АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження:22-ц/790/335/16 Гол.1 інстанції – ОСОБА_1
Справа №640/10761/14-ц Доповідач – Міненкова Н.О.
Категорія: трудові
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Міненкової Н.О.
суддів – Зазулинської Т.П.
ОСОБА_2
за участю секретаря – Красношапка К.С. Гончар А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду цивільну справу за апеляційними скаргамипредставника Кабінету Міністрів України - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року, представника Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця» ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна Залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та визнання діючим контракту, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року позовну заяву ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_5 з посади начальника ДП «Південна залізниця».
Скасовано розпорядження КМУ від 27 травня 2014 року № 514-р як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства України.
Скасовано наказ МІУ від 03 червня 2014 року № 90-О як такий, що виданий з порушенням чинного законодавства України.
Скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 червня 2014 року № 702/ос як такий, що виданий з порушенням чинного законодавства України.
Скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03 червня 2014 року № 201/ос як такий, що виданий з порушенням чинного законодавства України.
Поновлено ОСОБА_5 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року.
Визнано діючим контракт № 4-ІУ з начальником ДП «Південна залізниця» ОСОБА_5, що є у державній власності від 28 травня 2013 року.
Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_5 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 03 червня 2014 року по день ухвалення рішення про поновлення на роботі у сумі 367514 грн. 40 коп.
Суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та стягнення з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за один місяць у сумі 22323 грн. 80 коп.
В частині стягнення моральної шкоди у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2015 року доповнено рішення суду від 20.10.2015 року, а саме – стягнуто з ДП «Південна залізниця» в дохід держави судовий збір у сумі 3654 грн. 00 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник Кабінету Міністрів України – ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою. Просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 Вважає, що рішення прийнято з неповним з‘ясуванням судом обставин, що мають значення по справі, а викладені доводи суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування рішення.
Зазначала, що відповідно до п. 9 Постанови КМУ від 19 березня 1993 року № 203 (далі - Положення) у контракті передбачаються строки його дії, вимоги до збереження державного майна, права, обов‘язки та відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці (виконання робіт), умови розірвання контракту, соціально – побутові та інші умови, необхідні для виконання прийнятих на себе зобов‘язань, з урахуванням галузевих особливостей та фінансового стану підприємства, включаючи обов‘язкове підвищення кваліфікації або перепідготовку протягом терміну дії контракту (але не рідше одного разу на п‘ять років.)
Пояснювала, що у контракті з керівником, крім загальних вимог, визначених у п. 9 цього Положення, враховуються передбачені річним фінансовим планом підприємства показники ефективності використання державного майна і прибутку, а також показники майнового стану підприємства. Головним управлінням контролю по внутрішньому аудиту Укрзалізниці була проведена перевірка окремих питань фінансово – господарської діяльності ДП «Південна залізниця» за період з 01.01.2013 по 04.04.2014 роки.
Результати перевірки було доведено Укрзалізницею до відома МІУ листом від 06.05.2014 року № Ц-1/279.
У вказаному листі зазначалось,зокрема, що перевіркою виявлені численні факти неефективного використання і збереження державного майна, що свідчить про незадовільну організацію роботи по ефективному використанню та збереженню майна, забезпеченню належного фінансово – економічного стану ДП «Південна Залізниця» з боку ОСОБА_5, невиконання ним умов контракту. Враховуючи вищевикладене, Укрзалізниця внесла подання щодо порушення клопотання перед КМУ про звільнення ОСОБА_5 з посади начальника ДП «Південна Залізниця» за невиконання ним умов контракту.
Також зазначала, що оскаржуване рішення не містить висновків суду, з яких би вбачалося, чому суд не врахував акт перевірки та порушення зазначені у ньому.
Не погодилися з рішенням також Міністерство інфраструктури України, Державна адміністрація залізничного транспорту України, Державне підприємство «Південна залізниця», й у апеляційній скарзі їх представник за довіреностями ОСОБА_4 просить рішення суду та додаткове рішення скасувати. Зазначає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка акту перевірки окремих питань фінансово – господарської діяльності ДП «Південна залізниця». За фактом перевірки були виявленні факти неефективного використання і збереження державного майна ДП «Південна залізниця», але суд цим порушенням належної оцінки не дав. Крім того, судом не надана оцінка укладеній 31.10.2013 року додатковій угоді до раніше укладеного контракту від 28.05.2013 року з позивачем в якій він погодився з основними показниками ефективності використання державного майна і прибутку, майнового стану підприємства та преміювання. До показників ефективності увійшли капітальні інвестиції, у тому числі і витрати на капітальне будівництво в річній сумі 353196 грн. За актом ці показники були перевищені на 49044 грн.
