Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 461/1444/22
провадження № 51- 1837ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року задоволено клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 . Продовжено строк тримання під вартою
ОСОБА_4 на строк 60 днів, тобто, до 04 жовтня 2026 року включно, з правом внесення застави у розмірі 8 652 800, 00 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вищезазначену ухвалу місцевого суду без змін.
Обвинувачений ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій порушує питання про перегляд вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги та наявні у Суді копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до положень п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а право на касаційне оскарження - лише у визначених законом випадках.
Отже, зазначена норма гарантує право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 422-1 КПК ухвала апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_4 оскаржує ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року, постановлену за результатами розгляду його апеляційної скарги на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року, про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Проте, вказана ухвала суду апеляційної інстанції не є предметом перегляду суду касаційної інстанції та відповідно до вимог ч. 5 ст. 422-1 КПК не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Таким чином, беручи до уваги те, що касаційну скаргу обвинуваченим подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне на підставі п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК відмовити у відкритті касаційного провадження.
При цьому відповідно до ч. 3 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, без перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам ст. 427 цього Кодексу.
Керуючись п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2026 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 17 серпня 2026 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
