Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/491/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К. М.- головуючого, Картере В. І., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання Сулім А. В.
за участю: керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Беляновського Р. Ю.; представниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" - Бурдюг Т. В.; кредитора ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2025
та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026
у справі № 907/491/17
за заявою боржника Минди Юрія Васильовича
про неплатоспроможність фізичної особи, -
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2017 порушено провадження у справі № 907/491/17 про неплатоспроможність фізичної особи-підприємця Минди Юрія Васильовича (далі - ФОП Минда Ю. В., боржник).
Постановою Господарського суду Закарпатської області від 14.08.2019 у цій справі визнано ФОП Минду Ю. В. банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Ухвалою від 09.11.2022 у справі № 907/491/17 Господарський суд Закарпатської області постановив призначити керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича (далі - керуючий реалізацією).
02.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", кредитор, скаржник) подало до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника у сумі 2176506, 30 грн, у якій, зокрема, просило визнати заявлені вимоги такими, що забезпечені повністю на підставі укладених договорів іпотеки.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 у справі №907/491/17 заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" від 02.10.2023 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 176 506,30 грн як забезпеченими заставою майна боржника задоволено частково; визнано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" кредитором по відношенню до боржника ФОП Минди Ю В. з грошовими вимогами на суму 340 333,00 грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, на суму 1 736 427,05 грн як конкурсні (друга черга задоволення) та 5 368,00 грн судового збору - вимоги першої черги. У задоволенні решти вимог кредитора відмовлено.
Короткий зміст заяви у справі про банкрутство
11.04.2025 до місцевого господарського суду від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшла заява про зміну розміру забезпечених кредиторських вимог.
Подану заяву кредитор обґрунтував зміною вартості предмета забезпечення, оскільки в ухвалі від 10.12.2024 суд визначив розмір забезпечених заставою вимог з огляду на заставну вартість предмета іпотеки, вказану в договорі іпотеки № 3164 від 09.06.2008, однак згідно з висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2025, виконаним на замовлення Керуючого реалізацією, ринкова вартість такої ділянки, яка є предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором, становить 799 005,00 грн.
Ураховуючи зазначене, кредитор стверджував, що розмір грошових вимог, забезпечених заставою майна боржника, підлягає коригуванню відповідно до фактичної вартості предмета іпотеки. У зв`язку з цим просив визначити забезпечені заставою вимоги у сумі 799 005,00 грн, а решту грошових вимог у сумі 1 277 755,05 грн віднести до конкурсних вимог другої черги.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 907/491/17, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про зміну розміру забезпечених кредиторських вимог.
Судові рішення обґрунтовані тим, що розмір забезпечених кредиторських вимог ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" був визначений ухвалою суду, яка набрала законної сили, з урахуванням вартості предмета іпотеки, погодженої сторонами у договорі іпотеки, а подана кредитором заява про зміну такого розміру ґрунтується на доказах, створених після ухвалення відповідного судового рішення, та фактично спрямована на перегляд остаточного судового рішення поза межами передбачених законом процедур, що суперечить принципам остаточності судових рішень, юридичної визначеності, верховенства права та не передбачено Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
Кредитор (ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про зміну розміру грошових вимог.
Касаційну скаргу кредитор мотивував підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), через застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування таких норм у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та від 23.12.2021 у справі №924/1155/18.
Обґрунтовуючи незаконність оскаржених судових рішень, скаржник стверджує про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права з огляду на помилкове неврахування обставин того, що кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує. Своєю чергою, визначення забезпечених кредиторських вимог у розмірі вартості об`єкта іпотеки, зазначеної у договорі іпотеки (застави), буде мати наслідком порушення прав та інтересів кредитора у разі продажу іпотечного майна за ціною вищою зазначеної.
Скаржник також переконує, що попередні судові інстанції фактично обмежили статус забезпеченого кредитора сумою оцінки, зазначеною у договорі іпотеки, що суперечить природі забезпечення. При цьому вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суди фактично допустили можливість розподілу коштів від реалізації предмета іпотеки між іншими кредиторами, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства, а саме положенням статей 1, 45, 64 КУзПБ.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
Касаційне провадження
02.03.2026 до касаційного суду надійшла зазначена вище касаційна скарга ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.03.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 907/491/17 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Погребняк В. Я., Пєсков В. Г.
Ухвалою Верховного Суду від 19.03.2026, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі №907/491/17; розгляд касаційної скарги призначено на 29.04.2026 о 10:45.
