Єдиний державний реєстр судових рішень
ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 450/4166/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1Провадження № 11-кп/817/372/26Доповідач - ОСОБА_2Категорія - п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 304 КК України У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі клопотання прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у провадженні за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_11 адвоката ОСОБА_12 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_8 за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК України, ОСОБА_7 за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 121 КК України, ОСОБА_11 за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296 КК України,- , -
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Сихівського районного суду м. Львова Львівської області від 16 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 10 років позбавлення волі; ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі; неповнолітнього ОСОБА_11 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі.
На вказаний вирок захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, за якою колегією суддів Тернопільського апеляційного суду відкрито апеляційне провадження та призначено її до розгляду на 2 грудня 2026 року.
Запобіжні заходи у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обрано постановою касаційного кримінального суду ВС від 24.08.2026 на строк 60 днів, до 22 жовтня 2026 року.
Прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 терміном на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на не зменшення та продовження існування ризиків переховування його від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на те, що у разі набрання законної сили вироком суду, ОСОБА_7 загрожує реальне відбуття покарання у виді 10 років позбавлення волі, у вказаній справі стосовно ОСОБА_7 ухвалювались два обвинувальні вироки, якими йому призначалось покарання у виді позбавлення волі, при цьому, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо нього не змінювався та не скасовувався, також посилається на обставини кримінального правопорушення, зокрема те що ОСОБА_7 залишив місце події та намагався втекти, однак, в порядку ст.208 КПК України був затриманий працівниками поліції, йому інкримінується вчинення особливо тяжкого злочину з застосуванням різних предметів (речей, знаряддя злочину), вжиттям заходів до приховування знаряддя злочину - ножа, якого він викинув у кущі, та намаганням приховати свої дії, одягнувши заздалегідь підшукану маску на обличчя та рукавиці на руки, з метою унеможливлення ідентифікації та подальшого викриття їх, також прокурор просив врахувати що один із злочинів відноситься до категорії особливо тяжких, вчинений групою осіб із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення ушкоджень, в результаті чого загинула людина, тому вважає що перебуваючи на волі, він може не понести покарання, відчувши безкарність може продовжити свою злочинну діяльність.
Окрім цього, прокурор також просить про продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 терміном на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на те що ризики переховування його від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились та продовжують існувати , що підтверджуються суворістю покарання , яке йому загрожує увипадку визнання винуватим оскільки у вказаній справі стосовно ОСОБА_8 ухвалювались два обвинувальні вироки, якими обвинуваченому призначалось покарання у виді позбавлення волі, а також тим що інкриміновані ОСОБА_8 злочини, ретельно планувались його виконавцями, які діяли злагоджено відповідно до плану, спрямованого на максимальне приховування слідів злочину, для уникнення передбаченої законом відповідальності, про що свідчить залишення ОСОБА_8 місця злочину та намагався втекти, та його затриманння в порядку ст. 208 КПК України працівниками поліції, наявність у розпорядженні ОСОБА_8 різних предметів (речей, знаряддя злочину), вжиття ним заходів до приховування знаряддя злочину - ножа, якого викинув у гаражному кооперативі після вчинення інкримінованих дій, при цьому, вжиття заходів з метою унеможливлення ідентифікації та подальшого викриття його злочинних дій, одягнення заздалегідь підшукану маску на обличчя та рукавиці на руки, також просив врахувати що ОСОБА_8 інкримінується вчинення двох тяжких та особливо тяжкого злочину, групою осіб, із застосуванням предметів, заздалегідь заготовлених для нанесення тілесних ушкоджень, в результаті чого загинула людина, та перебуваючи на волі, не понісши покарання, відчувши безкарність він може продовжити свою злочинну діяльність.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання з викладених у ньому доводів, обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , їх захисників, які заперечили проти задоволення клопотання, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.08.2026 при скасуванні ухвали апеляційного суду обрано щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжні заходи у виді тримання під вартою на строк 60 днів, до 22 жовтня 2026 року.