Зазначали, що звільнення позивача було проведено з дотриманням норм трудового законодавства. Вважали необґрунтованими висновки суду з посиланням на висновок експертизи, яка судом не призначалася, так як питання які ставилися експерту значно звужували предмет дослідження та не охоплювали увесь спектр документів та обставин, які повинні бути враховані.
Представником Міністерства інфраструктури України та ДП «Південна залізниця» в порядку ст. 143 ЦПК України подавалося клопотання про призначення експертизи, яку просили доручити державній експертній установі. В клопотанні зазначені конкретні питання, які необхідно було поставити на вирішення експертизи. Але клопотання судом не вирішувалося відповідно до ст. 144 ЦПК України.
Просили рішення та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 20.10.2015 та 26.10.2015 року відповідно скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, судова колегія не знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Справа судами розглядалася неодноразово. Спір щодо поновлення на роботі знаходиться на розгляді в судах майже два роки.
В справі «Беллет проти Франції» ( №-1995/527/61) Европейський Суд зазначив, що стаття 6 ч.1 Ковенції з прав людини містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів яких є доступ до суду.
Рівень доступу, врегульований національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Для того, щод доступ був ефектичним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її право.
В червні 2014 року позивач звернувся у суд за захистом своїх прав.
Судова колегія вважає, що кожній стороні було надано достатньо можливостей представити свою справу в умовах, які забезпечували відсутність у її опонента будь – яких суттєвих переваг, щодо надання доказів, заперечень та доведення своїх доводів.
Представниками відповідачів – юридичних осіб були досвідчені фахові юристи, право яких на подання доказів не обмежувалося.
Принцип рівності процесуальних засобів сторін у справі є лише одним із аспектів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає основоположне право на змагальність судового процеса( рішення ЄС Матеос проти Іспанії від 23.06.1993 року , сер.А №-262 с.25. п.63).
При новому розгляді справи позивач уточнив позовні вимоги (а.с.183 т.2) та зазначав, що розірвання контракту перш за все регулюється нормами трудового законодавства і потребує з’ясування наявності вини в порушенні контракту, додержання строків та процедури звільнення. Відповідачем не доведено які саме діяння призвели до порушення контракту, які наслідки від цих порушень, у чому полягає вина і в який термін відбулися ці порушення. Вважав, що необхідно врахувати, що з 07.04.2014 року до 05.06 2014 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні. Накази про звільнення були прийняті 27 травня та 3 червня 2014 року, під час перебування на лікарнянному., а тому його було звільнено під час перебування на лікарнянному.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не довели в судовому засіданні підстави позову, не надали докази та чітко не зазначили на підставі яких доказів відповідач прийшов до висновку про неефективне використання та збереження державного майна ДП «Південна залізниця».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, так як відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Нормою ч.1 ст. 60 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона забов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 було відмовлено та ухвалу судової колегії судової палати у цивільних справа апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2014 року про залишення рішення без змін, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 04 лютого 2015 року зазначила, що, вирішуючи спір, місцевий суд в рішенні не зазначив та не встановив, чи мало місце неефективне використання та збереження державного майна та фактично виходив тільки з проведення самої перевірки, у той час як в акті відсутній висновок щодо зазначених порушень. ( а.с. 165-168 т.2).
При новому розгляді справи представниками відповідачів не були надані докази, які б спростовували доводи позивача та беззаперечно доводили законність його звільнення.
Сам по собі акт перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Південна залізниця» є документом, що фіксує факт виконання законодавчо закріплених функцій Укрзалізниці.
Представники відповідачів зазначали, що за результатами проведеної Укрзалізницею перевірки виявлені численні факти неефективного використання і збереження державного майна ДП «Південна залізниця», що свідчило про невиконання керівником підприємства ОСОБА_5 умов Контракту.
Зокрема, посилались , що актом було встановлено, що залізницею незважаючи на скрутне фінансове становище у 2013 році при запланованому обсязі капітального будівництва на суму 353196 тис. грн. фактичне виконання склало 404240 тис. грн. (стор. Акту 43, 50). При цьому при наявності власних підрозділів спроможних виконувати роботи з капітального будівництва, 76 % усіх робіт було виконано сторонніми підприємствами (стор. Акту 27).