Ухвалою Верховного Суду від 27.04.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пєскова В. Г. 27.04.2025 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатом якого автоматизованою системою документообігу суду визначено склад колегії суддів: Огороднік К. М. - головуючий, Картере В. І., Погребняк В. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 28.04.2026 задоволено заяву арбітражного керуючого Беляновського Р. Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Судове засідання 29.04.2026 відбулось за участю керуючого реалізацією, кредитора Колубай Н. П. та представниці скаржника - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", які надали пояснення щодо суті вимог та доводів касаційної скарги. Інші учасники справи про банкрутство явку представників у судове засідання не забезпечили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті у судовому засіданні за відсутності інших учасників судового процесу чи їх повноважних представників.
Установлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
09.06.2008 між ФОП Миндою Ю.В. (боржник) та АКБ "Форум", який в подальшому було перейменовано на ПАТ «Банк Форум» (далі - банк, первісний кредитор), було укладено кредитний договір № 0352/08/26-CL.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між боржником та банком 09.06.2008 укладено договори іпотеки №3162 та №3164.
Предметом іпотеки за цими договорами є: квартира № 54 за адресою: Закарпатська область, м. Мукачеве, вул. Росвигівська, 28; земельна ділянка, кадастровий номер 2122755500:01:016:0282, під номером 28, яка розташована за адресою: вул. Орлятко, смт. Чинадіево, Мукачівського рай-н, Закарпатська обл.; земельна ділянка, кадастровий номер : 2110400000:01:004:0041, під №105Г, яка знаходиться за адресою : вул. Духновича, м. Мукачево, Закарпатська обл.
Надалі 26.03.2019 між ПАТ "Банк Форум», як первісним кредитором, та ТОВ "Фінансова компанія "Веста" (яке у подальшому було перейменовано на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста"), як новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5 від 26.03.2019 та договір про відступлення прав за договорами іпотеки (іпотечними договорами) від 26.03.2019 № 254, відповідно до яких первісний кредитор відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув зазначені права вимоги банку до боржника.
У реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами міститься, зокрема, кредитний договір № 0352/08/26-CL від 09.06.2008 та договори іпотеки № 3162 та № 3164 від 09.06.2008.
У ході процедури погашення боргів, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до господарського суду із заявою від 02.10.2023 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 176 506,30 грн.
Втім, звернувшись до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не надало жодного доказу того, що вартість предмету забезпечення грошових вимог є іншою аніж та, що визначена у договорі іпотеки. При цьому заявником не було долучено до заяви як доказ оцінки ринкової вартості предмета іпотеки.
Більше того, під час розгляду заяви господарським судом, в судових засіданнях представниця ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" неодноразово не могла визначитися зі змістом вимог заяви, повідомляла, що заявлені вимоги в повному розмірі є конкурсними.
За результатами розгляду заяви кредитора, ухвалою суду від 10.12.2024 заяву задоволено частково, визнано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" кредитором по відношенню до боржника з грошовими вимогами на суму 340 333,00 грн як таких, що забезпечені заставою майна боржника, та на суму 1 736 427,05 грн як конкурсних.
Приймаючи рішення про визначення вимог як забезпечених або конкурсних та їх розмір, суд виходив із розміру вартості предмета застави (іпотеки), який визначений між кредитором та боржником в іпотечному договорі.
Зазначена ухвала суду набрала законної сили, протягом строку на апеляційне оскарження не була оскаржена. Керуючим реалізацією внесено визнані судом вимоги до реєстру вимог кредиторів.
Водночас звернувшись 11.04.2025 до суду зі заявою про зміну розміру забезпечених кредиторських вимог, кредитор стверджував, що згідно з висновком про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2025, зробленого на замовлення керуючого реалізацією, вартість земельної ділянки (кадастровий номер 2122755500:01:016:0282), що є предметом іпотеки (застави) за договором іпотеки № 3164 від 09.06.2008 становить 799005,00грн.
Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
Предметом судового розгляду є заява кредитора про зміну розміру попередньо визнаних забезпечених кредиторських вимог до боржника у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Статтею 113 КУзПБ визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом наведених у статті 1 КУзПБ термінів, що вживаються для цілей цього Кодексу:
боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;
грошовим зобов`язанням (боргом) є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитором, серед іншого, є юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника;
забезпеченими кредиторами є кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника;
конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство юридичних осіб та порядок розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, статтями 45- 47 КУзПБ.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим (абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів (абзаци перший-третій частини четвертої статті 45 КУзПБ).
Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду (абзац другий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абзац третій, четвертий частини шостої статті 45 КУзПБ).
