У Х В А Л А
м. Вінниця
21 травня 2014 р. Справа № 802/18/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,
суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни
Сала Павла Ігоровича
за участю:
секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича
позивача: Давидовича П. І.
представника позивача: Маліцького М. В.
представників третіх осіб: Баранюка М. П., Зінченка Д. В.
за відсутності відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі
за позовом: голови селянського (фермерського) господарства "Соб" Давидовича Петра Івановича
до: Липовецької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Нападівська сільська рада, ОСОБА_6
про: визнання нечинним та скасування розпорядження
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом голови селянського (фермерського) господарства "Соб" Давидовича Петра Івановича до Липовецької районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Нападівська сільська рада, ОСОБА_6 про визнання нечинним та скасування розпорядження.
21.05.2014р. через відділ прийому суду представником третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 за вх. №9831 подано клопотання про закриття провадження у справі. Клопотання мотивовано тим, що відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" у випадку коли позивач звернувся до суду з метою захисту цивільного права, яке було порушено в результаті земельних правовідносин в яких відповідач виступав як суб'єкт права власності у земельних відносинах заснованих на юридичній рівності учасників, - даний спірне має ознак публічно - правового спору і підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
В судовому засіданні представник ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив задовольнити.
Позивач та його представник заперечували проти задоволення заявленого клопотання.
Представник Нападівської сільської ради не заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі.
Визначаючись щодо заявленого клопотання суд виходив з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
У справі, що розглядається, районна державна адміністрація, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до положень статті 5 Земельного кодексу України, здійснювала владні управлінські функції, що заключаються у прийнятті розпорядження про припинення права користування земельною ділянкою.
Стосовно посилань представника третьої особи щодо підсудності даної справи цивільному судочинству суд зазначає таке.
Цивільне судочинство не пристосовано до розгляду справ за позовом до суб'єктів владних повноважень, оскільки у ньому немає спеціальних критеріїв для оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, не діє принцип офіційності, немає презумпції вини суб'єкта владних повноважень тощо, тобто відсутні ті процесуальні гарантії захисту порушених прав, які є в адміністративному судочинстві.
Відповідно до аналізу статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації", частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
Крім того, положеннями статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.
Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Вказане кореспондується із постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013р.
Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю районних державних адміністрацій.
За таких обставин суд проходить до висновку, що даний спір є адміністративним, тому справа підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Таким чином, клопотання представника третьої особи щодо закриття провадження у справі з підстав непідсудності даного спору адміністративному суду задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 17, 160, 165, 254 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовити.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя /підпис/ Комар Павло Анатолійович
Судді: /підпис/ Жданкіна Наталія Володимирівна
/підпис/ Сало Павло Ігорович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар:
