ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 802/18/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2014 року
м . Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Залімського І. Г.
суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.
секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.
за участі:
представника позивача: ОСОБА_2
представника третьої особи: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Липовецької районної державної адміністрації та ОСОБА_4на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом голови селянського (фермерського) господарства "Соб" Давидовича Петра Івановича до Липовецької районної державної адміністрації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Нападівська сільська рада, ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування розпорядження , -
В С Т А Н О В И В :
В січні 2013 року голова фермерського господарства "Соб" Давидович Петро Іванович звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Липовецької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Нападівська сільська рада, ОСОБА_4 про визнання нечинним та скасування розпорядження.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано нечинним розпорядження Липовецької районної державної адміністрації №288 від 06.12.2012р. про припинення права постійного користування фермерським господарством "Соб" земельною ділянкою площею 22,88 га. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач та третя особа ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в яких просили постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Представник третьої особи ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Відповідач та третя особа Нападівська сільська рада в судове засідання повноважних представників не направили, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Згідно із ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень осіб, що заявились у судове засідання, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що заявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, розпорядженням Липовецької РДА №288 від 06.12.2004р. припинено право позивача на постійне користування земельною ділянкою площею 22 га у селі Нападівка у зв'язку із погіршенням стану здоров'я на підставі відмови від користування такою.
Не погодившись із вказаним розпорядженням, позивач оскаржив його до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги голови ФГ "Соб" Давидовича П. І., суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване розпорядження є незаконним, адже прийняте за відсутності потрібних для цього підстав.
Разом з тим, судом встановлено, що оскаржуваним розпорядженням припинено не лише право постійного користування фермерським господарством "Соб" земельною ділянкою 22, 88 га, але й на підставі самостійно поданої заяви голови фермерського господарства "Україна" Осадчого С. В. припинено право користування земельною ділянкою площею 17 га та передано останню до земель запасу Нападівської сільської ради.
У зв'язку із зазначеним, суд першої інстанції дійшов до переконання, що оскаржуване розпорядження слід визнати нечинним лише в частині, що стосується селянського (фермерського) господарства "Соб".
Колегія суддів вважає обґрунтованими вказані висновки суду першої інстанції та зважає на таке.
Частиною 3 ст. 142 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Відповідно до матеріалів справи, оскаржуване розпорядження прийнято на підставі заяви Давидовича П. І. від 06.11.2004р. про припинення фермерського господарства "Соб" та вилучення земельної ділянки.
Разом з цим, згідно із висновком судово-технічної та почеркознавчої експертизи №414/415/14-21 від 18.03.2014р., рукописний текст та підпис від імені Давидовича Петра Івановича у заяві "голові Липовецької райдержадміністрації" про припинення фермерського господарства "Соб" та вилучення земельної ділянки площею 22 га у селі Нападівка у зв'язку із погіршенням стану здоров'я від 06.11.2004р. виконано не Давидовичем Петром Івановичем, а іншою особою. Тобто, встановлено, що заяву про припинення права користування земельною ділянкою позивач, як землекористувач, не подавав.
Наведене свідчить про незаконність оскаржуваного розпорядження.
Колегія суддів не враховує посилання апелянта на однобічність судового розгляду з огляду на незабезпечення судом першої інстанції допиту свідків, які б могли підтвердити обставини, що вказують на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду вже досліджувалось. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишено позов голови селянського (фермерського) господарства "Соб" Давидовича Петра Івановича залишено без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду. Однак, вказану ухвалу скасовано ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2013 року.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції правил підсудності, колегія суддів не враховує з огляду на наступне.
З аналізу норм статті 26 Закону № 280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.
Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року№ 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.
Крім того, питання про можливості розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства досліджувалось судом першої інстанції про що свідчить ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року, якою відмовлено в закритті провадження з цих мотивів.
Також є безпідставними доводи апелянта стосовно того, що голова селянського (фермерського) господарства "Соб" Давидовича Петра Івановича не є належним позивачем у справі, а також посилання на неналежність обраного позивачем способу захисту порушеного права.
Дійсно, розпорядженням №288 від 06.12.2004р. припинено право постійного користування земельною ділянкою, яка була надана в постійне користування ФГ «Соб». Разом з цим, позивач є головою селянського (фермерського) господарства "Соб", а тому згідно із ч.7 ст.56 КАС України є законним представником ФГ «Соб».
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Позивач вважає, що оскарженим рішенням суб'єкта владних повноважень порушено його права, а тому звернувся до суду із позовом про його скасування. Колегія суддів зауважує, що позивач вільний у виборі способу захисту порушеного права.
Апелянт вказує, що задоволення позову не забезпечує поновлення порушених прав, адже не призводить до відновлення права постійного користування землею. Слід зауважити, що предметом дослідження в даній справі є саме правомірність оскаржуваного розпорядження, а відновити порушені права позивач може і в інший спосіб, передбачений законодавством.
Враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованих висновків щодо позовних вимог позивача. Отже, постанова суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є законною та обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги Липовецької районної державної адміністрації та ОСОБА_4, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 22 липня 2014 року .
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Смілянець Е. С.
Сушко О.О.
