Правова позиція
Великої Палати Верховного Суду
згідно з Постановою
від 03 жовтня 2023 року
у справі № 686/7081/21
Цивільна юрисдикція
Щодо застосування ст. 625 ЦК України до правовідносин, які виникають внаслідок порушення державою обов'язку з виплати відшкодування шкоди у разі несвоєчасного виконання рішення суду
ФАБУЛА СПРАВИ
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до обласної прокуратури та Державної казначейської служби України (далі - ДКС України). Просила стягнути з ДКС України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання на користь позивачки з Єдиного казначейського рахунку 3 % річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 546 186,82 грн та інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, у розмірі 6 337 116,43 грн, а всього - 6 883 303,25 грн.
Позивачка була акціонером ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів». Із 2002 року через накладений на все її майно арешт у кримінальній справі вона не могла розпоряджатися належними їй акціями цього товариства. Тому, надавши у 2004 році згоду ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» на викуп її акцій під час перетворення акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю, не змогла укласти відповідний договір. Зазначений арешт слідчий скасував аж у 2012 році у зв`язку із закриттям кримінальної справи через відсутність у діях позивачки складу злочину. Проте до того часу товариство вже було припинене. Позивачка ініціювала вирішення у суді спору з державою про стягнення за рахунок Державного бюджету України вартості неповернутих простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у кількості 1 342 086 штук у розмірі 1 175 530,33 грн. 27 листопада 2018 року місцевий суд задовольнив позов у справі № 686/21941/15-ц. 18 березня 2019 року апеляційний суд, а 26 лютого 2021 року - суд касаційної інстанції залишили це рішення без змін. Однак судове рішення у вказаній справі держава виконала не відразу. Тому позивачка знову звернулася до суду з позовом до держави в особі обласної прокуратури та ДКС України. Просила стягнути 3 % річних та інфляційні втрати згідно зі статтею 625 ЦК України за період з 1 травня 2004 року (дати, станом на яку оцінена вартість акцій позивачки згідно з висновком судової економічної експертизи у справі № 686/11154/13-ц) до 23 жовтня 2019 року (останнього дня, включно до якого рішення суду у справі № 686/21941/15-ц залишалося невиконаним).
Перед судами постало питання про те, чи застосовні приписи статті 625 ЦК України до спірних правовідносин. Суд першої інстанції вирішив що так, але за період з 18 березня 2019 року (з дня прийняття постанови апеляційного суду у справі № 686/21941/15-ц, що є днем набрання чинності рішенням суду першої інстанції у тій справі) до 23 жовтня 2019 року. Апеляційний суд вважав таке застосування норм неправильним і відмовив у задоволенні позову
ОЦІНКА СУДУ
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України). Ні Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ні Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI) не обмежують дію статті 625 ЦК України на правовідносини щодо прострочення виконання державою-боржником її грошового зобов`язання, підтвердженого (визначеного, конкретизованого) у грошовому еквіваленті судовим рішенням, зокрема не обмежують можливість стягнення інфляційних втрат, які є об'єктивним явищем і не залежать від волі кредитора чи боржника. Крім того, у статті 625 ЦК України немає застережень про те, що її приписи застосовні лише до тих відносин, які не врегульовані іншими нормативно-правовими актами.
У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (частина перша статті 5 Закону № 4901-VI). Отже, цей припис не встановлює інший, ніж у частині другій статті 625 ЦК України, розмір процентів річних за прострочення держави-боржника.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (частина четверта статті 3 Закону № 4901-VI). З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: (1) стягувач подав до органу ДКС України виконавчий документ про стягнення з держави коштів; (2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України.
У відзиві на позовну заяву ДКС України зазначила, що 5 квітня 2019 року позивачка звернулася до Головного управління ДКС України у Хмельницькій області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 квітня 2019 року про стягнення з ДКС України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання із Єдиного казначейського рахунку 1 175 530,33 грн вартості неповернутих простих іменних акцій ВАТ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» у кількості 1 342 086 штук. 8 квітня 2019 року виконавчий документ отримала ДКС України.
Отже, три місяці для виконання рішення суду у справі № 686/21941/15 сплинули 5 липня 2019 року. Тому днем початку прострочення держави-боржника та нарахування 3 % річних й індексу інфляції за частиною другою статті 625 ЦК України є 6 липня 2019 року, а днем завершення - 23 жовтня 2019 року (переддень повного виконання рішення суду у справі № 686/21941/15-ц). У цьому періоді було 110 днів прострочення. Тому 3 % річних за цей період склали: 1 175 530,33 грн х 110 днів х 3 % / 365 днів = 10 628,08 грн.
ВИСНОВКИ: у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: право на відшкодування, порушення грошового зобов'язання, наслідки невиконання зобов'язання, майнова відповідальність держави
