Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/715/26 Доповідач: ОСОБА_2
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
встановила:
цією ухвалою задоволено частково клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 з утриманням у Державній установі "Львівська УВП № 19" строком на 60 днів, до 04.09.2026 року включно.
Визначено обвинуваченому ОСОБА_6 заставу в розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб 8 652 800, 00 гривень.
Роз`яснено ОСОБА_6 право внести або забезпечити внесення іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду IBAN: UA918201720355299001500000757 Банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, ЄДРПОУ 26306742, одержувач ТУ ДСА в Львівській області.
Внесення застави, визначеної судом про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є підставою для звільнення особи з-під варти.
Встановлено ОСОБА_6 у випадку внесення застави, такі обов`язки строком на 60 днів з моменту внесення такої:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися із м. Кропивницький, Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.
Роз`яснено обвинуваченому, що у випадку невиконання зазначених обов`язків та в подальшому розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд матиме право не визначати розмір застави.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 .
Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, вказав, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яке характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки. З урахуванням характеру пред`явленого обвинувачення, даних про особу обвинуваченого та його позиції щодо обставин кримінального провадження суд дійшов висновку, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, а саме зберігається можливість переховування ОСОБА_6 від суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ним іншого кримінального правопорушення. За таких обставин застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у зв`язку з чим строк тримання його під вартою підлягає продовженню на 60 днів.
Водночас, врахувавши обставини кримінального правопорушення, майновий і сімейний стан обвинуваченого, дані про його особу, встановлені ризики та практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про необхідність визначення застави у розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 652 800 грн, оскільки саме такий її розмір є достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам. У разі внесення застави суд поклав на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2026 про продовження строку тримання під вартою.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою. Вказує, що суд першої інстанції не навів належних доказів існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які б виправдовували подальше тримання його під вартою. Стверджує, що під час кримінального провадження було допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема щодо забезпечення права на захист, оскільки окремі процесуальні дії проводилися за відсутності захисника, участь якого була обов`язковою. Також посилається на неналежне відкриття матеріалів досудового розслідування відповідно до вимог ст.290 КПК України, недопустимість окремих доказів, які, на його думку, були отримані з порушенням вимог закону, та неповне дослідження судом матеріалів кримінального провадження. Крім цього зазначає, що він не переховується від суду, має постійне місце проживання, є учасником бойових дій, має на утриманні двох малолітніх дітей, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків та виключає необхідність подальшого тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , дотримався вимог кримінального процесуального закону.
Встановлено, що на розгляді Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2026 року ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 вересня 2026 року включно, та визначено заставу в розмірі 2600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 652 800 грн.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, частково задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, обґрунтовано врахував характер і тяжкість висунутого обвинувачення, відповідно до якого він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, з урахуванням тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, характеру інкримінованого кримінального правопорушення, обставин кримінального провадження та позиції обвинуваченого щодо пред`явленого обвинувачення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про збереження ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Продовжений судом запобіжний захід у співвідношенні з тяжкістю висунутого обвинувачення та встановленими ризиками на цьому етапі судового провадження не виходить за межі розумності, є відповідним меті його застосування та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
При цьому апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про зменшення або припинення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, чи давали достатні підстави вважати, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 можливо забезпечити шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, однак у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження вона має істотне значення для оцінки ризику переховування від суду. У рішенні у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінальних правопорушень.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо незаконності його повідомлення про підозру та подальшого тримання під вартою, відсутності належного клопотання сторони обвинувачення про застосування запобіжного заходу, порушення права на захист під час досудового розслідування, невідкриття матеріалів у порядку ст. 290 КПК України, недопустимості окремих доказів, а також посилання на висновок експерта від 09.03.2026, колегія суддів зазначає, що наведені доводи переважно стосуються оцінки законності окремих процесуальних дій, допустимості та достатності доказів, встановлення фактичних обставин кримінального провадження і вирішення питання про доведеність винуватості обвинуваченого.
Разом із тим у межах апеляційного перегляду ухвали про продовження строку тримання під вартою колегія суддів перевіряє наявність передбачених законом підстав для подальшого застосування такого запобіжного заходу, зокрема існування ризиків, визначених ст. 177 КПК України, та можливість запобігти їм шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, а не вирішує наперед питання про винуватість особи чи допустимість і достатність усієї сукупності доказів.
Остаточна оцінка доказів, у тому числі з погляду їх належності, допустимості, достовірності та достатності, має бути надана судом за результатами повного судового розгляду кримінального провадження з дотриманням принципів безпосередності, змагальності сторін і свободи в поданні ними суду своїх доказів.
Доводи обвинуваченого про наявність у нього постійного місця проживання, статусу учасника бойових дій, двох малолітніх дітей та інших соціальних зв`язків були враховані колегією суддів, однак самі собою вони не усувають установлених ризиків і не є безумовною підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зазначені відомості мають оцінюватися у сукупності з тяжкістю обвинувачення, можливим покаранням та іншими обставинами кримінального провадження, які в цьому випадку свідчать про необхідність подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою.
Вимога апелянта про направлення повідомлення до Державного бюро розслідувань також не стосується предмета цього апеляційного провадження, оскільки під час перегляду ухвали про продовження строку тримання під вартою апеляційний суд не вирішує питання про наявність у діях посадових осіб складу кримінального правопорушення.
Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції не лише продовжив строк тримання ОСОБА_6 під вартою, але й визначив альтернативний запобіжний захід у виді застави та встановив перелік процесуальних обов`язків, які підлягатимуть виконанню в разі її внесення. Визначаючи розмір застави, суд врахував тяжкість і характер висунутого обвинувачення, наявні ризики та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди обвинуваченого з пред`явленим обвинуваченням, оцінкою доказів і процесуальними рішеннями, прийнятими під час досудового розслідування, однак не спростовують висновків суду першої інстанції про збереження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та необхідність подальшого застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, під час розгляду клопотання прокурора суд першої інстанції врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження строку тримання під вартою, навів мотиви прийнятого рішення та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для її скасування чи зміни, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 липня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
