Єдиний державний реєстр судових рішень
СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
про продовження строку дії запобіжного заходу
01 жовтня 2026 року м. Снігурівка
справа №478/507/21
провадження № 1-кп/485/57/26
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
перекладача ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка клопотання захисниці ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу та прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та громадянина республіки Азербайджан м. Баку, освіта вища, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч.3, 4 ст.187, ч.1 ст.263 КК України,
установив:
Суть клопотань
Прокурор Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого строком на 60 днів, посилаючись на те, що на теперішній час не зменшились ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що продовжують існувати ризики: обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. Обставинами, що доводять наявність зазначених ризиків на думку прокурора є те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.263, ч.3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.4 ст.187 КК України, які є тяжкі та особливо тяжкі. За злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна. Посилається на те, що обвинувачений немає постійного місця проживання, з метою ухилення від покарання може переховуватися від суду. Оскільки обвинувачений обвинувачується у вчиненні різних за складом умисних кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним заволодінням чужим майном та незаконним поводженням зі зброєю, останній може продовжити злочинну діяльність. Зазначає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, не зможе запобігти ризикам.
Захисниця ОСОБА_8 звернулася з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому. У клопотанні захисниця просить застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю або заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Захисниця у клопотанні просила суд врахувати особу обвинуваченого, зокрема сталі (міцні) соціальні зв`язки, наявність дружини та неповнолітньої дитини, постійного місця проживання, відсутність судимості, введення в Україні воєнного стану та тривалість часу перебування під вартою (більше 5,5 років). Також просила врахувати стан здоров`я обвинуваченого, а саме наявність гіпертонічного захворювання. Наголошує на тому, що відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують вину обвинуваченого.
Позиції учасників
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання, просила суд його задовольнити та у задоволенні клопотання захисниці відмовити.
Захисниця у судовому засіданні підтримала своє клопотання про зміну запобіжного заходу та просила у задоволенні клопотання прокурора відмовити.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Встановлені обставини
З реєстру матеріалів досудового розслідування та матеріалів кримінального провадження слідує, що ухвалою слідчого судді Новобузького районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В ухвалі зазначено, що слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та існування ризиків, передбачених п.1 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 неодноразово продовжувався слідчим суддею та судом. Вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2023 року міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишено тримання під вартою. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду своєю постановою від 21 жовтня 2025 року задовольнив частково касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 , вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 05 квітня 2023 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 11 вересня 2024 року в частині засудження ОСОБА_6 скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, у решті судові рішення залишив без зміни, обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК та з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , колегія суддів вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 17 грудня 2025 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 лютого 2026 року включно без визначення розміру застави. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 09 лютого 2026 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2026 року включно без визначення розміру застави. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 07 квітня 2026 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 червня 2026 року включно без визначення розміру застави. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 04 червня 2026 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02 серпня 2026 року включно без визначення розміру застави. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 07 липня 2026 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 04 вересня 2026 року включно без визначення розміру застави. Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 05 серпня 2026 року продовжив ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 жовтня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Судовий розгляд триває, судом досліджуються письмові докази у справі.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
Суд, заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.
Згідно ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що передусім національні судові органи повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 суд оцінює тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцять років, з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я обвинуваченого (46 років, стан його здоров`я не перешкоджає утриманню під вартою); суд також враховує відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, у тому числі те, що він хоча і має неповнолітню доньку та жінку з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах, разом з тим, останні не проживають на території України, обвинувачений офіційно не працевлаштований, постійного місця проживання немає, є громадянином іншої держави, та те, що ОСОБА_6 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, з метою його уникнення має можливість та може переховуватися від суду, тобто в даному випадку прокурором доведений ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК.
Також, вказані вище дані вказують на те, що продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, тому суд вважає, що прокурором доведено продовження існування і ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Більше того, з урахуванням того, що в Україні введений воєнний стан, під час якого можуть виникнути непередбачувані обставини, які можуть становити небезпеку як для самого обвинуваченого, так і для суспільства, а також те, що підрозділи Національної поліції в цей час виконують інші важливі завдання з урахуванням введеного воєнного стану, то вищезазначені існуючі ризики значно збільшуються, а здійснення контролю щодо їх упередження та за поведінкою обвинуваченого значно ускладняється у випадку застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу.
Обставини, на які посилається захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які б могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.
Що стосується посилання сторони захисту на відсутність прямих доказів вини його підзахисного, то під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або його продовжені суд враховує тяжкість висунутого обвинувачення та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. На час розгляду клопотань судом ще не здійснено дослідження доказів у повному обсязі. Жодний доказ не має перевагу над іншими доказами.
З урахуванням викладених обставин та особи ОСОБА_6 , а також того, що судовий розгляд ще не завершений та не може бути завершений до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів на даний час не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_6 та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК, а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 29 листопада 2026 року.
Відповідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Доказів того, що ОСОБА_6 не може перебувати в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», у тому числі за станом здоров`я, сторона захисту суду не надала.
Отже, з урахуванням вказаних обставин, того, що ОСОБА_6 обвинувачується серед іншого у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням насильства на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК суд вважає недоцільним визначати ОСОБА_6 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що клопотання захисниці про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає, а клопотання прокурора слід задовольнити.
Керуючись ст. 176-178,183,193,194,199,200,331,369,372 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні клопотання захисниці ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 29 листопада 2026 року включно без визначення розміру застави.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ять днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, направити для виконання до ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Повний текст ухвали складений та оголошений 02 жовтня 2026 року о 11:15.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3