Мала негативний вплив на економічний стан залізниці і внутрішня цінова політика. Так, дослідженням собівартості виконання деповських ремонтів вантажних вагонів залізниці становить 25,4 тис. грн. за одиницю, тоді як для сторонніх організацій ремонти виконуються по ціні 10,2 тис. грн. (стор. Акту 86).
Перевіркою також виявлено, що у складі інших операційних витрат 250143 тис. грн. сума непродуктивних витрат склала 6722 тис. грн. (стор. Акту 110).
ОСОБА_5 під час неодноразових судових розглядів його позовних вимог заявляв що акт від 18 квітня 2014 року не містить жодних висновків щодо неефективного використання та збереження державного майна.
На це посилалась і судова колегія суду касаційної інстанції в ухвалі від 21 січня 2015 рокув якій зазначила:
«відхиляючи доводи ОСОБА_5 щодо відсутності в акті перевірки від 18 квітня 2014 року будь – яких висновків про неефективне використання та збереження ОСОБА_5 державного майна, апеляційний суд вважав такі доводи несуттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, однак у порушення статей 213,214 ЦПК України відсутні мотиви, за яких суд дійшов зазначеного висновку.
Вирішуючи спір, суд в рішенні не зазначив та не встановив, чи мало місце неефективне використання та збереження державного майна, фактично виходив тільки з проведення самої перевірки, у той час як в акті відсутній висновок щодо зазначених порушень».
В обгрунтування заперечень на позов представник відповідача посилався на укладену з позивачем 31.10.2013 додаткову угоду до контракту від 28.05.2013 № 4-ІУ, якою визначені показники ефективності використання державного майна і прибутку, майнового стану підприємства та преміювання, які враховуються під час укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності на 2013 рік. Зокрема, зазначав, що до показників ефективності увійшли капітальні інвестиції, в тому числі витрати на капітальне будівництво в річній сумі 353196 тис. грн., які згідно поданого Звіту Про виконання показників ефективності використання майна і прибутку, майнового стану підприємства та показників і умов преміювання, підписаного позивачем були перевищені на суму 49044 тис. грн.
Між тим, суд касаційної інстанції в ухвалі від 21 січня 2015 року зазначив, що суд не встановив і в судових рішеннях не вказав, які із узгоджених показників позивачем не дотримані та якими доказами це підтверджується.( т.2 а.с. 167).
При новому розгляді справи представниками позивача до матеріалів справи був долучений висновок експертного економічного дослідження з питань, викладених в листі адвоката ОСОБА_6, згідно з яким з акту від 18 квітня 2014 року неможливо зробити висновки про неефективне використання та збереження державного майна ДП «Південна залізниця» ОСОБА_5 Зробити висновки про «ефективність» чи «неефективність» керівництва ДП «Південна залізниця» чи визначити ці дані з акту перевірки від 18 квітня 2014 року неможливо.
Дослідження було доручено судовому експерту ОСОБА_7, який має вищу економічну освіту, стаж експертної роботи 15 років, кваліфікацію судового експерта та свідоцтво №-1122 , видане Центральною експертно – кваліфікаційною комісією Міністерства юстиції України від 21 червня 2013 року, яке дійсне до 21.06.2016 року( а.с.217 т.2). ОСОБА_7 був допитаний в суді у якості свідка та повністю підтвердив свій висновок.
Дійсно, в суді першої інстанції представник відповідачів ОСОБА_4 надала письмові заперечення на висновок експертного економічного дослідження (а.с.30 т.3) та звернулася з клопотанням про призначення експертизи. В задоволенні клопотання було відмовлено.
На виконання ч.4 ст. 10 ЦПК Украни, у зв’язку з тим, що в апеляційній скарзі апелянти посилалися на те, що їм було відмовлено в призначенні експертизи, судова колегія роз’яснила сторонам їх права та обов’язки та попередила про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій а саме, щодо призначення експертизи. Протягом з 11 січня по 22 лютого 2016 року до суду не надійшло жодного клопотання про призначення експертизи. Представник Кабінету Мінстрів ОСОБА_3, яка була присутня в судових засідання 11 січня і 22 лютого 2016 року такого клопотання також не заявляла.
