Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 461/1444/22
Провадження № 1-кп/461/122/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2026 року. м. Львів.
Галицький районний суд міста Львова
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисниці ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
30.07.2025 до суду надійшло клопотання ОСОБА_8 про повернення тимчасово вилученого майна, у якому вона просила скасувати арешт, накладений на мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 5 та банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
11.06.2026 від обвинуваченого ОСОБА_6 до суду надійшло клопотання про повернення тимчасово вилученого майна у цьому кримінальному провадженні, відповідно до якого обвинувачений просить скасувати арешт на мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 5 та банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 .
Клопотання мотивує тим, що 28.02.2022 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було вилучено мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 5 та банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 , які перебувають у матеріалах кримінального провадження. При цьому зазначає, що вказане майно не визнано речовими доказами, арешт на нього не накладався, а прокурор не звертався до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у строки, визначені кримінальним процесуальним законом. Вважає подальше утримання зазначеного майна безпідставним та таким, що порушує право власності громадянки ОСОБА_8 . У зв`язку з цим просить повернути тимчасово вилучене майно ОСОБА_8 , а виконання ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні обвинувачений та його захисник клопотання підтримали, просили таке задовольнити.
Прокурор у судового засідання з приводу вказаного клопотання, заперечив щодо його задоволення, оскільки вказаний мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 5 та банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 є речовим доказом у цьому кримінальному провадженні.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов до висновку про таке.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, якщо існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, перетворення, відчуження.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК країни (збереження речових доказів) арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, правові підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Постановою Офісу Генерального прокурора від 01.03.2022 надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення на вилучення: мобільного телефону Xiaomi Redmi Note 5 та банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_1 .
Згідно із протоколом обшуку, 28.02.2026 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , було вилучено мобільний телефон Xiaomi Redmi Note 5 та банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У частині 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
В абзаці першому частини першої статті 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Суд враховує, що розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, на теперішній час не завершений.
Суд встановив, що вказані речі були вилучені правомірно та слугують речовими доказами у справі, а тому їх долю належить вирішувати кінцевим рішенням суду. Відтак, підстави для задоволення клопотань про повернення тимчасово вилученого майна відсутні, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 174 , 315 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про повернення тимчасово вилученого майна відмовити за безпідставністю.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 23.10.2026 о 09 год. 15 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
Судді ОСОБА_9
ОСОБА_3