Вироком Сихівського районного суду м. Львова Львівської області від 16 квітня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 10 років позбавлення волі; ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК України, з урахуванням ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 10 років 6 місяців позбавлення волі; неповнолітнього ОСОБА_11 визнано винним та засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі. Цей вирок не набрав законної сили.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів виходить із ступеня тяжкості інкримінованих йому правопорушень, два з яких відносяться до категорії тяжких злочинів та один- особливо тяжкого, за вчинення яких йому може бути призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі, осіб на утриманні він не має, перешкод за станом здоров?я та віком, для тримання під вартою не встановлено, а також того що не зменшились та продовжують існувати ризики переховування його від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, що підтверджується суворістю покарання , яке йому загрожує у випадку визнання винуватим, тим що у вказаній справі стосовно нього вже ухвалювались два обвинувальні вироки, якими обвинуваченому призначалось покарання у виді позбавлення волі, а також тим що йому інкриміновано вчинення злочинів, які ретельно планувались його виконавцями, які діяли злагоджено відповідно до плану, спрямованого на максимальне приховування слідів злочину, для уникнення передбаченої законом відповідальності, про що свідчить залишення ним місця злочину та намагався втекти, та його затриманння в порядку ст. 208 КІК України працівниками поліції, наявність у розпорядженні обвинуваченого різних предметів (речей, знаряддя злочину), вжиття ним заходів до приховування знаряддя злочину - ножа, якого викинув у гаражному кооперативі після вчинення інкримінованих дій, при цьому, вжиття заходів з метою унеможливлення ідентифікації та подальшого викриття його злочинних дій, одягнення заздалегідь підшукану маску на обличчя та рукавиць на руки, враховуючи що йому інкримінується вчинення протиправних діянь групою осіб, їх наслідків - загибелі людини, а також вимог ст.178 КПК України, зокрема, вагомості поданих доказів, даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає що до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належну процесуальну поведнку та запобігти настанню існуючих ризиків .
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів враховує ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, один з яких відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, суворості покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винним, не зменшення та продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, тим що у вказаній справі стосовно нього вже ухвалювались два обвинувальні вироки, якими обвинуваченому призначалось покарання у виді позбавлення волі, а також тим що йому інкриміновано вчинення злочинів, які ретельно планувались його виконавцями, які діяли злагоджено відповідно до плану, спрямованого на максимальне приховування слідів злочину, для уникнення передбаченої законом відповідальності, про що свідчить залишення ним місця злочину та намагався втекти, та його затриманння в порядку ст. 208 КІК України працівниками поліції, наявність у розпорядженні ОСОБА_8 різних предметів (речей, знаряддя злочину), вжиття ним заходів до приховування знаряддя злочину - ножа, якого викинув у гаражному кооперативі після вчинення інкримінованих дій, при цьому, вжиття заходів з метою унеможливлення ідентифікації та подальшого викриття його злочинних дій, одягнення заздалегідь підшукану маску на обличчя та рукавиць на руки, враховуючи що йому інкримінується вчинення протиправних діянь групою осіб, їх наслідків - загибелі людини, а також вимог ст.178 КПК України, зокрема, вагомості поданих доказів, даних про особу обвинуваченого, колегія суддів вважає що до ОСОБА_7 слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з інших більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належну процесуальну поведнку та запобігти настанню існуючих ризиків .
Окрім того, колегія суддів виходить також з того що до закінчення строку дії попереднього рішення про тримання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вартою неможливо завершити розгляд вказаного апеляційного провадження.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Тому колегія суддів вважає що вказаний запобіжний захід є виправданим , оскільки справжній інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Перевіряючи наведені захисниками та обвинуваченими доводи щодо права обвинувачених на розгляд питання про умовно дострокове звільнення від відбування покарання та визнання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вини у скоєнні інкримінованих їм злочинів, колегія суддів вважає їх такими що не спростовують вищенаведених доводів оскільки вказані обставини не зможуть запобіти настанню існуючих ризиків та запезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених у зв`язку з тим що позиція обвинувачених щодо визнання вини може змінюватись, а клопотання про дострокове звільнення від відбування покарання може бути не задоволено.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою будуть адекватними у даному кримінальному провадженні та зможуть попередити ризики, встановлені ст. 177 КПК України, з огляду на що колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою щодо обвинувачених на строк, що не перевищує 60 днів.
Керуючись ст. ст. 177, 197, 183, 331, 401 КПК України, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, до 13 грудня 2026 року.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 304 КК України, до 13 грудня 2026 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та
оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді
