встановлені стороною обвинувачення та судом, існують та виправдовують тримання під вартою ОСОБА_6 .
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На переконання колегії суддів, підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, а апелянтом не підтверджено, що більш м`які запобіжні заходи зможуть запобігти зазначеним ризикам, передбаченимст.177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
З матеріалів провадження вбачається, що при розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави.
Дійшовши правильного висновку про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , суддя, навів в ухвалі достатні обгрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1ст. 177 КПК України.
Доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України.
Ухвала судді про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