Отже, відповідно до наведених вище норм під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з`ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам, поданим заявником (кредитором) на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Своєю чергою, у випадку недостатності вартості застави для покриття всієї вимоги забезпеченого кредитора, господарський суд на підставі наявних у справі доказів встановлює розмір забезпечених вимог у сумі вартості предмета застави, а решту грошових вимог, у разі їх обґрунтованості, визнає незабезпеченими (див. абзац третій частини другої статті 45 КУзПБ).
Такий, передбачений означеною нормою КУзПБ, порядок визначення господарським судом розміру забезпечених вимог кредитора в обсязі вартості предмета застави стосується випадку, якщо вимоги заявлено до боржника - майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні. У такому разі, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави (постанови від 01.11.2022 у справі № 910/638/20, від 17.06.2020 у справі № 905/2028/18, від 13.12.2022 у справі № 905/3/21, від 31.08.2023 у справі № 922/595/23).
Що ж стосується випадку, якщо грошові вимоги забезпеченого кредитора заявлені до боржника - майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, то у постанові від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що вимоги забезпеченого кредитора, якщо інше не обумовлено договором іпотеки та немає заяви такого кредитора про повну чи часткову відмову від забезпечення, до майнового поручителя, який не є боржником в основному зобов`язанні, є забезпеченими в цілому незалежно від облікової оцінки заставного (іпотечного) майна визначеної сторонами в договорі іпотеки.
Водночас спільним до обох із зазначених випадків є те, що відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) щодо боржника не змінює суті заставного (іпотечного) зобов`язання, зазнає змін лише процедура задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою (іпотекою).
При цьому КУзПБ закріплює переважне право кредитора на погашення забезпечених вимог, адже частина шоста статті 64 цього Кодексу унормовує, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Кодексом, позачергово.
Аналогічний підхід застосований законодавцем у абзаці другому частини третьої статті 133 КУзПБ, відповідно до якого кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов`язаннями, які таке майно забезпечує.
Отже, норми КУзПБ не встановлюють обмеження обсягу забезпечення договірною вартістю предмета забезпечення, позаяк кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент реалізації заставного (іпотечного) майна, на що неодноразово звертав увагу Верховний Суд (див. постанови від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19, від 13.12.2022 у справі №905/3/21, від 07.02.2023 у справі № 910/24450/13, від 31.08.2023 у справі №922/595/23).
Тому необхідно розмежовувати дії щодо визначення вартості заставного майна боржника (під час його продажу) та щодо визначення судом розміру кредиторських вимог, оскільки такі дії є різними за своєю суттю та наслідками як для боржника, так і для кредиторів.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подало до господарського суду заяву, у якій просило змінити розмір забезпечених кредиторських вимог, що були визнані попередньо ухвалою суду за результатом розгляду заяви цього кредитора з грошовими вимогами до боржника.
Як вбачається з матеріалів цієї справи та зазначалось вище, у ході процедури погашення боргів, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до господарського суду із заявою від 02.10.2023 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 176 506,30 грн, що виникли на підставі кредитного договору №0352/08/26-CL та, за твердженням кредитора, є забезпеченими з огляду на укладені договори іпотеки № 3162 та № 3164.
Місцевий господарський суд з`ясував, що звернувшись до суду із заявою з кредиторськими вимогами до боржника, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" не надало жодного доказу того, що вартість предмету іпотеки є іншою, аніж та, що визначена у договорі іпотеки, зокрема заявником не було долучено до заяви як доказ оцінки ринкової вартості предмета іпотеки. Крім того, під час розгляду заяви господарським судом, у судових засіданнях представниця ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" неодноразово не могла визначитися зі змістом вимог заяви та повідомляла, що заявлені вимоги кредитора в повному розмірі є конкурсними.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.12.2024 у цій справі № 907/491/17 заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" з кредиторськими вимогами до боржника на суму 2 176 506,30 грн було задоволено частково; визнано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" кредитором до боржника з грошовими вимогами на суму 340 333,00 грн забезпечених заставою майна боржника та на суму 1 736 427,05 грн як конкурсних.
Приймаючи рішення про визначення вимог як забезпечених чи конкурсних, зокрема у частині їх розміру, суд першої інстанції врахував розмір вартості предмета застави (іпотеки), який визначений між кредитором та боржником в іпотечному договорі.
Зазначена ухвала суду набрала законної сили, не була оскаржена в апеляційному порядку та не є (і не може бути без апеляційного перегляду) предметом касаційного розгляду у цьому касаційному провадженні.
Водночас звертаючись до суду із заявою про зміну розміру забезпечених кредиторських вимог (яка є предметом розгляду в оскаржених судових рішеннях), ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» наполягало на тому, що обсяг таких вимог має бути збільшеним у зв`язку з визначенням вартості предмета іпотеки відповідно до висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 19.02.2025, виконаним на замовлення Керуючого реалізацією.
