Єдиний державний реєстр судових рішень
копія
Провадження № 11-кп/792/809/16
Справа № 274/301/15-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 368 КК України Доповідач ОСОБА_2
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27.12.2016 колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницького області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000956 від 23 вересня 2014 року, за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року,-
В с т а н о в и л а :
Ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42014000000000956 від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України направлено прокурору для приведення його у відповідність вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовував тим, що обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 368 КК України слід повернути прокурору, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, оскільки той не відповідав вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, викладені в ньому фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також сформульоване обвинувачення є неконкретними, обвинувальний акт не містить посилання на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, а містить лише припущення, що „ ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджує відсутність чітко сформульованого та висунутого обвинувачення із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, що унеможливлювало призначення його до судового розгляду.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України, в обвинувальному акті викладені всі фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульованого обвинувачення, про що свідчить зазначений виділеним шрифтом заголовок. Апелянт вказує, що при проведенні підготовчого судового засідання суд вийшов за межі питань, які вирішуються на вказаній стадії процесу, та незаконно надав оцінку тим документам, які зазначені в матеріалах кримінального провадження, які судом не вивчались та підлягають перевірці безпосередньо під час судового розгляду, а саме повідомлення про підозру, позаяк суд встановив ідентичність обвинувального акта та повідомлення про підозру. Стверджує, що відповідно до вимог КПК України суддя ОСОБА_1 не міг розглядати вказане кримінальне провадження, оскільки підготовче судове засідання згідно діючої ч. 9 ст. 31 КПК України повинно здійснюватись у суді першої інстанції колегіально судом, у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років, а не суддею одноособово.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпні вимоги до обвинувального акта викладені в ст. 291 КПК України.
Згідно вказаної норми Закону, обвинувальний акт, зокрема, повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частина 1 статті 91 КПК України передбачає, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення, а саме, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Тобто формулювання обвинувачення має містити дані щодо події злочину із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків, виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті (частини статті) Кримінального кодексу України, можна встановити наявність в діях обвинуваченого складу злочину. Саме в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта суд першої інстанції здійснює судовий розгляд, як це передбачено приписами ст. 337 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого суду (рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пільсьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).
Як видно з матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_8 судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що в обвинувальному акті фактично відсутнє формулювання обвинувачення, тому доводи апеляційної скарги прокурора та пояснення прокурора в апеляційному суді про те, що сам по собі процесуальний документ носить назву обвинувальний акт та виділений шрифтом заголовок, не вказують на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам, передбаченим п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, також виклад фактичних обставин справи не може вважатись одночасно і формулюванням обвинувачення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що фактично в даному обвинувальному акті обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не сформульовано та не викладено в обвинувальному акті, тому в суді першої інстанції не було підстав для призначення судового розгляду даного кримінального провадження. Ті обставини, що іншим складом суду було призначено судовий розгляд цього кримінального провадження не дають підстав вважати інакше, а дії попереднього складу суду не є визначальними та обов`язковими для суду, який розпочав судове провадження в суді першої інстанції з самого початку, відтак такі твердження прокурора в апеляційному суді на увагу не заслуговують.
Підстав вважати, що підготовче судове засідання було проведено незаконним складом суду, про що вказував прокурор в апеляційній скарзі та в апеляційному суді, в колегії суддів немає, не наведено таких прокурором і в апеляційному суді.
Твердження прокурора, що суд першої інстанції, повертаючи обвинувальний акт прокурору, вийшов за межі повноважень, наданих ст. 314 КПК України, здійснивши перевірку повноти досудового розслідування та оцінку доказів, зібраних під час його проведення, не заслуговують на увагу, оскільки такі дані в ухвалі суду відсутні, а питання дотримання слідчим та прокурором вимог ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акту досліджується судом саме в підготовчому судовому засіданні. При цьому колегія суддів зауважує, що посилання суду першої інстанції на те, що суд, вказуючи в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, що і викладено в повідомленні про підозру, в такий спосіб констатував факт відсутності сформульованого обвинувачення. При цьому повідомлення про підозру, про долучення якого заявила сторона захисту, що підтверджував в апеляційному суді захисник, не може вважатись доказом в розумінні ст. 84 КПК України в даному кримінальному провадженні, а також не оцінювалось судом як доказ з точки зору доказування.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відсутність чіткого сформульованого обвинувачення порушує один з основних конституційних принципів право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд, позбавляє права обвинуваченого знати, в яких конкретно діях його обвинувачують та за якими фактичними обставинами, подальшій можливості викладення своїх показань, заперечень, в тому числі щодо прийнятих процесуальних рішень, а також позбавляє місцевий суд належним чином встановити істину в кримінальному провадженні. Відсутність сформульованого обвинувачення ОСОБА_8 в обвинувальному акті суперечить загальним засадам кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, яке знаходить свій прояв не лише в наданні можливості обвинуваченому мати захисника, а й можливості реалізувати інші надані йому права, зокрема право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, а також позбавляли суд першої інстанції можливості роз`яснити обвинуваченому суть обвинувачення, що відповідно до приписів ст. 348 КПК України, є обов`язком суду.
Встановлені судом першої інстанції недоліки не давали суду першої інстанції підстав для призначення справи до судового розгляду, а обвинувальний акт в зв`язку з невідповідністю останнього вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обґрунтовано повернутий прокурору.
За таких обставин колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги прокурора, що обвинувальний акт відповідав вимогам ст. 291 КПК України, що в суду були всі підстави для призначення судового розгляду, та що судове рішення ухвалено незаконним складом суду, а обвинувальний акт повернутий прокурору з надуманих причин.
Тому суд першої інстанції, дослідивши та вивчивши зміст обвинувального акту, перевіривши його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам закону, а відтак апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Летичівського районного суду Хмельницької області від 29 листопада 2016 року про повернення прокурору обвинувального акту по кримінальному провадженню № 42014000000000956 від 23 вересня 2014 року відносно ОСОБА_8 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, для приведення обвинувального акту у відповідність до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2
