Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2026 року
м. Київ
справа № 638/12043/15-ц
провадження № 61-16593ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод тазобов`язання вчинити певні дії.
Заочним рішенням Дзержинського районного судум. Харкова від 28 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду, як на підставу відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, на пропуск нею строку позовної давності. В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2018 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 11 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Дзержинського районного судум. Харкова від 28 березня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Усунуто ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належним їй нежитловим приміщенням шляхом знесення двох самочинно збудованих входів (прибудови) до її нежитлового приміщення (колишня квартира АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести два самочинно збудованих ними входи та прибудови до нежитлового приміщення (колишня квартира АДРЕСА_1 позивача.
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привести у попередній стан прибудинкову територію та вікна підвалу в будинку АДРЕСА_2 , що існував до здійсненої ними незаконної реконструкції, згідно з характеристиками технічного паспорту будинку станом на 01 жовтня 2004 року.
Зобов'язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 привести у попередній стан, звільнити та повернути співвласникам будинку самовільно зайняті ними підвальні приміщення загального користування № АДРЕСА_2 .
Всі роботи по знесенню двох самочинно збудованих входів та прибудови, приведенню у попередній стан прибудинкової території та вікон підвалу, поверненню у попередній стан, звільненню та поверненню співвласникам будинку підвальних приміщень загального користування покладено на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.
Не погодившись із заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року, представник особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 - адвокат Мица Ю. В. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року.
30 грудня 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Мица Ю. В. через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Харківськогоапеляційного суду від 13 листопада 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Адвокат Мица Ю. В., зокрема, вказує на неправильне тлумачення правового статусу ОСОБА_1 як співвласника майна. Зазначає, що суд апеляційної інстанції формально визнав презумпцію спільної сумісної власності подружжя, проте фактично її проігнорував, дійшовши помилкового висновку, що відсутність безпосередньої участі ОСОБА_1 у правовідносинах виключає вирішення питання про його права.
Представник заявника наголошує на тому, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з відповідачем у справі ОСОБА_3 , а тому, набувши на підставі рішення Дзержинського районного судум. Харкова від 12 грудня 2011 року у спільну часткову власність з ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № 19, 24, 27, 29, 30, 23-а, І, 50 з двома окремими самовільно збудованими входами загальною площею 137, 2 кв. м, відповідач ОСОБА_3 насправді набула свою частку у праві власності на вказані приміщення у спільну сумісну власність зі своїм чоловіком ОСОБА_1 .
Стверджує, що будь-які операції з указаним майном прямо та безпосередньо впливають на право власності ОСОБА_1 як одного із співвласників частки у праві власності на відповідне нерухоме майно.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
За приписами частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питанняпро її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальнійта/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтересита (або) обов`язки, та про які саме.
Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянутой вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи таприйняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах
Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтересита (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи впливає оскаржуване судове рішення безпосередньо на правата обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанціїрішення не впливає на права та обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особане має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Предметом позову у цій справі є вимоги про усунення перешкод в користуванні ОСОБА_2 належним їй нежитловим приміщенням (колишня квартира АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції встановив, що про порушення свого права ОСОБА_2 у 2005-2006 роках. Саме з цього часу вона зверталась до суду з позовами щодо поновлення свого порушеного права, а саме: 12 грудня 2011 року Апеляційним судом Харківської області за її апеляційною скаргою було скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2006 року, яким було задоволено позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення.
ОСОБА_2 позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на належне їй нежитлове приміщення, оскільки для такої реєстрації їй необхідно здійснити реконструкцію приміщення з улаштуванням окремого входу згідно з погодженим проектом та надати до органу реєстрації документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - нежитлового приміщення.
Таку реконструкцію ОСОБА_2 не може здійснити через незаконні дії відповідачів, оскільки вони самовільно провели перебудову приміщень підвалу, зайняли приміщення загального користування та улаштували два відокремлених входи під її вікнами, загородили їх прибудовою.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 зазначав, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року зачіпаються його права, оскільки він, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 , є співвласником нежитлових приміщень підвалу № 19, 24, 27, 29, 30, 23-а, 1, 50 з двома окремими самовільно збудованими входами, загальною площею 137, 2 кв. м, на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2011 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів, які б свідчили про те, що останній був учасником спірних правовідносин, а матеріали справи містять лише рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 грудня 2011 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності на зазначені вище приміщення.
Встановивши, що оскаржуване судове рішення не встановлює, не змінює, не обмежує або припиняєправа, свободи, інтереси чи обов'язки ОСОБА_1 , як особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки право власності ОСОБА_1 не доведено, його права не порушені, спір стосовно вказаної особи не вирішувався,мотивувальна частина рішення не містить суджень про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, а резолютивна частина рішення не містить прямої вказівки про права та обов'язкицієї особи, апеляційний суд правильно закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, зводяться до незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 406 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, про усунення перешкод та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
