Правова позиція
Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
згідно з Постановою
від 18 серпня 2023 року
у справі № 927/211/22
Господарська юрисдикція
Щодо правових наслідків нездійснення покупцем попередньої оплати товару
ФАБУЛА СПРАВИ
ТОВ "Біомас" через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Лісового господарства про стягнення заборгованості у розмірі 2 386 548,11 грн, 3% річних у сумі 165 227,59 грн, інфляційні нарахування у сумі 819 195,35 грн.
Позов обгрунтований тим, що ТОВ "Біомас" (продавець) та Лісове господарство (покупець) уклали договір купівлі-продажу спеціалізованого вантажного лісовозу за 2 541 548,11 грн. Договір передбачав розстрочення платежів за товар до 13.09.2019 та право покупця отримати товар у користування після сплати 40% його вартості. Право власності на товар мало перейти до покупця після повної оплати товару. Лісове господарство сплатило на користь продавця 155 000,00 грн (6,1% від вартості товару), але після цього припинило здійснювати платежі. Внаслідок переговорів між сторонами була укладена додаткова угода, відповідно до якої продавець передав покупцеві лісовоз (без маніпулятора) у користування за актом приймання-передачі, а платежі були розстрочені до 06.06.2020. Втім, покупець так і не сплатив решту вартості товару.
Господарський суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задовольнив повністю.
ОЦІНКА СУДУ
Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов'язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.
Однак таке тлумачення приписів ч.3 ст.538 ЦК є помилковим, оскільки ця норма спрямована на захист інтересів насамперед постраждалої від невиконання договору сторони, яка має право (а не зобов'язана) зупинити виконання свого обов'язку або відмовитися від його виконання у разі порушення або очікуваного порушення свого зобов`язання з боку іншої сторони.
Вказівка "має право" означає, що сторона може скористатися таким додатковим захистом, але ця норма не може тлумачитися як така, що звільняє іншу сторону від виконання зобов`язання.
Верховний Суд вважає, що таке тлумачення приписів ст.538 ЦК по суті прирівнює невнесення передоплати до розірвання договору покупцем в односторонньому порядку (відмови від договору), що є неприпустимим, адже договір є дійсним. І право на його розірвання внаслідок неотримання попередньої оплати виникає саме у продавця, а не покупця.
Відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства продавець, який не отримав попередню оплату за товар, який ще не перейшов у власність покупця, має право скористатися одним із наступних способів захисту: 1) стягнути суму попередньої оплати відповідно з умовами договору і продовжувати виконувати договір; 2) розірвати договір та вимагати компенсації збитків.
Покупець, який не здійснив попередню оплату відповідно до умов договору, є стороною, яка порушила зобов`язання. Втім, керуючись вказаним висновком Верховного Суду, суд має відмовити продавцю у стягненні попередньої оплати за товар, мотивуючи це тим, що до покупця ще не перейшло право власності на товар (не виконано поставку). Надання покупцю, який порушив умови договору, такого додаткового захисту порушує розумний баланс між захистом інтересів сторін договору, адже суд має захистити права та інтереси саме тієї сторони, щодо якої відбулося порушення договору (постраждалої сторони), а не тієї, яка порушила договір (порушника).
Відмовляючи у стягненні попередньої оплати, суд позбавляє продавця права вибору, передбаченого ЦК - наполягати на виконанні в натурі укладеного договору чи вимагати його розірвання та стягнення збитків.
Більше того, така правова позиція Верховного Суду по суті змушує продавця, зацікавленого у виконанні договору, на власний ризик здійснити виконання (поставку товару) без отримання попередньої оплати, що суперечить приписам частин 3, 4 ст.538, частинам 3, 4 ст. 292 ЦК та умовам договору.
У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов`язання (ч.1 ст.620 ЦК).
Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.
Отже, права покупця, який попередньо оплатив товар (або з якого суд стягнув суму попередньої оплати), захищені можливістю вимагати у продавця передати йому цей товар у власність.
Інше тлумачення ст.538 ЦК нівелює зміст норм щодо належного виконання зобов`язання за договором, та щодо розірвання договору (відмови від договору) в передбаченому законом та договором порядку.
Системне тлумачення ст.538, ч.2 ст.625, ч.1 ст.655, ст.692, ч.1 ст.697 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (не виставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов`язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов`язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
Суди попередніх інстанцій встановили, що покупець порушив своє зобов`язання з попередньої оплати товару, передбачене договором, тоді як продавець виконав своє зобов`язання передати товар покупцю, що підтверджено актом приймання-передачі. Отже, продавець обґрунтовано скористався таким способом захисту як стягнення суми попередньої оплати відповідно до умов договору.
ВИСНОВКИ: договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: неналежне виконання зобов’язання за договором, прострочення сплати вартості товару, відмова від договору купівлі-продажу