Втім, Верховний Суд зауважує, що місцевий господарський суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно керувався тим, що процесуальне законодавство, у тому числі й процесуальні норми КУзПБ, не містить підстав для фактичної зміни судового рішення (ухвали від 10.12.2025 про визнання вимог кредитора), яке набрало законної сили, на підставі доказів (висновку про оцінку земельної ділянки), які були створені вже після ухвалення зазначеного рішення.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що у такому разі задоволення заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про зміну розміру вимог кредитора фактично призведе до зміни судового рішення, яке набрало законної сили, що є порушенням одного з основоположних принципів судочинства - остаточності судового рішення (res judicata).
У цьому зв`язку Верховний Суд додатково зауважує, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (яка є джерелом права при розгляді справ судами відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. пункт 46 рішення у справі "Устименко проти України", пункт 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Відповідно до орієнтирів дотримання міжнародних стандартів, наведених ЄСПЛ у рішенні від 11.07.2017 у справі "Морейра Феррейра проти Португалії", відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли необхідність забезпечення відшкодування, особливо в контексті виконання рішень Суду, в цілому свідчить на користь поновлення провадження (пункт 62 рішення).
У контексті наведеної практики, колегія суддів акцентує, що, у цьому конкретному випадку, кредитор реалізував своє право на звернення до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника, надавши при цьому на власний розсуд необхідні докази, у тому числі у частині доведення обсягу вартості предмета забезпечення (іпотеки).
Тож заперечення висновків суду у цій частині могло мати місце виключно у встановлений законом спосіб, а саме шляхом оскарження в апеляційному та касаційному порядках відповідної ухвали місцевого господарського суду, постановленої за результатом розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника.
Натомість ні норми ГПК України, ані положення КУзПБ не передбачають права кредитора та повноважень суду щодо повторного перегляду та зміни розміру визнаних забезпечених грошових вимог (тобто таких, які вже були предметом судового розгляду, за результатом чого було прийняте відповідне рішення), окрім як у порядку перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.
Таких обставин у цій справі кредитором не заявлено, як і не наведено норм законодавства, якими б регулювався порядок перегляду остаточного судового рішення (ухвали про визнання грошових вимог кредитора) із наведених скаржником підстав.
Своєю чергою, Верховний Суд зазначає, що зміна вартості предмета застави (іпотеки) після визнання грошових вимог забезпеченого кредитора та у подальшому впродовж процедури банкрутства (неплатоспроможності) не є правовою підставою, у розумінні положень КУзПБ, для перегляду остаточних судових рішень в частині визначення судом розміру забезпечених вимог.
Зважаючи на викладене, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що звернення до господарського суду із заявою про зміну розміру забезпечених вимог, заявлених з тих самих підстав та з того самого предмету, не передбачено нормами чинного законодавства та в цілому суперечить принципам остаточності судових рішень, юридичної визначеності та верховенства права.
Наведене свідчить, що при ухваленні оскаржених судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого та заснованого на законі висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про зміну розміру забезпечених кредиторських вимог, попередньо визначених ухвалою суду, що набрала законної сили.
Доводи скаржника наведеного не спростовують, натомість зводяться до безпідставного стверджування про необхідність повторного розгляду грошових вимог цього кредитора у контексті визначення іншого розміру забезпечених вимог, що нормами чинного законодавства у такий спосіб не передбачено.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги кредитора не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, позаяк скаржник помилково ототожнює порядок розгляду та визнання грошових вимог забезпеченого кредитора із процедурою їх погашення.
Зважаючи, що в оскаржених судових рішеннях вирішенню підлягало питання щодо розгляду заяви кредитора про зміну розміру забезпечених вимог (а не розгляд таких вимог по суті), подання якої нормами КУзПБ чи ГПК України не передбачено, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2018 у справі № 902/492/17 та від 23.12.2021 у справі №924/1155/18, з підстав нерелевантності наведеної практики до спірних правовідносин у цій справі.
Таким чином, в межах підстав касаційного оскарження скаржник не навів змістовних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій.
Порушень норм процесуального права, які є підставами для обов`язкового скасування оскаржених судових рішень, колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.
З огляду на викладене вище, доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм підлягають відхиленню з підстав їх необґрунтованості.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржені судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.
Ураховуючи наведені вище мотиви та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги кредитора та необхідність залишення оскаржених судових рішень у цій справі без змін.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.01.2026 у справі № 907/491/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К. М. Огороднік
Судді В. І. Картере
В. Я. Погребняк