Представник апелянтів ОСОБА_4 в судове засідання. призначене на 14.12.2015 року не з’явилась та подала заяву про відкладення справи, у зв’язку з її хворобою( а.с. 134 т.3). Розгляд справи перенесено на 11 січня 2016 року. Довідка на підтвердження хвороби суду не надана. 11 січня 2016 року сторони з’явилися і справа розглядалася по суті, сторони давали пояснення, надавали докази (а.с.156 т.3). У зв’язку із хворобою головуючого та знаходженням суддів у відпустці справа призначена на 22 лютого 2016 року. А у зв’язку із хворобою судді Костенко Т.М. проведена автоматична заміна складу колегії суддів та суддя Костенко Т.М. замінена суддею Зазулинською Т.П. Справа розпочата слуханням спочатку. Клопотання представника ДП «Південна залізниця» ОСОБА_8 про відкладення розгляду справи у зв’язку із хворобою представника апелянтів ОСОБА_4 задоволено не було.
Сторони підтримала свої пояснення, які вони надавали в судовому засіданні 11 січня 2015 року, доповнили їх.
Враховуючи те, що справи щодо поновлення на роботі мають скорочений термін їх розгляду, а також, враховуючи ч.3 ст. 27 ЦПК України (особи, які беруть участь у справі, забов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки), судова колегія прийняла рішення щодо розгляду справи за відсутності представника юридичної особи, яка була належним чином повідомлена про розгляд справи і пояснення якої зафіксовані в журналі судового засідання (а.с.155 т.3).
Представник Кабінету Міністрів України ОСОБА_3 клопотань в судовому засіданні не заявляла, доказів не надавала.
Крім того, судова колегія дослідила в судовому засіданні лист за підписом голови комісії з реорганізації державної адміністрації злізничного транспорту України Укрзалізниці на адресу Міністра Інфраструктури України №-ЦЗІ-6/485 від 07.10.2015 року, в якому він посилаючись на ухвалу Вищої судової інстанції просить розглянути питання можливості мирного врегулювання спору шляхом відмови позивача від позову у повному обсязі та внесення відповідачем змін до всіх розпорядчих документів із зміною причин звільнення за угодою сторін( т.3 а.с. 46). Згідно з відповіддю Міністерства інфраструктури від 20.11.2015 року за №-13036/10/1—15 на адресу Укрзалізниці надісланий лист від 16.11.2015 року із пропозицією визначити умови мирової угоди (т.3 а.с.150).
В листі в.о. генерального директора Укрзалізниці на адресу Міністра інфраструктури України ОСОБА_9 від 07.10 2015 року також зазначалося, що при новому розгляді справи суд першої інстанції, виконуючи вказівки вищої судової інстанції, витребував відповідні докази( щодо неефективного використання державного майна і коштів керівництвом Укрзалізниці), але вважали, що вже подана сукупність доказів недостатня, оскільки судова практика у такій категорії справ складається таким чином, що суди приймають правову позицію працівника через відсутність будь – якої нормативно закріпленої методики оцінки виконання показників ефективності використання та збереження державного майна. ( тому просив розглянути питання щодо мирової угоди) (т.3 а.с. 45 абз.7).
Між тим, сторони мирову угоду не уклали, а представники позивача зазначили, що їх довіритель на погодився з умовами, які йому пропонували представники відповідачів.
Досліджений в судовому засіданні був також Наказ Міністерства Інфраструктури України «Про преміювання начальників залізниць за результатами роботи у ІУ кварталі 2013 року №-56-О від 23.04.2014 року, яким було дозволено виплатити премію за результатами роботи у ІУ кварталі 2013 року у розмірі 45% посадового окладу, пропорційно відпрацьованому часу, знизивши її розмір у зв’язку із невиконанням показників преміювання - начальнику ДП «Південна залізниця» ОСОБА_5 А згідно п.2 ст. 14 Закону України « Про управління об’єктами державної власності від 21.09.2006 року №- 185-У» винагорода керівнику державного підприємства не виплачується у разі порушення вимог установленого порядку затвердження/ погодження фінансового плану підприємства». Неузгодженність у цих питаннях представниками відповідачів не поснювалася.
Представниками апелянтів клопотання про призначення експертизи, або надання інших доказів не заявлялося, хоча суд не обмежував жодну сторону щодо надання додаткових доказів та у праві заявлення клопотань. Строк розгляду справи був достнім для оформлення клопотань та подання їх до суду.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що відповідачі не спростували доводи викладені в позовній заяві, та висновки суду першої інстанції. Не надали докази, які б підтверджували законність звільнення позивача, у зв’язку з чим законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313, 317,319 ЦПК України судова колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України - ОСОБА_3 та представника Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця» ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2015 року та додаткове рішення Київського районного суду від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - Н.О. Міненкова
Судді - Т.П. Зазулинська
ОСОБА_2
